Читать на русском
Наталія Гемперлє (Віноградова) в 2011-му році заявила про себе на ЧС у Франції, посівши 5-те місце на дуже технічній середній дистанції. На сьогодні в її активі золото, три срібла і дві бронзи чемпіонатів світу, золото та дві бронзи чемпіонатів Європи, золото та по чотири срібні та бронзові медалі кубків світу і бронза юніорского ЧС. Окрім цього, Наталя приємна дівчина, яка з легкістю розповідає про своє орієнтування. І ми із задоволенням скористалися можливістю поспілкуватися з нею на зборі в Іспанії MOC Camp після довгої дистанції.
Якби тебе попросили представитися, як би ти це зробила?
“Я би сказала – орієнтувальниця. Все інше: хто знає – той знає, хто цікавиться – той подивиться, а кому не цікаво – то й не треба 🙂 “
У тебе є сестра-близнюк. Вона має гарні результати у велоорієнтуванні, ти – у біговому. Спочатку ви разом займалися, як відбулась профорієнтація?
“Так, ми майже весь час йшли разом років до 17-18. Вона була запасною в юніорській збірній, а я відібралася до основного складу. А чого сидіти в запасі? Ось Оля і пішла крутити педалі, відібралась у збірну, виграла “юніорку”. Так співпало. На той час вона вже почала займатися маунтінбайком і для неї це було “а спробую”. Але ми разом тренувалися у В’ячеслава Вікторовича Костилєва. Хоча, звісно, вело та біг відрізняються і далі разом вже робили силові тренування та іноді бігали. Зараз вже по різним країнам живемо. Але зв’язок відчувається – вона ж моя двійняшка – мабуть, найліпший друг мого життя) “
Напевно, в житті кожного спортсмена є момент, коли відчуваєш що можеш чогось досягти, починаєш вірити у це та більше працювати. Було щось таке у тебе?
“Ну ось коли ми познайомились з В. В. Костилєвим (я знайшла його, сказала що хочу тренуватися у нього). Він зі всіма спортсменами ходить у ліс, дивиться як орієнтуєшся. І ось В. В. сказав “через три роки ти будеш в еліті, у топ-5”. Мені тоді було 17. І в 20 я вже була 5-ю на ЧС. Тобто через три роки сумісної співпраці. Він знав що це реально, він бачив це. І коли він сказав це… тренер дає, визначає цілі. Після 5-го місця на ЧС у мене з’явилось “все можу”, потім перетренування було на 3 роки. І, напевно, тільки після ось цих останніх років є впевненість, що я можу, що ми колись прийдемо туди, куди йдемо”.
Ось тоді, в 20 років або в інший момент, було відчуття “заснула і прокинулась відомою”? )
“Ні, я не знаю. Це все поступово. Просто більше людей знають моє ім’я, ніж я їх. Це якось так, а відома/невідома – я не відчуваю різницю”.
Ти була номінована на достягнення року WorldofO, як до цього ставишся?
“Так, я розумію що Туве поки ще недосяжна. Хоча все можливо, можна з нею боротися. Але я не показала свій максимальний результат у минулому році. І ця номінація це добре, але у нас постійно включають естафети: моя номінація і російська естафета. Звісно, половина буде голосувати за естафету, інша – за мене. І виходить, що весь час не добираю голосів. А у них, наприклад, одна Туве від країни. І виходить що це нечесно, необ’єктивно”.
А ти за кого голосувала?
“Ой, їх багато, я не пам’ятаю) за Льоню голосувала, звісно, він молодець. І за когось з іншої країни голосувала, але боюся переплутати за кого в якому році”.
Сама яке своє досягнення вважаєш найкращим на сьогодні?
“Звісно, естафета на останньому етапі ЧС – це було незабутньо. І взагалі, естафети – вони врізаються, вгризаються у пам’ять 🙂 ще більше, ніж особисті медалі. На особистих ти працюєш, як і працюєш від старту до старту практично на тому самому рівні і медаль залежить як правило від суперниць, якщо ти все зробив добре. А в лісі на естафеті – там багато факторів, від яких все залежить. Естафета ціниться емоційно більше“.
Що тобі найбільше подобається в орієнтуванні, за що ти його любиш?
“За процес. Якщо ти зробиш цей процес найкращим чином, ти будеш в самій горі протоколу. Але від однієї сили тут мало що залежить. Ще непередбачуванність, кожного разу щось нове, потрібно реагувати на нові ситуації“.
А що навпаки, не подобається?
“Колючі тренування 🙂 коли прямо бігти не можеш. Ось дома я завжди можу бігти прямо, а тут ні – зелень колить”.
Чи варто навчитися бігти через неї?
“Звісно, варто. Для когось і наша зелень надто зелена. Я просто беру компас і “протикаю” зелень та звикаю до неї. До колючої зелені я поки що не можу звикнути) Та немає мінусів у нас в орієнтуванні“.
