17-18 серпня відбувся 5-ий ювілейний Chornohora Sky Marathon. В рамках змагань на дистанціях 23км і 60км зібралося понад 660 учасників і, таким чином, старт став найбільшим трейловими змаганнями за всю історію України.
Ми почекали поки всі повернуться з відпусток, аби поспілкуватися з організаторами і переможцями.
Максим Мраморнов, співзасновник Ukraine Trail League, співорганізатор Chornohora Sky Marathon
ЖА: Наскільки важче/легше було проводити CSM у нічному форматі?
ММ: Точно не легше, але й не набагато важче – просто більше уваги треба було приділити розмітці, бо вона повинна була містити світловідбиваючі елементи, трошки інший розподіл наїдків і напоїв на чекпоінтах (більший акцент на гарячих стравах і напоях, печиві, шоколаді і менше фруктів, ніж на денних забігах). Були певні нюанси через більшу кількість учасників, що сходили на чекпоінтах, ніж зазвичай – нічна траса далася важче дуже багатьом. Ми не мали такої кількості ковдр та спальників, щоби всіх зігріти і обов’язково врахуємо це в майбутньому.
Змагання на 600+ людей, старт ультра вночі – то чимало оргклопотів. Наскільки більше волонтерів було цього року?
Ми залучили майже 60 волонтерів. Як показує досвід топових трейлів в Європі і світі, пропорція 1 волонтер на 10-12 бігунів є оптимальною. Кількість трейлів в Україні зростає і вже є певна каста трейл-волонтерів, які стараються бути всюди, хоча, звичайно, не завжди у всіх є така можливість, тому було багато тих, хто волонтерив на трейлі вперше. Що цікаво – було чимало волонтерів, які допомагали робити найпершу Чорногору! Приємно було цей старт згадувати, бо те що було тоді, зараз виглядає, як суцільний треш. Чого тільки варта видача стартових номерів під тентов висотою десь 1 метр на великих пласких каменях, витягнутих з найближчого струмка 🙂
Деякі ділянки основної дистанції були без розмітки: біля о.Несамовитого, поруч з будиночком на «перемичці». Виходить розмітку познімали перед самим стартом?
На Несамовитому мабуть треба ставити охорону, бо ця історія там відбувається кожного року 🙂 Біля будиночку на перемичці, очевидно, – також робота туристів. Найчастіше це робиться з кращих міркувань, бо думають, що це неприбране сміття після змагань. Стараємось інформувати всіх на контрольних пунктах лісників і межах заповіднику, але все одно не до всіх доходить ця інформація. На жаль, можу сказати що репутація організаторів трейлів серед туристів не найкраща, бо багато хто не дуже ретельно ставиться до того, щоб залишити після себе трек таким, як він був до проведення змагань, а через це страждають зрештою всі організатори. Подібні негативні посили щодо трейлоргів також вже ідуть від природоохоронних територій, гірських рятувальників. Ну але це – інша велика тема для розмови.
Що найбільше запам’яталося після проведення цьогорічної Чорногори?
Я дуже тішуся, що в нас нарешті повноцінно спрацювала таймінг система і можна було в онлайні стежити як учасники долають контрольні пункти, бо на Ice Trail нічого не вийшло через повну відсутність інтернету в регіоні проведення. Зі збільшенням кількості учасників проявилися нові проблеми, над якими треба працювати в майбутньому. Загалом – все вдалося, а нюанси є завжди.
Скільки відсипалися після гонки?
В мене аморфний стан був десь до четверга, бо я тільки в понеділок пізно вночі повернувся додому, а у вівторок в обід у мене літак на довгоочікуваний відпочинок… Речі ще були не зібрані, а літак – затримали. В середу цілий день провалявся на пляжі й це було ідеально, хоча в цілому весь цей пасивний пляжний відпочинок не для мене:-) Діма десь до четверга мабуть тільки розгрібав всі речі та наводив лад…
Переможці Chornohora Sky Race (23км)
Юлія Тарасова
Юля, вітаємо з перемогою!!! Цього року ти бігла коротеньку дистанцію 23км. Наскільки вона тобі була важчою/легшою порівняно з довгою дистанцією у 2018?
В цьому році так вийшло, що я пізно зареєструвалася на забіг, бо не планувався цей старт. Але він збігся з сімейної поїздкою в Карпати, тож я не могла упустити можливість взяти участь:)
Важка дорога на машині близько 15 годин з дітьми, тривалий біг по тренувальному плану і досить виснажлива прогулянка карпатськими горами – позначилися на тому що зі старту ноги були важкі й біглося не дуже комфортно. Але по ходу гонки ставало все легше й темп почав розкручуватися. Тож на фініші не залишало відчуття, що дистанція замала:)
Звичайно в порівнянні з основною дистанцією трохи інший швидкісний режим, що позначається на пульсі, який був вище ніж на довгій дистанції, але в цілому біглося дуже легко. Пікантності забігу додавав «паровоз» туристів, які піднімалися на Петрос і яких доводилося просити посунутися або оббігати поза стежкою, щоб бігти далі на спуск у Кваси. А ще – десь за 5-6км до фінішу дорогу перекрила ціла отара корів, яких довелося плескати по спині, просячи посунуться))
Чи відчувалася конкуренція?
