10Mila вже традиційно збирає прихильників орієнтування з усіх куточків Світу: хтось безпосередньо бігає, а хтось спостерігає результати. Українські спортсмени вже не перший рік виступають за скандинавські клуби, у тому числі і на цій престижній естафеті.
Цього року Жорстка Атлетика вирішила зібрати віртуальну команду під синьо-жовтим прапором. Що з цього вийшло?
Жіноча естафета складається з 5 етапів і ми мали учасницю на кожному з них!
| етап | Атлет | Клуб | час на етапі |
| 1 | Данилова Анастасія | OK Denseln 2 | 01:00:21 |
| 2 | Надія Волинська | OK Orion 4 | 00:49:18 |
| 3 | Дзема Катерина | Sävedalens AIK 1 | 01:07:28 |
| 3 | Пітірімова Олена | OK Orion 2 | 01:14:43 |
| 3 | Веремеєнко Євгенія | OK Denseln 1 | 01:17:29 |
| 4 | Панченко Ольга | IFK Mora OK 1 | 00:32:59 |
| 5 | Кравчук Юлія | OK Denseln 1 | 01:05:45 |
| 04:35:51 |
З таким результатом 4:35:51 українська віртуальна збірна мала би рівно 200-ий результат у підсумку.
Далі – емоції та враження.
Надія Волинська :
“Все пройшло супер в лісі – кайфувала по-справжньому. З малюком допомагала хресна мама, тому я могла відпустити думки та фокусуватись лише на собі”.
Це був перший старт після народження Нео?
“Це був мій третій старт. Ясно що Нео теж був присутній на аренах – його це все страшенно вражає і викликає цікавість, але аж так що він не може спати нормально вдень”.
Як давно почала тренування і чи плануєш у цьому році бігти у складі української збірної?
“Тренування в такому форматі як колись я і не починала. Зараз все у задоволення і коли маю час і бажання. Оскільки в нас нема бабусь/дідусів, то тренуватись на елітному рівні нам обом з Сашком просто нереально – день пролітає як одна година (матусі знають 🙂 ). Тож ми розділили пріоритети: тато – елітний спортсмен і мама – фул тайм мама і всі задоволені 😉 На разі ніякої збірної – можливо це тимчасово, а можливо назавжди, хто зна. Але нас всіх трьох разом можна буде побачити на багатьох стартах цього року (КС у Фінляндії, Юкола, ЧС)”.
Ти “пропустила” лише частину сезону, чи встигла скучити за орієнтуванням, боротьбою та змагальним духом?
“Я встигла скучити в першу чергу за друзями в орієнтуванні, нашими тусами/ приколами/ розмовами зі збірною. За самим орієнтуванням не так само сильно, але перебування на природі, в цій атмосфері звичайно зцілює думки й душу. За змаганнями як боротьбою – зовсім не скучила. Не хочу боротись, наборолась вже. Але хто зна…”
Ольга Панченко:
10Mila важлива естафета для шведських клубів, ви самі та керівництво задоволені результатом?
“І так, і ні. Задоволені, що команда не провалилась – всі етапи були стабільні. Незадоволені через те, що команда не реалізувала потенціал – можемо боротися за top10. Але все одно всі посміхалися на фініші, що дуже позитивно – налаштовані на реванш на Юколі. Останні два роки ми стабільно боремося за 10-ку там”.
Чи були у тебе проблеми по дистанції і які емоції загалом?
“Вболівала за команду і була налаштована на гарну роботу на своєму етапі. По дистанції були помилки. Фізично почувала себе не дуже, що частково і було причиною технічних помилок. Останній місяць був дуже нестабільним з тренуваннями, що, звісно, вплинуло на форму. У підсумку результат не той, якого я б хотіла для команди. Тому емоції на фініші були нейтральні.
Але це було вчора, а сьогодні вже розпочалась підготовка до Юколи. Будемо працювати далі й клубна команда мотивує до цього :)”.
Катерина Дзема:
Яка система відбору/ розподілу по командах і етапам у вашому клубі?
“Відбори починаються таким чином: вибирають три старти у яких потрібно брати участь та по результатах вирішують хто ввійде до головного складу, тобто у 1 команду. Від нашого клубу було вирішено виставити 4 команди.Я бігла за 1 команду 3 етап – без розсіювання та найдовший. Його задачею є пробігти дистанцію та втримати або відіграти позицію”.
Розкажи трохи про свій етап – як він для тебе склався?
