Команда Жорсткої Атлетики продовжує знайомити читачів зі збірною України зі спортивного орієнтування на 10-их ювілейних Всесвітніх Іграх. На черзі володар трьох бронзових нагород ЧС, переможець двох етапів КС та герой ЧС 2017 у Естонії – Олександр Кратов.
Передісторія. Переїзд до Швеції. Що тебе приваблювало у цій ідеї? Скільки часу знадобилось для його здійснення?
“Ну це логічно. Скандинавія – це оптимальні умови для підготовки орієнтувальника, приблизно як НХЛ в хокеї. Бажання потрапити до Скандинавії в мене виникло майже одразу, як потрапив до цього спорту, познайомився з картою, пункти мені навіть снилися. Якось до мене потрапили карти Скандинавії і я був вражений цією місцевістю – фантастично виглядає зі всіма скелями, болотами та іншим. Тобто бажання, причому доволі сильне, з’явилося дуже рано, а вже усвідомлення, що мені потрібно туди потрапити щоб вирости як спортсмену, як орієнтувальнику, з’явилося пізніше коли зрозумів, що для цього потрібно”.
Скільки часу знадобилося для звикання до скандинавської місцевості? Як адаптуватися до нових умов орієнтування?
“Місцевість Скандинавії дуже сильно відрізняється від нашої і в технічному плані, і в фізичному. Та коли ти потрапляєш сюди, бачиш перед собою ліс, ти просто біжиш і розумієш, що потрібно робити, щоб рухатися тут швидше. Все в принципі достатньо просто: ліс м’який, силовий – це що стосується бігу. Щодо техніки – гірша видимість, набагато гірша ніж у нас в середньому по Україні, вимоги до техніки набагато вищі”.
Ти зараз співпрацюєш з тренером польського клубу, але виступаєш за фінський. Як це можливо? І як взаємодієш з тренером та клубом, чи можуть їх інтереси суттєво відрізнятися?
“Тут зовсім проблем немає. Не важливо з яким би тренером я працював. Чому? Тому що конкретно в моєму клубі (Koovee – прим. редакції) взагалі не ставлять вимог до тренувального процесу. Це клуб з елітними спортсменами, де є розуміння, що нам не потрібно розказувати що і як робити. Краще створити гарні умови для обміну досвіду. Якщо зібрати знання всіх членів – це унікальний досвід чемпіонів та призерів Чемпіонатів та Кубків Світу і ми можемо вчитися один в одного.
Пріоритет для будь-якого клубу – це однозначно клубні змагання, для фінських це Jukola – коли в минулому році ми перемогли у цій естафеті я зрозумів наскільки це визначна подія для фінського клубу. Для шведського клубу пріоритетна Tiomilla. У нашому клубі медалі ЧС також дуже важливі, але це швидше виключення, ніж правило для клубів”.
Тренування. Ти часто відвідуєш збори. Кожного року є приблизно та сама програма чи рік на рік не приходиться?
“Є більш-менш стандартні, традиційні збори, змагання. Були роки, які дуже схожі один на один, але я не намагаюсь планувати так, щоб підготовка проходила по накатаній – мені цікаво, щоб постійно було щось нове, нові місцевості. Мені так легше підтримувати мотивацію та цікавіше тренуватися”.
Чи можеш виокремити збір, який додав тобі значного прогресу?
“Так, були такі моменти, але я не пов’язував би їх напряму з якимось збором, всі ці зсуви – довгостривала робота”.
Що найважливіше у твоїх тренуваннях? За рахунок чого досягаєш чистого проходження дистанції?
“Чистого проходження дистанції не думаю, що хтось досягає – ми намагаємося це робити. Яким чином? Бажаєте бути у чомусь найкращим – займатись цим, але це дуже проста та загальна думка. На певних етапах людям різні підходи можуть дати різний приріст, ефект”.
Ти завжди був технічним орієнтувальником?
“Мабуть так, техніка завжди була моєю перевагою. Але дійсно відчув себе стабільним спортсменом вже коли став набігати дуже багато техніки, коли став тренуватися сам після переїзду в Швецію. Тоді майже зникли великі помилки – вони стали рідкістю. Думаю, що багатьом спортсменам більше допомогло б тренуватися технічно, але до певного рівня – після підйому йде застій або спад, і тоді потрібно змінювати підхід. Не має якогось тренування, який як чарівна пігулка зробить тебе супер орієнтувальником – потрібно постійно бути в активному пошуку. Але потрібно і пам’ятати, що зворотній бік “медалі” технічних тренувань – це гасіння швидкості”.
Має бути від народження талант чи все піддається тренуванням?
“Однозначно. Найбільший талант будь-якого спортсмена – це його працелюбність. Я завжди кажу, що просто талановитій людині потрібно менше часу щоб досягнути результату”.
Зовсім нещодавно ти виграв бронзову медаль ЧС. Вже заспокоївся емоційно, чи емоції ще вирують?
“Сильних емоцій і не було, не така я людина – аж прикро”.
На флеш-інтерв’ю після фінішу ти казав, що top-10 було твоєю метою…
“В цьому разі я був би задоволений результатом та ціль була – медаль. Але я розумів, що враховуючи 6 місяців підготовки здебільшого на вело, розраховувати на медаль – це з розряду фантастики. Добре, що помилявся”.
