Один з небагатьох офлайн-стартів 2020 року. Один з небагатьох зарубіжних стартів, де нам пощастило побачити українців. Так, мова про Дар’ю Михайлову та її виступ на  одному з найкрутіших марафонів планети – Virgin Money London Marathon.
І ще й який виступ! 2:27:29 – особистий рекорд, наближення до олімпійської ліцензії, дев’яте місце у компанії кращих марафонок світу та другий результат сезону-2020 у Європі. Звісно, ми не могли не розпитати всі деталі безпосередньо у Дар’ї, тож далі пряма мова.

Підготовка

Підготовку з нуля я поступово починала з початку червня. Це ідеально – 4 місяці для підготовки. Інша справа, що у мене був акцент на швидкість перші два місяці (прим.ред. – Даша готувалася спершу на 10000 метрів), а для марафону можна було в цей час набирати об’єми. Але Сергій Іванович (прим.ред. – Сергій Іванович Романчук, тренер) так побудував  підготовку, коли я дізналась про свою участь у Лондоні, що все склалося добре. Тренерство – це поки не моя стезя. Я звісно, щось розумію, але так щоб все – розуміє лише тренер. Він завжди якось так робить, що все вдається. Це не просто треба знати, це треба відчувати. Це тренерська справа, а моя справа – працювати.

У цій підготовці я два місяці була у Білій Церкві і моєю підтримкою були Сергій Іванович, Діма (прим.ред. – Дмитро Лашин), вони мені дуже допомагали. Банально, коли ти готуєшся до марафону – важливо, щоб хтось подавав воду. І щоб не просто ти отримав гідрацію, а ще й навчився пити під час марафону. Наприклад, раніше я дуже втомлювалася від того, що пила воду на дистанції, зараз це було набагато простіше.

Єдине, чого я не зробила – це я не їла гелі на тренуваннях. Але так як на усіх попередніх марафонах я їла одні й ті самі гелі Nutrend, то я просто взяла ті ж гелі на марафон. Хоча було б краще все ж протестувати, адже рік я їх не їла, тож тут я ризикувала. Єдиним челенджем з гелями було те, що організатори на кожне коло нам видали 20 пляшечок (для пунктів харчування на кожному з 19 кіл) і я запланувала, що на певних колах будуть ізотоніки, а на певних – гелі (на 7-8 і на 15-16 колах). А потім я зрозуміла, що пляшечки вони не змінюють, якщо ти її не забираєш, і вийшло, що щоб мені дістатися до гелю, мені знадобилося скинути штук із 5 пляшечок, а до другого гелю, я взагалі розуміла, що не доберуся, і вже й не намагалася. В результаті, я з’їла лише один гель, і то не повністю, на 20 км.

Дистанція

Враховуючи, що пейсмейкери були лише на результат 2:25 та на 2:29:30, то ми вирішили з тренером все ж побігти в першій групі якийсь час, а потім трохи збавити.

Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів

Погода була жахлива. Спочатку це була тотальна злива. По дистанції вона трохи стихла і пішов просто дощ, вологість 92%. Коли ми вийшли на старт, організатори заспокоююче сказали, що це

найгірші кондиції Лондонського марафону за всю історію проведення.

Насправді, було дуже дивно виходити на старт: нікого довкола і лише ми: ніби дівчата просто зібралися у парку побігати о 6 ранку. Але в той же момент ведучий говорить, що на нас дивиться вже 30 тисяч людей ще до старту і це лише офіційна трансляція!

Певно чоловіки вже зорієнтувалися, коли виходили на старт, тому що вони стартували пізніше і скоригували темп пейсейкерів. А я нікуди не зорієнтувалася, тож я бігла на 2:25, як ми домовилися з тренером. Мені добре біглося. Але все я збавила десь після 18-го км, відпочила кілометрів 5, а за 17 км до фінішу подумала що можна потрохи розганятися і тут я відчула, що мої чотирьохголові м’язи просто вимикаються, по ногам дуже різко вдарило. Я почала рахувати, наскільки повільно я можу бігти, щоб впоратися із завданням, контролювати роботу м’язів, щоб вони м’якіше працювали. Навіть останні 200 метрів я не пришвидшувалася, бо було відчуття, що якщо хоч трохи додам, то просто впаду і не добіжу. А мені ж треба добігти!

Кросівки

Взагалі це була проблема у всіх на цьому марафоні, кому Nike видавав ці нові марафонки, усі страждали. Але це не антиреклама Nike, це просто наші особисті враження. Я бігла Nike Zoom Vaporfly Next %. В мене є аналогічні кросівки рожевого кольору, по відчуттям вони жорсткіші, і я їх просто обожнюю – вони ідеальні. Перед стартом я отримала нову пару помаранчевих, відчула що вони м’якші, подумала що це від того що вони новіші. Зараз обидві пари з однаковим кілометражем, але різниця в жорсткості залишилась.

