Володимир Киц ще після фінішу 1500 метрів на літньому ЧЄ в Берліні роздумував щодо переходу на довші дистанції. Та все ж на Чемпіонат Європи у приміщенні він потрапив саме в цій дисципліні. І хоча Володимир прагнув виступити у Глазго на трійці, норматив на 3000 метрів підкорився йому трішечки пізнішого необхідного терміну (особистий рекорд на Istanbul Athletics Cup – 7:56,39). Тож на зимовій континентальній першості двічі чемпіон України-2019 поставив крапку у своїх виступах на 1500-метрівці із результатом 3:53.91 (SB). І ось чому…
Розповідай, що сталось? Ти ж був готовий значно краще, особливо зважаючи на твій PB на трійці. Щось пішло не так?
Все гаразд було з підготовкою і формою, але 3000 це не 1500. Біг був дуже рваний, я відчував себе не в своїй тарілці! І не міг реагувати на швидкості, з якими переключались.
Це через особливості підготовки на 3000 метрів?
Так,ми вже декілька сезонів проводимо підготовку ближчу до 3000 і 5000, тобто через витривалість! Це був останній офіційний старт за збірну на 1500 метрів. Будемо дивитись правді у вічі, і як я говорив після Берліну, – потрібно мати свою абсолютно природну швидкість і бігти 51 секунду останні 400 метрів, щоб конкурувати з європейцями, а моя швидкість лише для Чемпіонату України!
В Стамбулі ти був дуже близький до МСМК, як думаєш, якщо б виконав норматив на ЧЄ на 3000 метрів, мав би шанс в Глазго ще швидше пробігти 3000?
Це все відносно, я слідкував за першим і другим забігом! Було дуже багато штовханини і різких переключень, і бігти в такому режимі важко (а це все досвід). В Стамбулі був плавний і рівний біг без штовханини, свіжий манеж, а тут було душно+фінішний азарт, який був у Стамбулі, теж -3 секунди від результату.
Фото: Alfredas Pliadis
