Єдиним представником України на найдовшій дистанції ЧС з бігу по шосе, – півмарафоні, став Микола Нижник. Для 28-річного атлета це – дебютний чемпіонат світу.
Трохи менше місяця тому Микола став переможцем ЧУ на цій дистанції у Львові, де перетнув фінішну лінію з часом 1:04:56 і виборов право представляти Україну на ЧС у Ризі. Саме після перемоги у Львові спортсмен зазначив, що на ЧС хотів би оновити особистий рекорд і подолати рубіж 63 хв. Однак, півмарафон – дистанція непередбачувана. Цього разу Микола фінішував із часом 1:07:31.
Жорстка Атлетика одразу ж на місці подій поспілкувалася зі спортсменом і дізналася усі деталі.
Були досить амбітні цілі, відповідно до них почав забіг. Група, з якою почав, бігла досить рівно, всі однією пачкою. Перші кілометри були 2:53-55, ближче до пʼятірки трохи збавив, але 5 км вийшли в районі 14:50.
Старався пробігти на результат, щоб вкластися в особистий рекорд. Мене трішки погубив цей швидкий початок, але ближче до десятки я вже відійшов і почав працювати в районі трьох хвилин. Там уже група почала розтягуватися і я тягнув на собі декілька чоловік, бо коли випускав їх вперед, то вони збавляли, коли ж я додавав – вони спокійно бігли за мною.
Десь в районі 12-го кілометра мене почав підтискати правий бік і потім вже суттєво затис, тож я зрозумів, що потрібно зупинитися на декілька секунд, продавити його і далі бігти. Мені ці маніпуляції, на жаль, не допомогли. Довелося бігти далі з цим болем, старався різними способами позбутися його, але нічого не допомагало. Старався вийти знову хоч на якусь швидкість, хоча б в район 3:10, але нічого не вдавалося, останні 5 кілометрів біг з однією рукою на правому боці.
Дуже важко було, але в такий день я не мав права сходити з дистанції. На жаль, так вийшло. Старався, боровся, готувався. Прикро самому, адже на такому старті хотілося б показати хороший результат. Тим більше готовність була непогана, і проміжний результат на десятці був в хорошому темпі. Але не склалося, дуже прикро.
Сьогодні твоя дружина – Ольга Нижник, також долала півмарафонську дистанцію у рамках Київського марафону Незламності, де перемогла (про це читайте тут)! Як ви підтримуєте один одного і як побудований тренувальний процес у родині професійних атлетів, які ще й виховують маленьку дитину?
Так! Звичайно, ми стараємося підтримувати один одного на всіх забігах. В нинішніх умовах нам не так легко самим тренуватися з малою дитиною. Цього року тренувальний план був схожий на тренування аматорів. Це непросто, коли двоє сильних атлетів тренуються на такі довгі дистанції, які вимагають два досить інтенсивних тренування в день, до того ж потрібно відновлюватися – спати й харчуватися. А в тебе ще є мала дитина, з якою потрібно бавитися, за якою потрібно доглядати. Тому цей тренувальний процес є досить складним. Але я радий тому, що у мене є, навіть з цими зусиллями, я щодня прокидаюся з посмішкою, я щасливий.
Добре, що нас завчасно привезли на змагання за декілька днів, для мене це великий плюс, я старався усіляко покращити свій стан, привезли лімфодренажні штани і ми усією командою користувалися. Усі налаштовувалися боротися і докладали максимум зусиль. Ні в кого з команди, думаю, не було на меті їхати сюди просто в поїздку, вони, сьогодні,нам нецікаві.
Хочу подякувати в такий день Захисникам і Захисницям, усім, хто нас захищає, всім, хто міг сьогодні з нами змагатися, стояти з секундоміром на стадіоні, але їх з нами немає, тому ми повинні боротися на всіх рівнях, і в житті показувати, що ми гідні цих людей. Дякую усім за підтримку, Слава Україні!
Золото ЧС і звання чемпіона світу у напівмарафоні виборов Себастіан Саве (59:10), срібло у Даніеля Сіміу Ебенйо (59:14) і бронза у Самвела Нямай Майлу (59:19), уся трійка – представники Кенії.