“Для мене це була дуже важка дистанція фізично. Я мала важкий місяць: постійні переїзди, перельоти, змагання, збори… Відчувала себе втомленою. Стартувала я на 19 позиції відіграла лише 3. В цьому році я стартувала не з найкращої позиції – лідери стартували приблизно 5 хв переді мною і пів дистанції бігла майже сама. Тому швидкість була не настільки висока як хотілось (зазвичай цей етап бігають з кимось). Після половини дистанції я наздогнала декілька команд, які стартували раніше. Запам’ятала лише Halden і на наступному перегоні я мала помилку, через яку мене наздогнала Юдіт Відер. В цей момент нас було приблизно 10-12 дівчат і ми почали бігти набагато швидше. Коли виходили на дорогу бігли дуже швидко, а наш «паровоз» ставав все меншим і меншим… Після пробігання через арену був дуже цікавий та водночас хитрий шматок дистанції: було багато каміння, скель, зелені… Було не легко орієнтуватися на високій швидкості навіть найсильнішим спортсменам (чемпіонам та призерам чемпіонатів світу)”.
І загальні враження – це вже не перші твої великі змагання, чи звикла до такого масштабу, що подобається і не подобається найбільше?
“Загалом мені все подобається: атмосфера , навколо top-спортсмени, які надихають, приємна та дружня атмосфера в нашій команді (один за всіх і всі за одного). Дуже подобається спостерігати за результатами команд, як постійно змінюються лідери, майже до останнього не можеш знати хто виграє. На арені багато знайомих друзів, час проходить швидко та весело)”
Юлія Кравчук:
Чи хвилювалась поки чекала дівчат?
“Трохи хвилювалась зранку, коли збиралися. Коли вже чекала на передачу естафети, то вже було бажання швидше взяти карту і почати дистанцію”.
І як пройшла свій етап?
“В загальному непогано. Була одна помилка в кінці дистанції, під час якої мене встиг обігнати “паровоз”. Залишався один перегон до фінішу і я просто не встигла наздогнати дівчат”.
Євгенія Веремеєнко:
Як пройшла 10Mila для тебе?
“Пройшла добре. Враховуючи, що через певні обставини я розпочала підготовку пізніше, не варто було очікувати на високий результат”.
Найдовший етап – це те, чого ти хотіла?
“Я люблю бігати довгі, тож – так. Я помилилась на 1-му КП, але потім зібралась, підібрала дівчат і далі побігли разом до довгого перегону. До цього місця я зрозуміла, що ліс захаращений деревами, гіллям, багато каміння. Тому на довгому перегоні обрала максимально дорожній варіант і склад моєї бігової групи змінився 🙂 Я була попереду, але оскільки з орієнтуванням у мене все ж таки є проблеми, то поблизу КП потрібна була точність інших дівчат. Було багато дуже схожих місць, на кшталт великих каменів один біля одного або каміння у зелені, де видимість дуже погана і помилитися дуже легко”.
Чи встигла побігати на схожій місцевості?
“Кажуть, що місцевість була не зовсім типово шведська. Я побігала всього декілька тренувань на типовій. Мені здається, що потрібно багато тренувань зробити на місцевості з камінням чи приблизно схожій на цю і тоді все буде виходити”.
Повної чоловічої естафети з українців не вдалося зібрати, хоча й пробігли свої етапи 16 орієнтувальників з України (з них одна невгамовна дівчина).
| етап | Атлет | Клуб | час на етапі |
| 1 | Ласкаржевський Владислав | OK Ravinen 3 | 01:31:15 |
| 1 | Петровець Миколай | OK Södertörn 1 | 01:31:19 |
| 4 | Кратов Олександр | Koovee 1 | 01:41:10 |
| 4 | Поляниця Станислав | OK Denseln 3 | 02:08:51 |
| 5 | Гичко Віталій | Sävedalens AIK 1 | 01:15:31 |
| 5 | Старов Олександр | OK Denseln 2 | 01:30:35 |
| 6 | Ушкварок Павло | OK Denseln 1 | 01:05:49 |
| 7 | Панченко Артем | IFK Mora OK 1 | 00:57:13 |
| 7 | Рачук Тарас | OK Södertörn 1 | 01:02:29 |
| 7 | Веремеєнко Євгенія | OK Denseln 3 | 01:22:22 |
| 8 | Глібов Руслан | OK Ravinen 1 | 01:21:21 |
| 8 | Звягін Микита | OK Tisaren 2 | 01:37:33 |
| 8 | Грязєв Богдан | OK Södertörn 2 | 01:40:08 |
| 10 | Щербаков Денис | Ronneby OK 1 | 01:25:52 |
| 10 | Матяш Вячеслав | OK Tisaren 2 | 01:30:03 |
| 10 | Тесленко Михайло | Lounais-Hämeen Rasti 1 | 01:40:04 (NOK) |
Ми дізналися як пройшла естафета для наших хлопців.
Микола Петровець:
“Я вже вдруге на 10mila і з кожним разом розумію що це не так просто бігти. Атмосфера просто надзвичайна, дуже багато людей і кожен вболіває за свою команду. На першому етапі не зумів реалізувати задумане, зробив декілька дуже значних помилок, а ще й в кінці дистанції розмокла карта (всю ніч падав дощ) і я не бачив половини перегону. Це дуже весело і бажаю кожному сюди приїхати”.
