Вже менш ніж за два тижні, 17 жовтня, відбудеться ультразабіг незвичного формату: Kyiv Last One Standing-2020 (KLOS-2020). Його особливість, що це – ультрагонка на вибування. Учасники мають протягом години подолати коло довжиною всього 6700 метрів але… Підступність в тому, що змагання тривають стільки годин і стільки кіл, допоки не залишиться всього один учасник. А кожен, хто не виходять на чергове коло – отримують статус DNF (did not finish).
Минулого року Андрій Півень (Andrii Piven) подолав 29 кіл, показавши третій результат по набраних колах. Напередодні змагань, ми розпитали Андрія про його досвід, зогляду на те, що він може знадобитися багатьом, хто захоче цього року випробувати себе на міцність на KLOS-2020 (зареєструватися можна тут).
Андрію, розкажи про свій досвід участі в KLOS- 2019. Чому, зрештою, після 29 кіл завершив участь?
Досвід цікавий, дуже незвичний формат. Поєднує в собі одночасно і “стадіонний” біг по колу, і ультра біг. І разом з тим став у нагоді досвід довгих автономних походів. Ще до старту знав, що зірок з неба хапати не буду, розраховував на 200 км (30 годин). Але вже на восьмому колі поступово почали боліти ахіли на обох ногах. Та врешті до двадцятого кола вдалося “забігати” їх, змінивши техніку, взуття, “розкатавши” м’язи імпровізованим ролом з двохлітрової пляшки коли. На 29 коло виходив нормально, сподіваючись пройти ще кілька годин, але раптово розболілося надкістя, тому одразу завершив змагання. Травми вдалося уникнути, м’язи та зв’язки після 193 км відновилися вже майже за тиждень
Як, загалом, ти готувався до минулорічних змагань? Чи можливо взагалі до такого формату “підготуватися”?
За той час, що лишився головне, що можна зробити – спати по 8-9 годин на добу і збалансовано харчуватися. Обов’язково потренувати “спортивну ходу”. Залікувати мікротравми та й, мабуть, усе:) Я ніяк не готувався. Купив годинник та нову модель кросівок за кілька днів до змагання. Ще намагався одужати, бо за два тижні до старту захворів на Нічній Чорногорі, весь час кашляв, тренувань не було. За день до старту пройшов 6,7 км вночі в лісі біля дому з ліхтариком, щоб “спіймати темп”. Трохи продумав організаційні питання та все.
Якою була твоя минулорічна тактика? Чи виправдала вона себе? Що б порадив цьогорічним учасникам?
Оскільки в мене була відверто слабка фізична підготовка, я намагався йти якомога економніше. Перші кола взагалі не біг, а швидко йшов. Та згодом зрозумів, що це занадто специфічне навантаження на деякі м’язи, тому став чергувати повільний біг із ходою, загалом виходив темп 8.00-8.20 хв/км. Я відпочивав “на ходу”, а в старт-фінішному таборі проводив дуже мало часу, 5-6 хвилин.
Це вимагає повної зібраності та чітких дій, щоб за кілька хвилин забезпечити себе усім необхідним на наступну годину. В останні кола я взагалі приходив за 2-3 хвилини до кінця години та нікуди не відходив, просто сидів у зоні старту. Це допомагало економити сили. Також за кілька хвилин не встигали охолонути та “задерев’яніти” м’язи.
Які на твою думку і з огляду на твій досвід – найбільш критичні фактори через які учасники отримують DNF?
Частіше всього- відсутність мотивації. Потім, мабуть, травми. Через загальний стан здоров’я або повне виснаження сходять одиниці.
Особливість змагань у тому, що в тебе немає права на помилку. Навіть якщо біжиш марафон по шосе та стало зле, можна перечекати 10-20 хвилин, пройтися пішки, та все одно фінішувати. На довгих трейлах можна перечекати грозу на КП або навіть поспати. А тут невеличка затримка і все, ти вибуваєш із гри. Тож треба бути дуже уважним, бо підступна легкість кожного кола може обернутися несподіваним dnf, коли насправді ще було багато сил.
Як ти боровся із недосипанням?
Ніяк, одну-дві ночі не спати для мене не проблема, якщо перед тим 2-3 тижні добре висипатися
Наскільки важливо, щоб був асистент? І що він має вміти робити, до чого має бути готовий?
Асистент це завжди добре, наскільки критично не знаю, в тому році організатори добре піклувалися про учасників. Асистент має розуміти учасника, його потреби та стан. Зварити бульйон або каву, розім’яти “забиті” м’язи. Мені в тому році асистувала моя дівчина Ліна, її допомога була дуже відчутною: ти просто кажеш перед стартом, що тобі потрібно на наступну коло, а вже на фініші тебе чекає потрібний одяг, їжа, кава. Але помічника теж варто пожаліти, особливо якщо змагання тривають більше доби. Тому треба подбати, щоб йому було комфортно чекати в старт-фінішному містечку. Треба давати йому відпочивати кілька годин або ж взагалі – мати двох асистентів, які зміняться після 10-15 годин.
Що порадиш учасникам прихопити із собою: екіп, устаткування для зони відпочинку, їжі, напоїв і т.д.
Треба віднести до цього як до серйозного трейлу: беріть усе найкраще екіпірування, бажано в двох-трьох змінах. Кілька пар кросівок із різною колодкою. Обов’язково гарний ліхтарик. Біговий пояс допоможе брати з собою їжу та воду прямо на дистанцію й не витрачати на них час у зоні старту. Не забувайте й про електроліти. Сольовими таблетками не треба закидатися кожну годину, але й не робіть як я, не біжіть зовсім без них, бо доведеться через п’ятнадцять годин поцупити пачку кухонної солі в організаторів. Їжі побільше та різноманітної, менше жирів, більше простих вуглеводів.
Які ще лайфхаки порадиш?
Невеличка хитрість: в правилах не написано, що ви маєте одразу після старту вибігати та безперервно бігти. Якщо ви щось не встигли зробити, просто візьміть речі із собою, зайдіть у стартову зону та спокійно шнуруйте свої кросівки та розводьте ізотонік. Але вийти зі стартової зони ви можете тільки через фінішну арку аби бігти наступне коло.
Чи хотів би ще раз спробувати такий формат змагань? Можливо не в Україні?
В найближчі рік-два точно немає в планах, максимум 10-12 кіл “фанран”
Минулого року змагання тривали 34 години, як гадаєш – скільки змагатимуться цього року?
Якщо прийдуть усі ті, хто збирався та у гарній формі, то через дві доби змагання тільки почнуться. 50 годин навіть можуть розміняти.
