Дарина Слобода переможниця командного чемпіонату Європи з легкоатлетичного багатоборства, який проходив на луцькому стадіоні Авангард! Дарина була лідером змагань ще за результатами першого дня, а в другий не відпустила свою перевагу, і навіть навпаки, наростивши відрив від найближчої переслідувачки на 136 балів, Дарина оновила свій особистий рекорд з сумою 6165 балів, що на 61 бал краще від її попереднього найвищого результату.
Жорстка Атлетика поспілкувалась з Дариною, яка все ще була загорнута в Український прапор після переможного фінішу на континентальній першості.
Дарино, ти очікувала таке?
Я вірила просто в себе, і здається, моя віра мене не підводить. Насправді, я дуже рада своїм особистим рекордом, але після змагань все одно у мене будуть до себе претензії.
Після вчорашнього дня дуже боязкі були очікування сьогодні, але сьогодні впоралась також з усіма видами, у списі особистий рекорд.
Щось мій коронний вид 800 м трошки мене підвів. Було з ким бігти, але я мабуть віддала всі сили на другу спробу у стрибках у довжину, яка, на жаль, була невдалою із заступом, але вона була дуже далекою.
Дарино, ось зараз вже можна привідкрити завісу таємниці, які ж були твої цілі на даний чемпіонат? В балах, місцях, розкажи, на що ти сподівалась коли їхала до Луцьку.
Я готувалася, насправді, показати більший результат, ніж я маю зараз, тому що цей результат не може мені забезпечити участь у Чемпіонаті Світу. Я насправді хотіла набрати більшу суму очок, але буквально якісь маленькі невдачі, і якісь долі секунд, долі десятих, долі сотих відділили мене від цього результату.
Тобто однією з цілей був норматив на Чемпіонат Світу? І ти відчуваєш в собі сили показати цей результат, набрати необхідну суму очок (6300)?
Так, я відчувала ці сили в собі вчора і сьогодні, але все таки дечого у мене напевно не вистачає, якщо я зараз не маю бажаного результату.
Яке значення для тебе має те, що чемпіонат проходить в Україні, в Луцьку?
Насправді, мені було спокійніше і коли я їхала на розминочне поле вулицями Луцька, Україноюю. Мене це дещо заспокоювало і додавало впевненості, тому що дещо дивно було бачити всіх цих суперників в Україні. І, як кажуть, рідні стіни допомагають. Тим більше в мене була така чудова група підтримки: моя мама, сестра, звичайно ж тренер також, вона завжди зі мною. Мене дуже всі підтримували і я їм дуже вдячна.
