В Україні спортсменів, які перетнули позначку у 35 років називають ветеранами, а у світі користуються більш приємним словом – майстри. Саме серед таких орієнтувальників – майстрів своєї справи нещодавно завершився Чемпіонат Світу, який на цей раз приймала Данія. Традиційно, у цих змаганнях брали участь і наші спортсмени.
По завершенню змагань і вже поверненню додому ми поспілкувалися з Владиславом Ласкаржевським, який привіз більш ніж просто приємний сувенір – бронзову медаль, яку виборов на довгій дистанції.
Чемпіонат світу зі спортивного орієнтування серед ветеранів. Як з’явилась ідея взяти участь у цих змаганнях і чому саме зараз?
“WMOC, World Masters Orienteering Championships. Гадаю, що майже у всіх видах спорту є Світові першості рівня Мастерс – для тих спортсменів, які відчувають сили та бажання змагатись, та вже не можуть робити це на професійному рівні з об’єктивних підстав. Так вийшло, що мені вже трошки за 35 років 🙂 Тому й вирішив спробувати себе на цих змаганнях у своїй віковій категорії”.
Ти брав участь в етапі КС (серед дорослих у Польщі, 2016 р.), можливо порівняти ці старти: глядачі, рівень організації, дистанції, амбіції учасників?)
“У травні 2016 року змагався на етапі Кубка Світу в Польщі. Крім цього, як вболівальник відвідав 9 Чемпіонатів Світу. Можу сказати відверто і всі це розуміють – це різні старти порівнюючи з WMOC. Боротьба за подіум WOC, WC або EOC значно складніша: фізично, технічно, ментально. Це ТОП-рівень, найсильніші спортсмени, медалі найвищого ґатунку. Якщо казати про WMOC – тут організація також на дуже високому рівні: якість карт, складність дистанцій, онлайн результати, планування арен змагань. Уявіть тільки, цього року змагалося понад 4 тис. учасників! При чому наймасовіші вікові категорії це 65 та 70 – більш ніж 350 учасників в кожній! Звичайно, спортивна складова тут присутня і потрапити на подіум дуже почесно”.
Не всі успішні орієнтувальники продовжують змагатися на майстерських чемпіонатах, наскільки це престижно серед орієнтувальників?
“Мені важко сказати щодо престижу, оцінка в кожного своя. Я майже не змагався на професійному рівні, тому для мене медаль WMOC – свого рівня досягнення. Можливо, що для таких рекордсменів світу, як Сімона Нігглі або Тьєрі Жоржу – не дуже 🙂 Хоча, треба зазначити, що Сімона змагалась цього року у своїй віковій групі й здобула 3 золоті медалі”.
Як ти готувався до Чемпіонату?
“Починаючи з 2005 року, коли я закінчив навчання в універі, а з ним і регулярні тренування під керівництвом тренерів (Скрипка А.П., Заєрко В.В., Охрименко В.Н.), я бігав самостійно. Саме бігав, а не тренувався 🙂 Останні 3-4 роки біг знов почав нагадувати тренувальний процес, а з січня 2018 в мене з’явився новий тренер з фізичної підготовки – Ігор Ліщинський. Гадаю, що більш системний підхід останніх років, а також нововведення, які зробив Ігор Іванович, дали змогу вийти на пристойний рівень фізичної готовності. Щодо технічної складової – тут трошки простіше, з картою в лісі тільки вихідними та на самих змаганнях бігаю”.
Як щодо заявок на такі змагання? Вони також мають бути централізованими від федерацій чи можуть бути індивідуальними?
“Заявка на змагання подається самостійно. Багато учасників на цих змаганнях представляють не тільки країни, але й свої клуби“.
З ким ти розділив цю подорож?
“Поїздку планували заздалегідь разом з друзями з Білорусі, з якими і змагались по одній групі. Взагалі, в нас вийшла плідна компанія: Павел Красько здобув срібло на середній, а Дмитрій Крапивко – бронзу в спринті. Дмитрій Воробйов впевнено потрапив до фіналів, та в спринті посів місце в ТОП-20, хоча прийшов в орієнтування лише 4 роки тому!”