Ушкварок Павло:
Ти задоволений своїм проходженням та результатом команди?
“Була дуже щільна зелень і в ній у мене було декілька помилок, загубив там багато часу. Решту дистанції пройшов непогано. Практично всі етапи пройшли трохи гірше ніж очікували – одна з причин, що ми уявляли трохи іншу місцевість”.
А що саме було не так з місцевістю?
“Виходячи з тренувальних карт і штучно згенерованої карти ми розраховували на більш бігову місцевість”.
Як у вашій команді визначається хто який етап буде бігти?
“По етапах розставляє тренерська бригада. На початку сезону все оговорюється зі спортсменами і складається план – хто на які етапи може претендувати. Ближче до старту дивляться хто як тренувався та на результати оглядових стартів і приймається остаточне рішення”.
Ти задоволений своїм місцем у команді чи хотів би спробувати себе на іншому етапі?
“Для мене взагалі не має різниці який етап бігти, але можу сказати, що розклад по етапах був логічним”.
Тесленко Михайло:
Чому біля твого результату примітка NOK?
“Взяв не свою карту 🙁 Я стартував з масстарту, коли всіх, хто лишився запускали разом. Кожен підходив до своєї карти. У мене був номер 289, а я підійшов до 298”.
А які загальні враження, як тобі місцевість, карти, організація?
“Ліс класний як і всюди у Швеції. Було три помилки, одна з них велика.
Організація там, звісно, космічна. Порівняємо, мабуть, з якимось серйозним півмарафоном, а може ще й крутіша”.
Також ти бігла “чоловічу” естафету. Це було ще вночі?
“Наша команда не була у top, тому я бігла вже не вночі. Спочатку взяла з собою лампу, але перед самим стартом вирішила її зняти. В лісі ще трохи темно було, але для мене було нормально”.
З чоловіками бігла у паровозі?
“У лісі було декілька чоловіків, з якими я бігла. Але іноді уходила від них, оскільки обирала інший варіант. А там знову зустрічала вже інших чоловіків :)”.
Досвід жіночої естафети став у пригоді?
“На цьому етапі я була більш розслаблена, не переймалася, тому що тут задача була отримати задоволення від орієнтування, пройти якмога “чистіше”. Чоловіча дистанція була дещо складнішою. У мене були помилки, але це гарний досвід. І, звісно, дорожні варіанти для мене були кращі”.
Ми часто бігаємо ЧУ по 4 дні, тож, напевно в плані відпочинку було не так складно чи все ж таки такі естафети вимотують більше?
“Стосовно відпочинку було складнувато. Жіноча естафета завершується ввечері, а чоловіча проходить вночі. На нашому розміщені після жіночої естафети я була приблизно о 21:30, а підйом на чоловічу був о 2:00. Часу поспати було не так багато. Та це відбувається не часто, тож організм витримує. Але потім необхідно виспатися :)”
Владислав Ласкаржевський:
Які в тебе загальні враження від естафети?
“10міла та Юкола – без перебільшення найяскравіші змагання: як вони організовані, яка кількість команд та, відповідно, напружена боротьба не тільки за перемогу, а за будь-яке місце в фінальному протоколі результатів. Бути частиною цієї боротьби – це справжня подія, кожного року, скільки разів би не брав участь. Дякую стокгольмському клубу Равінен, що дали мені можливість приєднатись до цієї естафети в складі одної з трьох команд клубу”.
Як пройшов свій етап? Враховуючи, що ти біг на першому етапі – як це нестися у цьому натовпі?
“Перший етап – це щось особливе. Треба мати міцні нерви, холодну голову та, звичайно, швидкі ноги 🙂 Цього разу мені не вистачило кожного компонента, тому своїм результатом не задоволений. Був готовий непогано фізично, як для себе, але не зміг налаштуватись на місцевість, яка для мене була дуже специфічна – вимагала дуже силового бігу та впевненого орієнтування. Треба тренуватись 🙂 “
Після фінішу спав/ відпочивав чи активно слідкував за перебігом подій?
“Спостерігав за розвитком гонки до початку 5-го етапу, потім виключився на сон і додивився зранку. Перша команда клубу Равінен, за яку біг Руслан Глібов, мала дуже вдалий початок та на четвертий етап пішла в лідерах, але, на жаль, на самому етапі сталась невдача – у хлопця злетіла лампа і поки він її налаштовував «потяг пішов», наздогнати лідерів було вже дуже важко.
Взагалі – бажаю кожному, а особливо молодому поколінню, знайти можливість та взяти участь в 10міла або Юкола – це суттєвий заряд емоцій та мотивації до подальших тренувань”.
P.S.: як виявилось, Анастасія Данилова не бігла цього року, а тому ми залишились і без жіночої команди навіть віртуальної.
Фото зі сторінки 10Mila та надані нашими орієнтувальниками