Хто привітав тебе першим?
“Паша (Павло Ушкварок – прим. редакції), він у нас виконував функції тренера та зустрічав усіх”.
Опиши свої враження на дистанції та на фініші
“Хороший біг, але надто обережний – відчувалась нестача технічних тренувань. На пробігання почув що йду у секундах за Т’єррі (який здобув перемогу – прим. редакції), здивувався, але однозначно це додало впевненості що все роблю правильно. Паша крикнув, що багато хто робить помилки на другій частині дистанції, що могло означати лише одне – складне орієнтування, а це мені підходить. На фініші був здивований, звісно радий, і в цей же час незадоволений собою оскільки було багато помарок, а до золота лише 30 сек”.
Як нога?
“Під час бігу – без проблем. Після бігу, прес-конференції та всіх інтерв’ю і привітань не одразу зміг її розігріти щоб зам’ятися. Після естафети не зміг зам’ятися”.
Це вже не перша твоя медаль на середній дистанції. Чим для тебе вона відрізняється від інших, чому саме на ній в тебе гарні результати?
“Ну, якщо швидко відповісти, то відповідь десь на поверхні – тому що тут найбільші вимоги до техніки орієнтування, а оскільки техніка – моя сильна характеристика, мені легше досягти результату на середній дистанції. Але це не лише техніка. Довга, як правило, передбачає багато відносно гладкого бігу. Середня дистанція дуже рідко використовує дороги і знову це біг в лісі, по пересіченій місцевості – моя сильна сторона, то фактично в мене великі шанси показати результати на цій дистанції. Хоча в мене були результати і на довгій, але вони були більш лісові”.
Ти також чудово бігаєш нічні старти, чи є щось схоже у цих дисциплінах?
“Так, середня, як правило, ускладнюється насиченою місцевістю і на ній найбільш обмежена видимість. А нічне це що по суті таке? Теж орієнтування, але з дуже обмеженою видимістю. Навіть у натовпі з потужними лампами все одно темно. Крім того, я тренуюся на найслабшому режимі – біля 1000 люменів”.
В світлі виокремлення ЧС на спринтерський та лісовий, не має в тебе бажання щоб у програму лісових чемпіонатів включили нічні дисципліни?
“Звісно хотів би 🙂 для мене нічне це особливий вид, не тому що в мене є тут результати і були б шанси боротися за медалі, перемогу. Просто мені дуже подобається нічне, сам процес. І я думаю, будь-який технар чи аматор, який отримує задоволення від самого процесу орієнтування, полюбляє нічне оскільки це незрівнянно складніше, цікавіше, ніж вдень. І навіть проста місцевість стає складною вночі. Чи включать у програму ЧС – може й так, я сумніваюсь, але можливо з часом так і буде”.
Ти вже брав участь у Всесвітніх Іграх. Є думка, що ВІ це Олімпійські Ігри серед не олімпійських видів. Як ти ставишся до цього твердження та яке значення для тебе мають Ігри?
“Минулого разу ми не зовсім розуміли, що це за змагання, і їх престиж конкретно для нас був нижчий ніж ЧС. І для багатьох збірних також. Але зараз видно що серед орієнтувальників престиж змагань росте. І сама атмосфера класна. Мені складно порівнювати з ОІ, тому що я не брав участь, але однозначно вона відрізняється від ЧС. І відкриття дуже класне, це дійсно особливі змагання. Тож я би погодився – це ОІ для неолімпійських видів”.
Польща, Вроцлав не вперше приймає міжнародні змагання з орієнтування. Як до цього тобі біглось на цій місцевості, що відіграє найбільшу роль?
“Бігалось тут нормально, нічого особливого. Спринт, мабуть, найбільш стандартний всюди: звісно є старі міста та забудови чи парки достатньо схожі. Спринтерська місцевість, думаю, ніяких сюрпризів не несе. А ліс ще менше – тому що місцевість дуже на нашу схожа: пологі схили, листяний ліс, розвинута мережа доріг. Між Львовом-Києвом-Харковом багато таких місцевостей”.
Мрії. Чи є в тебе бажання виграти Олімпійські Ігри зі спортивного орієнтування?)
“Бажання, звісно, є. Я не думаю, що це реально, але якби орієнтування було на ОІ – чому ні?”
Про що мріє Олександр Кратов після вдалої виснажливої дистанції?
“Деякі мрії краще не озвучувати. Але іноді шалено хочеться чогось смачненького. Я ласун, полюбляю солодке, і в період змагань намагаюсь себе обмежувати, відповідно іноді ну дуже хочеться чогось солодкого”.
Де ти себе комфортніше почуваєш, у багатоповерхівках стрімкого міста чи у приватному будиночку у лісі чи на околицях?
“Я як спортсмен, звісно, ціную практичність квартир. Але ніщо не зрівняється зі своїм домом за містом десь у лісі”.
Ну що ж, тепер всі знають як можна підтримати Олександра після фінішу 🙂 Зичимо йому гарного самопочуття та цікавих складних дистанцій від організаторів. І вже готові зовсім скоро підтримувати нашу збірну на старті чотириріччя!
Використано фото зі сторінки