Пройдемося по дистанціях. Розпочався чемпіонат зі спринтерської дистанції. Top-10 вже круто, але чого не вистачило?
“Мені дуже подобаються складні та цікаві спринтерські дистанції, та вони вимагають високої швидкості, якої в мене немає. Очікував, що ТОП-10 це реально, якби не прикра помилка на передостанньому КП, міг потрапити в ТОП-6. Подіум був недосяжний, тому все закономірно”.
Далі середня і ще вищий результат – 5 місце. Як тобі ця місцевість? Як складався біг та орієнтування?
“Робив ставку на лісові дистанції. Запропонована середня дистанція була класичною по своїй суті – вимагала високої концентрації, постійної зміни темпу на переходах від швидких простих перегонів до складних технічно, постійного контролю напрямку. Біглось того дня дуже непогано, та, на жаль, не впорався зі швидкістю і наробив багато помилок по 20-30 сек – загалом більш як 3 хвилини втрат. Відверто, давно не пам’ятаю такої кількості помилок на одній дистанції. Тому, не дивлячись на досить високе 5 місце, лишився дуже незадоволений собою. Вітаю Пашу зі срібною медаллю на цій технічній дистанції – ще раз усвідомлюю, що в першу чергу наші суперники – ми самі, а чисте виконання впливає значніше, ніж швидкість“.
Ну і на завершення бронзова медаль на довгій дистанції! Ліс схожий на попередній день, але з більш вираженим рельєфом. Чи змінювалась тактика: оббігти рельєф чи бігти прямо?
“Специфіка місцевості довгої дистанції – хоча більша частина карти “біла”, насправді ліс досить важкий для бігу – під ногами постійно повалені дерева, корчі, трава та зарослі папороті. Закриті “зелені” місця потребують чіткого контролю напрямку. Також на карті достатньо багато доріг, але дистанція спланована таким чином, що їх використання не завжди є оптимальним варіантом. Моєю тактикою на запропоновану дистанцію був вибір більш коротких варіантів з мінімальним оббіганням дорогами – швидкість не перекривала довжину оббігання, а рельєф не такий крутий, як може здаватись при першому погляді на карту”.
Це було близько до ідеальної дистанції?
“Не обійшлось без помилок, назбирав близько 2,5 хвилин, та результатом я звичайно задоволений. Гадаю, що таку дистанцію пройти чисто дуже складно, всі мали втрати часу”.
Ну і традиційне питання – чи могло бути золото?
“В цьому році – ні. Змагання в групі 35 пройшли за домінування Романа Ряполова – дуже сильного спортсмена з Росії, який ще кілька років тому виступав за національну збірну”.
Ця медаль щось значить особисто для тебе? Як воно – стояти на п’єдесталі чемпіонату світу?
“Як вже казав, я майже не змагався на професійному рівні, тому для мене медаль WMOC – свого рівня досягнення. Стояти на п’єдесталі завжди приємно 🙂 “
Які плани далі? Будеш регулярно брати участь у ветеранських чемпіонатах чи цього досвіду вистачить?
“Щодо регулярної участі саме у WMOC – побачимо, бажання є, це дійсно дуже добре організовані змагання високого рівня, тому планую дивитись на привабливість країн та місцевості, де вони будуть проводитись. Наразі, попередньо “забив” у календар Японія-2021 🙂 “
В Україні, сподіваюсь, продовжиш бігати по еліті чи перейдеш у 35-у?
“Так, привіт більш молодому поколінню, поки що “не дождётесь” 🙂 “
Більше інформації про дистанції та результати можна знайти на сайті, а для тих хто зацікавився такими змаганнями підказуємо – наступний старт у 2019 році відбудеться у Латвії, саме там, де можна і повболівати за національну збірну на ЧС, і провести підготовку на супутніх змаганнях на початку серпня.