– Конкуренція відчувалася швидше серед хлопців) з деякими з яких бігли разом, розмовляли та при цьому намагалися не поступатися один одному.
Чи сподобалася організація?
Організація як завжди на вищому рівні: все продумано до дрібниць: трансфер до старту, причому всюдихідними автобусами! Пункти харчування з найкращими волонтерами, які тільки можуть бути і про яких вже ходять легенди, смачна паста і пиво на фініші… І, звичайно, душевність та теплота, якою просякнуті всі старти цієї ліги заслуговують на окрему подяки і заохочують повернутися знову.
Чи плануєш повернутися на Чорногору наступного року?
Не хочу забігати наперед і говорити що точно побіжу наступного року, оскільки все залежатиме від мого змагального графіка. Звичайно для мене пріоритетною є довга дистанція, якщо вона не буде знову проходити в форматі нічного забігу, бо нічний гірський біг я поки не хочу включати через високу небезпеку травмування.
Що би ти порадила початківцям – тим хто хоче спробувати свої сили в трейлі на короткій дистанції?
Початківцям я б порадила наступне:
1) не варто на першому ж гірському старті ставити рекорди, потрібно дати час організму для адаптації до змагального режиму. Краще спокійніше почати і набігти в кінці, якщо залишаться сили, ніж викластися на перших 3км, а потім «догрібати» з останніх сил, що спостерігала на цьогорічному старті;
2) слід навчитися відчувати свій організм на спусках та підйомах, визначивши свої сильні сторони та використовувати їх для досягнення бажаного результату;
3) не нехтувати пунктами харчування – краще втратити кілька хвилин там, але бігти з поповненими водними і вуглеводними запасами, аніж «заголодати» далі по дистанції та в підсумку отримати гірший результат.
А ще, хочу сказати, що всі наші перепони в першу чергу у нас в голові. Тож долаючи їх – ми підкорюємо нові вершини для себе та досягаємо заповітних цілей!
Олександр Ченікало
Саша, вітаємо перемогою та оновленням рекорду траси!!! Наскільки важчою чи легшою була для тебе гонка цього року порівняно з 2018? Чи відчував сильну конкуренцію збоку суперників?
Цього року гонка, загалом, не була важчою, порівняно з минулим роком, хоча сам старт я почав трохи повільніше ніж минулого року. Напевно саме тому забігання на Петрос «зайшло» мені легше. Спуск також був швидшим цього року. Крім того, гадаю, вплинуло й те, що я вже після минулорічних змагань знав куди бігти, а відтак – почувався значно впевненіше.
Конкуренція цього року була вищою. Навіть якщо розглядати час призерів, то 2 і 3 місця пробігли по часу мого результату минулого року. Приїхало чимало сильних і швидких хлопців. В той же час, не можу сказати, що я її так сильно відчував. Біг на свій результат, щоб вибігти із 2-ох годин і це, зрештою, вдалося зробити.
Чи ти готувався окремо під цей старт? Він був у тебе цільовим?
Окремо під цей старт не готувався, він у мене був проміжним, а точніше – заключним перед відпочинком. Приїхав, бо подобається тут траса, організація, пиво на фініші, їжа і взагалі атмосфера. Тож до старту – просто старався тримати себе в формі саме для гір, і тому тренувався не покидаючи пересічну місцевість.
Чи плануєш повернутися наступного року аби оновити рекорд траси?
Не знаю, чи повернуся на наступний рік, бо це не є цільовим стартом. Дуже хочу але буде видно. Може й побіжу по рекорду, бо цього року теж були нюанси, які не дозволили пробігти трохи скорше. Так, біля підніжжя Петроса – собаки затримали нас з Богданом десь на 3-4 хвилини. Тільки як підбігли хлопці й нас стало трохи більше – тоді вже собаки забоялися й ми змогли бігти далі. Тому бажано наступного року поставити туди якогось волонтера, який би поговорив з власниками собак і їх на час гонки потримали у вольєрі.
Що б ти порадив тим, хто хоче пробігти Chornohora Sky Race але живе у місті? Чи можливо в таких умовах взагалі підготуватися до трейлу?
Я би порадив бігати більше пересічною місцевістю. Робити більше силової підготовки, тобто робити стрибкові роботи, зміцнювати м’язи ніг і кору. Старатися знаходити якісь гірки, практично в кожному місті вони десь є – менші чи більші. Звісно, в міру можливостей – варто виїздити на трейлові змагання та, наприклад, проводити вихідні в горах в якості тренувань.
P.S. Яким буде Chornohora Sky Marathon наступного року, а також інтерв’ю з переможцями основної дистанції 60км – читайте у частині 2.