Швидкісні роботи робиш у лісі чи на доріжці?
“І там, і там. Це потрібно робити і там, і там. Тому що, якщо будеш робити взагалі всі інтервали в лісі, швидкості не буде, техніка не буде оптимальною, економічною – не будеш цього відпрацьовувати. Ще потрібно інтервали з орієнтуванням робити – швидкість орієнтування також потрібно тренувати“.
Ти тренуєш якісь елементи окремо чи все в комплексі?
“Звісно, різні елементи. То працюєш на простір, потім простір-нитка, потім концентруєшся на прогнозі”.
Простір, нитка…?
“Простір-нитка-прогноз – це моя система поглядів. Цю систему ми з В’ячеславом Вікторовичем багато років будували-будували і побудували. Вона складається зі слів, які визначають назви поглядів. Один погляд – ти береш з карти одну інформацію, інший – іншу. Кожен погляд по дистанції у мене має своє призначення. І ось простір, нитка, прогноз, розвиток – це 4 з 5 поглядів. І це все потрібно тренувати окремо спочатку. У кожного слова є визначення. Простір – це площинні орієнтири і форми рельєфу, нитка – деталь у просторі і твоя траєкторія руху і т.д. Коли я виходжу на тренування, я знаю що мені потрібно тренувати. Короткі перегони – це більше на простір, біг по лінії все тренує: і простір, і нитку, і прогноз. Щоб тренувати систему, потрібно спочатку відполірувати елементи, а потім їх нанизувати один за одним. Це доволі складно зрозуміти”.
Можливо, поступово?
“Так. Ось у Костилєва книжка, в якій він ідеально виписав усе. Він написав її роки 2-3 тому, завершивши з нами цю систему. Це готовий продукт. Орієнтування – це цілком логічна річ, це не лотерея. В’ячеслав Вікторович 30 років тренував, та й сам коли бігав, у нього було питання “чому з 23-х пунктів 22 добре, а на одному ти висиш, усе втрачаєш!?”. І це питання у нього все життя було. Він працював з величезною кількістю спортсменів. Вони вертались з лісу, розмовляли, аналізували разом, знову йшли в ліс – відпрацьовували. У підсумку, зараз ти можеш показати мені карту, дистанцію і що ж не вийшло – я поясню, де відбувся збій, що ти не зробила. Це система називається, система змагальних дій“.
Ви зараз дистанційно працюєте?
“Я зараз живу не близько і ми по skype спілкуємося, він зі всіма так працює”.
Але орієнтування треба бачити, відчувати, хіба ні?
“Ні, він знає. Ти розповідаєш йому, а він вже настільки професіонал, що лише від твоєї розповіді розуміє, що ти не зробив. У мене всі тренера працюють по інтернету. З В.В. ми 5 років дуже тісно працювали спочатку. Тому я все знаю, що мені потрібно зробити і постійний нагляд як з дітьми не потрібен. Порада, побажання – а так все вже в голові”.
А хто планує тренування?
“У мене три тренера та чоловік, який все об’єднує, організовує тренування, бігає зі мною інтервали, ходить в зал качатися, ставить мені КП для швидкісних тренувань. Тобто виходить 4 тренера – я їх суміщаю, вони б цього не хотіли, адже кожний з них професіонал своєї справи. Разом вони не працюють, а кожний через мене. І чоловік Ролф допомагає вирішити, спланувати, організувати поїздки. Зараз ми з ним працюємо над стрес-ситуаціями, тобто він ще як психолог. Я знаю психологію процесу, але намагаюсь ще ввімкнути психологію гонки. Тому що зараз цих стрес-ситуацій стає все більше і більше і потрібно налаштовуватися виконувати процес в умовах стресу. Ось це я зараз з чоловіком намагаюсь пропрацьовувати. У В.В., якщо біжиш і тебе хтось наздоганяє, то це або Бог орієнтування і хай біжить – це не твоя швидкість, або це дурень, який зараз вилетить кудись. Тобто в обох випадках не потрібно слідувати чиємусь орієнтуванню, потрібно слідувати своєму. Це базова психологія”.
Мені здається, коли працюєш разом кращий результат…
“Ні-ні-ні, це не завжди. Як Хелєна Янсон і Олсон Каролін разом попрацювали: одна думала, що інша попрацює і карту “в кишеню сховала”, а інша так само вчинила – посподівались одна на одну, все. А це ж твоя дистанція”.
Є речі, без яких ти не їдеш на змагання чи збір?
“Компас, так? 🙂 Що ще? – чіп. Раніше це була камера, коли я була перетренована. Але зараз Ролф забороняє мені її брати, тому що такі хобі витрачають енергію. Тепер він зі мною як фотограф їздить, і одного в сім’ї достатньо”.
