Цього року вперше в історії України нашим спортсменам вдалося піднятися на п’єдестал пошани чемпіонату світу з добового бігу. У змаганнях жінок срібною призеркою стала Олена Шевченко, а серед чоловіків бронзу виборов Андрій Ткачук.
Ще зовсім нещодавно Андрій захищав Україну у лавах ЗСУ, а навесні переніс операцію на серці. Проте, рекордсмен України з добового бігу вирішив не пропускати цьогорічний чемпіонат світу. Як біглося, і які враження від виступу у Тайбеї – розпитала ультрамарафонця Жорстка Атлетика.
Андрію, з яким завданням вирушали на Чемпіонат світу? Адже лише навесні мали операцію на серці. Сподівалися на призи, чи в першу чергу головне було подолати дистанцію?
Після операції було тридцять днів реабілітації, після яких я міг жити своїм звичайним життям, яким жив до неї. План мінімум був подолати 250 км, щоб виконати норматив Майстра спорту міжнародного класу. План максимум – залізти на тумбу.
Як і де готувалися до чемпіонату світу?
Почав регулярно бігати з вересня місяця мальовничими лісами Житомирщини, а після переведення в рідне місто на початку листопада, намотував кілометри на звичній для себе об’їзній свого міста. Намагався без травм вийти на довоєнні об’єми, що майже вдалося.
Ви приїхали до Тайбею практично перед стартом і не мали достатньо часу на акліматизацію, наскільки відчували це під час змагань?
Це було не найскладніше, що чекало на дистанції… Просто не було часу на мандри містом, бо ми постійно спали. У листопаді я майже кожен другий день виходив на тренування о 4-ій ранку, а це саме час старту у Тайбеї.
Яка погода була під час змагань?
Погода нам посприяла, бо було хмарно і +18. Невеличкий дощ трохи був зайвий, але… Ще на певній частині дистанції був зустрічний вітер, та він однаково заважав усім спортсменам.
Розкажіть про свої відчуття по дистанції, на 12 годин поставили новий рекорд України, очікували?
Перші дванадцять годин все було чудово. Подолав перші 100 км за 07:30, як і планував. Рекорд на 12-ть годин навіть не розглядаю за якесь досягнення, бо це забіг на 24-ри години і все вирішують по завершенню цього часу. Сильно просів після 200-та км, але це було прогнозовано. Було дуже важко, але залишалося лише терпіти і зберегти за собою третю позицію.
Як почувалися після операції, це позначилося на самопочутті під час змагань?
Прекрасно! Мою проблему вирішили і вона мене більше не турбує, тому не було потреби на неї відволікатися і втрачати через це час…
Інша українка, яка стала призеркою чемпіонату світу, Олена Шеченко відкрила секретні продукти, які допомогли їх під час дистанції. А ви чим підживлювалися?
Своїм звичайним рідким харчуванням на основі мальтодекстирну та ізотонік, декілька бананів, трохи шоколаду та трохи курячих джерків від “Їдло”.
Ви з Оленою стали першими в історії України призерами чемпіонату світу з добового світу, які відчуття?
Після фінішу і до повернення в Україну у мене не було жодних емоцій. Просто відчуття досягнення мети. Якби не COVID, то я, з великою долею ймовірності, зробив би це трохи раніше.
Ми бачили в соцмережах, наскільки тепло зустрічали збірну України під час відкриття чемпіонату світу. Відчули підтримку іноземців до нашої країни?
Так, звичайно, що до нас був підвищений інтерес з боку деяких команд і це легко пояснити. Ультрамарафон – це велика інтернаціональна сім’я. Наші історії іноді потрапляють у поле зору закордонних спортсменів. Вони допомагають нам та переймаються нашими долями.
Яка наступна спортивна мета?
Чемпіонат світу з бігу на 24-ри годин в Альбі (Франція) у 2025 році… Або життя покаже…
З декрету – на п’єдестал ЧС : Ультрамарафонка Олена Шевченко про своє історичне досягнення
