15-16 червня увага орієнтувальників була прикута до наймасштабнішої естафети Jukola & Venla. Перемогу на якій святкували у суботу дівчата з норвезького клубу Fredrikstad SK, а вранці неділі визначилися переможці чоловічої гонки – шведський клуб Stora Tuna OK.
Українські орієнтувальники також бігли та після фінішу Жорстка Атлетика дізналася їх враження від цього, безперечно, грандіозного старту.
Руслан Глібов біг 6-ий етап за клуб Ravinen. Вже на першому етапі команда програвала біля 20 хвилин, що забагато для серйозних намірів.
“Ну як для сильного клубу програли багато, а як для нас – нормально 🙂 Хлопець на першому етапі трохи заблукав. Дещо неочікувано, але ж це орієнтування і все може статися”.
Ти показав один з найкращих результатів на етапі. Чи залишився задоволеним цим результатом? Був готовий бігти ще краще?
“Мій результат так собі. Зараз не в найкращій технічній формі. Очікувано залишив 5 хвилин кращому часу на орієнтуванні”
Також за Ravinen біг Владислав Ласкаржевський, але останній 7-ий етап, на відміну від 10Mila, де розпочинав естафету.
“Як поставили так і побіг 🙂 Місцевість виявилась достатньо приємною. Хоча запропоновані тренувальні карти, які межують зі змагальним районом, були складніші – більше мотлоху під ногами і закритого лісу. Напевно, лякали)”
Через проблеми зі здоров’ям Артем Панченко біг не в основному складі клубу Moras.
“На жаль, хворів тиждень до КС і лише почав потрохи приходити у нормальні кондиції. Тому біг у другій команді.
Сам просив перший етап, хотів пройнятися атмосферою. Очікувань та цілей особливих не було. На початку недооцінив свої можливості і припустився значної помилки. Потім довелось розплачуватися та обганяти 3-4 сотні спортсменів”.
Микола Петровець біг 6-ий етап, поділився враженнями після естафети й трошки порівняв Jukola та 10Mila:
“Пробіг непогано, але можна менше помилятися. Після помилки посеред дистанції біг на самоті, як не дивно це при такій кількості учасників.
На мій погляд, 10Mila проводять на складніших технічно картах, а Jukola на простіших. А по атмосфері приблизно однаково”.
Для Станіслава Поляниці цей рік дебютний в елітній категорії та на найпрестижніших естафетах О-світу. Чи змінились передстартові емоції після участі у 10Mila та перший досвід Jukola (клуб Denseln, 3-ій етап) від Стаса:
“Звісно, масштаби вражають! Дуже багато людей, величезна арена. Ще в день щоб дістатися арени стояли у корку за 8 км до самої арени.
По відчуттях почував себе добре, хвилювань майже не було. Можливо через те, що біг за 2-гу команду і достатньо довго чекав на передачу естафети.
Почав бігти прудко, на 1-му пункті помилився на хвилину. Далі було краще, на перших 10 км програвав лише 3:30. Але далі вибіг на чуже розсіювання і почалися проблеми: перша велика помилка й одразу за нею друга. Після цього засмутився, добіг етап. Залишився незадоволеним своєю роботою на етапі, але є до чого прагнути”.
Разом зі Стасом за Denseln біг Вадим Дяченко, останній 7-ий етап
“Jukola запам’яталась гарною погодою)
Пробіг непогано, але можна було і краще. Біг сам, рідко зустрічав суперників зі свого етапу. Після дистанції було приємно зустріти друзів з України та поспілкуватися з ними. Взагалі було круто”
Євгенія Веремєєнко також представляла клуб Denseln, щоправда, на жіночій естафеті Venla, 4 етап. Євгенія вже казала, що полюбляє довгі етапи тож і цього разу бігла найдовший із запропонованих.
“Всю гонку обходила повільних жінок, що бігли попереду. Було кілька помилок, можливо, через поспіх – намагалась обігнати якомога більше людей. У деяких місцях я знала де знаходжусь, але чомусь не довіряла собі й трохи відходила у біг за натовпом.
В цілому мені сподобалось і фізично почувала себе добре. Ліс був зелений і багато повалених дерев”.
Віталій Гичко біг за команду Sävedalens AIK 5-ий етап. Цьогоріч Віталій втретє взяв участь у цій грандіозній естафеті й детально поділився своїми думками:
“Дуже сподобалось, приємна атмосфера на арені. Місцевість була не проста – потрібно було багато працювати з компасом. Також в районі КП зустрічалось багато інших КП.
Довжина 5-го етапу 7,8-7,9 км, з яких 1,2-1,3 км за маркуванням. Віталій показав 46-ий результат на етапі з поміж 2 тис. учасників.
“Дуже важко було перебороти відчуття, коли прокидаєшся о другій ночі й тобі потрібно промовляти свої дії на дистанції, а твій організм хоче спати.
Стартував я один та зміг зосередитися на орієнтуванні й не відволікатися на інших спортсменів. Це великий плюс. Але мінус у тому, що коли біжиш сам, не так швидко приймаєш рішення на уході з КП, як коли з групою.
На фініші мене зустрічали тренера Anders та Ingermar. Вони сказали що дуже задоволені тим, як я пройшов свій етап. А такі слова дуже приємно чути після фінішу”.
Катерина Дзема представляла Sävedalens AIK на 3-му етапі у 2-му складі, чому так?
“У нас є правила, що якщо спортсмен хоче бігти за першу команду він має пройти три етапи відборів. А я на жаль на жодних не була, тому і не бігла за основну команду. Але я не засмутилась, у мене була задача як найкраще пробігти свій етап, неважливо у якому складі. У нас чудова команда.
Своїм результатом на етапі задоволена, пробігла дистанцію не на 100 %чисто, але без великих помилок, ліс, карта, дистанція все сподобалось”.
Катя працювала на дистанції самостійно
“Звичайно, бачила спортсменів у лісі, як без цього – майже 2 тис. команд змагалось. У мене була задача зробити своє орієнтування, що мені і вдалось”.
Тиждень тому бігла етап КС у Фінляндії, чи схожі місцевості були і який пріоритет був між стартами?
“Так, були деякі насичені райони які були схожими на КС. Взагалі готувалась і на КС і на Венлу, для мене ці старти були однаково важливі. Через особисті обставини не змогла вилетіти закордон, та підготуватися на схожій місцевості, але після КС зробила гарні висновки та отримала впевненість для участі у Венла та для наступних важливих стартів”.
