Даний матеріал створено в рамках співпраці з Ace Battle Assosiation.
Дмитрій Ніколайчук був одним з лідерів української команди на перших міжнародних змаганнях АСЕ Battle Milе, що 23-го вересня відбулися у Брюсселі.
Дмитрій – один з найбільш досвідчених членів української команди, лідер національного рейтингу та має досвід міжнародних змагань у складі збірної України. Тож не стало сюрпризом, що саме Ніколайчук привів українську команду до перемоги в АСЕ Battle Milе (час української команди – 20:07,09, що більш ніж на півхвилини швидше за бельгійську – 20:51,30), а також став найшвидшим в особистому заліку, пробігши милю з результатом 4:08,68.
Враженнями від міжнародного дебюту на командній біговій грі, Дмитрій поділився з Жорсткою Атлетикою.
Які враження від АСЕ Battle Milе у Брюсселі?
Перші враження – нові суперники. Завжди цікавіше бігти з незнайомими людьми. Взагалі я їхав для того, щоб відчути на смак свіжого суперника, побачити як бігають у Європі, позмагатися. І частково я це отримав.
Це на голову відрізняється від індивідуальних змагань. Ти біжиш в першому турі, і знаєш, що є індивідуальний залік і ти хочеш його виграти. Але ж команда, то важливіше! Можна було бігти швидше та я весь час пам’ятав, що мені ще доведеться бігти в другому турі – і я не біг вперед, біг із запасом. Коли була можливість підтягнутися ближче до лідера і обігнати – то я це зробив. Але все одно думав про команду, що треба себе трохи стримати.
В чому різниця АСЕ Battle Milе в Європі та в Києві?
В плані формату – ніякої різниці. Ми виходили на старт і знали всі нюанси, що робити. Напевно, відмінність – що на тебе дивляться глядачі, а ми представляємо Україну на міжнародному рівні.
Цікаво почути відгуки від закордонних учасників, у них легка атлетика розвивається своїм шляхом. Біг всюди один, але методика, концепція і розуміння є різними. Тож було б корисно почути зворотний зв’язок.
Які емоції отримав від змагань?
Команда – це завжди емоції! Є тренер, капітан, твої друзі – які з тобою біжать. Особливо це було відчутно в другому турі, коли ти знав, що від цього залежить перемога. Ми з Женею (Кузнєцовим – прим. ред.) вийшли і він каже: “Давайте хлопці разом всіх підтиснемо”. І у нас це вийшло. Ми в першу чергу підтискали не пейсмейкерів, а хлопців, які бігли милю. Бігли за ними тримаючи темп, знали, що для перемоги потрібно або пробігти поруч, або трохи виграти. Ми абсолютно контролювали ситуацію. Адже зрозуміли з ким ми біжимо, познайомилися із суперником.
В першому турі ми їх не знали, а вони не знали нас і не знали самої гри. І те, що вони не розуміли до кінця тактики – нам трохи допомогло.
Які покращення ти би вніс у формат змагань?
Батл Миля має бути в сезоні або перед сезоном. Тоді приїдуть сильні спортсмени і з України, й з-за кордону, і вони будуть в формі. Але треба врахувати, що спортсменам важко витримувати кілька змагальних днів, тому треба подумати над форматом – або більше членів команди, або більше замін. Наприклад, я вийшов, і відчував, що можу краще викластися, отримати більше емоцій. Але я розумів, що буде другий тур і треба берегти сили. Не міг показати того адреналіну, того запалу, який потрібен у цій грі.
Також читайте велике інтерв‘ю Дмитрія Ніколайчука:
«Моїм стадіоном було безкрає українське поле і ліс», – легкоатлет-історик, який завжди мріяв бігати