Щось на кшталт аптечки, що в ній?..
“Звісно. Від алергії, антисептичні штуки, від живота ентеросгель – рекомендую, пластирі, тейп”.
Ти часто тейпуєшся?
“Так. Ось зараз я затейпована на обидві ноги. Навіть вчора хотіла, але тейпу було лише на один раз і вирішила на довгу. Тому що якщо ти все життя витрачаєш на тренування, а потім раз – ногу підвернула перед головним стартом, що це? – це непрофесіоналізм. Тейпи також бувають різні, їх потрібно обирати. Але в тейпі я постійно”.
Ти його мінімально накладаєш чи.. ?
“Ні, 3-4 шари. Ось сьогодні я підвернула , а тейп навіть не розірвався – відмінний тейп) а без нього я підвернула би ногу так, що не встала би”.
А гомілкостоп закачуєш?
“Закачую, стрибаю, але береженого Бог береже”.
На цей збір тебе запросили організатори. Як часто і куди тебе кличуть?
“Це вдруге. Зараз одна збірна запрошує приїхати, дати лекцію”.
Які твої враження від збору, дистанцій?
“Мені дуже сподобалось. У цьому році трохи більше косяків з таймінгом, але це їх проблеми, а не мої. Я знаю свою хвилину, біжу в ліс та пробігаю свою дистанцію. А так мені подобається як місця для розміщення підбирають і як обирають місця для орієнтування”.
Тут ще тестували нок-аут. Також IOF пропонує всім робити це самостійно та надавати зворотній зв’язок, пропозиції. У тебе були якісь такі спроби?
“Я бігала у тому році на змаганнях у Швейцарії. Мені сподобалось. У цьому році брала участь тут на зборі, та більше номінально. Але я схиляюсь до того, що краще без розсіювання робити на цікавій місцевості“.
Тобто розсіювати варіантами?
“Ну так виходить”.
Всі дистанції короткі – 6-8 хвилин біжаться. Всі по максимуму чи як сили розподіляти?
“На тренувальних змаганнях ти тестуєш та напрацьовуєш змагальну систему дій і на великих змаганнях вже використовуєш все, що напрацювала до цього. Як розподілити сили залежить від готовності. В одній формі ти можеш пробігти все на максимумі, а в іншій треба почати спокійніше щоб вистачило до кінця. Але це більше не про орієнтування. В орієнтуванні ти біжиш на швидкості свого орієнтування, розуміння, зі швидкістю своєї системи. У мене під кінець відбувається так, що я втягуюсь і можу додавати, тобто система працює все швидше і швидше. Я не можу сказати, що потрібно саме так робити. Але що не варто валити зі старту – це точно. Початок найголовніший, ти ще не розумієш що бачиш навколо і потрібно знання штовхнути за межі сприйняття, а потім вже штовхнути прогноз… “
Ти такий “живчик” – що надає тобі сили і чи завжди це так?
“Бувають різні моменти і іноді навіть злюсь. Раніше була добрішою) Хоча навіщо злитися, це погана енергія”.
Як ти вважаєш, який старт для орієнтувальників найбільш грандіозний?
“Ой, всі старти грандіозні. Ми після кожного або раді, або розчаровані. Звісно, чим більше напруження перед стартом, тим більша ця хвиля ейфорії після, якщо у тебе все вийде. Не можу сказати. ЧС може найбільш грандіозний”.
Орієнтувальником треба народитися чи можна всьому навчитися?
“Всьому можна навчитися. Костилєв прийшов в орієнтування в 25-27 років і зараз я не знаю тренера, який зможе пояснити що я роблю в лісі краще. Тому можна почати і в 50 років. Є і такі, хто приходять до нього після багатьох років орієнтування з помилками та шукають відповідь – як же це треба бігти, щоб не помилятися”.
А як знайти цю його книгу, вона у вільному доступі?
“Так, можна замовити в інтернеті. Я рекомендую паперовий варіант, там де ти можеш підкреслити щось, виокремити параграф і піти потренувати його. Якщо все одразу читати, там дуже, дуже багато інформації у кожному параграфі, це не така книга, яка легко читається.
Є один хлопець в Росії, я дивлюсь як він біжить – думаю, ну точно з Костилєвим працює. Пишу йому, питаю хто тренер, а він каже “ти і В’ячеслав Вікторович – по вашим постам та книгам”. І мені так приємно було, у нього такі красиві перегони!. Він каже, що там трохи по-іншому якісь елементи працюють, але все рівно. Тобто він розібрав по елементам і сам свою систему склав. Кожен обере, як воно в нього відбувається, але це усвідомлення – ти завжди знаєш навіщо ти дивишся у карту – це те, що можна взяти з цієї книги”.
Фото зі сторінки WorldofO, сторінок facebook Наталії і PWTOrienteering та блогу Наталії.