Секрети успіху (насправді, далеко не всі)

По-перше, зараз я взагалі не боюсь тренувань. Я сприймаю їх в задоволення, або просто як “подивитися пейзаж”, якщо це, наприклад, повільний крос 18 км. От взагалі у цій підготовці не було жодного незадоволення від тренувань. Спортсмени часто змушують себе виходити на тренування, у мене також таке бувало. Але в цій підготовці мені вдалося так налаштуватися, що я сприймала це в кайф!

Друге – це те, що я стала більш вчасно виходити на тренування, у всякому випадку вранці. Це також велике зрушення для мене. У нас усіх є певні біологічні ритми і їх треба притримуватися, коли у тебе йде прилив енергії – треба це використовувати на тренування, а не бігати пізніше, коли ти маєш вже відпочивати.

Плюс я стала більше просити до себе уваги, більше просити про допомогу з будь-яких питань з підготовкою (вода, масаж, контроль на тренуванні тощо). І це також спрацювало.

Ментальна складова

Тут для мене прикладом є Еліуд Кіпчоге. Ви бачили його очі? Вони магічні: випромінюють тепло і спокій. І мені весь час хочеться бути схожою в цій складовій на нього, бути такою ж спокійною, щоб відчувалися мій спокій і впевненість. І мені здається, що поступово це виходить, що я вже більше впевнена в собі, менше переймаюся через будь-що.

Я знаю свої сили. Мені вже не страшно.

Я знаю, що я вже готова до певних результатів після виконаної роками роботи: не лише після якоїсь однієї підготовки, а просто після певної кількості років…

2020-й рік

2020 – це тотальний крах усіх планів. Зрозуміло, що не лише в нашій, а в усіх сферах ніхто не міг передбачити, що так буде. У мене вже був срібний стандарт (прим.ред. – атлет Silver Label), я працювала цілий рік, щоб він у мене з’явився в 2020 році. Я розраховувала на приїзні (прим.ред. – гроші за приїзд) на марафонах, планувала їздити в Китай раз на декілька місяців, а тут на Лондонському марафоні я заробила лише 1,5 тисячі. У фінансовому плані очікування на 2020 рік були не в 2 і не в 3 рази, а в десятки разів більше.

Якщо ж говорити про змагання, то, можливо, для мене все склалося на краще, бо мене було б важко спинити, я б знову почала багато стартувати. А так я трохи заспокоїла серце, протренувалася злагоджено і все ж вдалося стартувати. Я одна з тих щасливчиків, які хоч якось 2020-й вирулив. Я дуже рада і задоволена тим, що маю на даний момент. Спорт – це дуже непередбачувана справа. Ти можеш битися головою в стіну багато років і лише в якийсь один момент у тебе щось вийде, а у мене виходить практично щороку і це дуже добре.

Один з топових марафонів світу

До старту я була сконцентрована на самій собі і сильно не відволікалася на когось із зірок. Вони проходили повз мене, але не викликали жодних емоцій – настільки я була налаштована. Хоча раніше, наприклад, коли я бігла в Парижі у 2018 році, мене просто ковбасило, коли я проходила повз них усіх, мені ставало погано. Зараз уже нормально їх сприймаю, але в той же час насолоджуюсь тим, що це люди, яких раніше лише по телевізору бачила, а зараз вони тут сидять поруч вечеряють, чи біжиш поруч з кимось з них. Це велике задоволення бути там, і не просто бути, а бути частиною цього.

Результат VS очікування

Очікування були пробігти 2:26. Але при цьому була дуже чітка установка, що треба покращити результат дівчат (прим. – українок, які також мають Олімпійські ліцензії на Токіо, найкращий був 2:27:58 у Ольги Скрипак, а фінальне рішення щодо потрапляння до Олімпійської зібрної пийматимуть після 1 травня 2021 року) і вийти на перше місце. Це було найголовнішим. Тому по дистанції вирувала колізія в думках: чи ризикнути і топити, але невідомо чим би це завершилося, чи просто забрати те, на що заслуговуєш – ліцензію на Ігри. Все ж друге перемогло.

Даша-2016 і Даша-2020

З боку психології не змінилося нічого. Уже в той час я була максимально заряджена на високі результати. Мені було емоційно важко бути не в топі, але

доводилося набиратися терпіння, працювати і чекати.

Уже в 2016 я пробігла 33:05 на шосе – це і було відправною точкою, якихось пристойних результатів. Тепер у мене вже є якийсь рівень, прагну щосили щоб його утримувати і розвивати. Хочеться завжди бути на першому місці в вирішальних моментах, для мене це дуже важливо. Добре, що у нас є конкуренція всередині країни. Ми мотивуємо один одного.

Ще не справжній марафон

На наступному марафоні, я б вже ризикувала, я б пробувала свої сили. На результат біжиться саме так:

ти біжиш з ймовірністю, що можеш зійти.

Враховуючи, що у мене є вже цей результат, який дає якісь гарантії, то я б спробувала піти ва-банк на наступному марафоні, мені це цікаво. Тим більше, що на попередньому марафоні мені було легко, на цьому марафоні також, тільки страшно за ноги, а функціонально легко. Тож хочеться спробувати вже справжній марафон, хочеться спробувати себе у справжній марафонській терплячці.

Фото: London Marathon

Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів