Неймовірний вечір для української легкої атлетики – 21-річна стрибунка у висоту Ярослава Магучіх виборола золото Чемпіонату Світу, втретє зійшовши на п’єдестал пошани світової першості. 

Як це було – читайте за посиланням. А тут ділимося емоціями зіркової легкоатлетки, від її першої перемоги на Чемпіонатах Світу.

Кореспонденти Жорсткої Атлетики перехопили Ярославу Магучіх відразу після нагородження. Новоспечена чемпіонка несла дві золоті медалі – свою і для тренера, а ще шматочок покриття Mondo з доріжки та естафетну паличку, які прихопила як сувеніри зі щасливого для себе стадіону в Будапешті. 

Ярославо, вже звикла до думки, що ти – чемпіонка світу?

Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів

Ще ні, але я дуже щаслива, що маю цю нагороду! Це дуже важливо для нашої країни, це перша  золота нагорода України у жіночих  стрибках у висоту за 24 роки. І я сподіваюся  що так буде продовжуватися!

Розкажіть, як все було?

Нереальна атмосфера, змусила всіх понервувалися на висоті 1,94, але нічого. Всеодно я вірила! На кожну спробу я виходила, і говорила собі, що я приїхала сюди за золотою медаллю, і я обов’язково її виграю! Я буду стрибати, стрибати і стрибати. Поки ти не втратив третю спробу – у тебе ще є шанс!

Після невдачі на 1,94 не було непевності?

Та ні!  І тренер мені каже: “Ну чого ти не стрибаєш!”. І я сама собі: “Ну що я не стрибаю? Я ж можу стрибнути! Я ж готувалася!”. Приїхала за золотом, і тут 194 не стрибнула з першої спроби.

Востаннє Україна вигравала золото чемпіонатів світу 10 років тому, ти це пам’ятаєш?

Ні, тоді я ще навіть не здогадувалась, що легка атлетика буде моєю спеціальністю. Вже коли подорослішала стала більше цікавитися цим. Але я дуже хочу, щоб це продовжувалося,  і щоб золоті, срібні і бронзові медалі – головне щоб були! 

Сьогодні тобі багато часу довелося чекати перед спробами, через фінали у бігових видах. Це не відволікало?

Так, ми з тренером подивилися розклад, і побачили що будуть забіги, нагородження, і мені доведеться лежати і  налаштовуватися. Це все я мала в Юджині –  як я виходила на спроби,мені казали: “Іди ще погуляй”. Тоді це трохи повпливало. Бо коли ти налаштувався, ти всіма думками в цьому стрибку, а потім  тобі кажуть: “Не треба стрибати” – звичайно у тебе збивається все налаштування.

Тому сьогодні ми все це придумали. І от всі зірки зійшлися – і маємо золоту нагороду!

Після перемоги ти радилася з тренером яку висоту далі стрибати, які були варіанти?

Спочатку тренер мені показала “Все не стрибаємо – золота нагорода, видихаємо”. Але я все ж хотіла спробувати вищу висоту. Я хотіла спробувати 2,06. А Тетяна Володимірівна каже: “Та що там 2,06 – давай 2,07 вже спробуй” (рекорд України 2,06, – прим.ред). 

Дві спроби перші були гарні, тому я думаю що все буде. Буде багато спроб, і я сподіваюся ви ще побачите спроби на світовий рекорд!

Фото: Жорстка Атлетика

Матеріал створено за підтримки Puma Ukraine з метою підтримки та розвитку української легкої атлетики!

Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів