Вже відшумів Чемпіонат Світу-2018 у Латвії. Це був останній чемпіонат, на якому лісові та спринтерські дистанції були об’єднані. Але не цим він нам запам’ятався – а сріблом Руслана Глібова в останній день на довгій дистанції! Ми щиро радіємо за Руслана і про те,як пройшов Чемпіонат для нього день за днем читайте далі.
Напередодні ЧС ти досить вдало взяв участь у престижній багатоденці Oringen. Як ти сам зазначав, не всі сильні орієнтувальники вийшли на старт через короткий відпочинок перед ЧС. Чому тебе це не спинило і як зараз вважаєш, наскільки це вплинуло на результати?
“На даний момент у мене не має абсолютного пріоритету на ЧС, тому це не зупинило. Навіть, якщо я не фокусуюсь на ЧС, це не означає, що я не готуюсь. Це забирає певну психологічну енергію, тому вирішив розвіяти очікування, взявши участь у багатоденці. По враженнях це не вплинуло на результат”.
Чемпіонат розпочався зі спринтів. Для тебе це був індивідуальний спринт: кваліфікація та фінал в один день. Це складно для тебе, вистачає часу відновитися?
“Ні, це не проблема. Часу на відновлення стільки ж, як і у всіх інших“.
Кваліфікацію пройшов впевнено, що сталось у фіналі – чому помилка одразу зі старту?
“Що трапилось на шляху до 1-го КП точно сказати не можу, оскільки сам не знаю. Гадаю, що на шляху по пункту К (початок орієнтування) я вирішив розібрати не лише 1-ий перегон, а й 2-ий і 3-ій, оскільки вони були близько один до одного і виокремити час пізніше було б складно. Запам’ятав, що на 1-ий КП у мене варіант зліва. Та хоч варіант лівий, бігти з пункту К потрібно було прямо. А я добіг до пункту К і побіг наліво. Там вже відомо що: загубився, повернувся до пункту К, зорієнтувався, побіг правильно”.
Під час змагань йшов дощ – наскільки це заважало?
“Так, місцями було слизько. Але дощ був у всіх, тому розмовляти немає про що”.
Перша лісова дистанція – середня і 11-те місце у підсумку. Ти припустився декількох помилок. Розібралися з тренером у причинах?
“Ну, де в чому розібралися. Щось було чітко моє, по деяких пунктам є питання до карти та стилю малювання. Але в цілому моєї майстерності виявилось недостатньо“.
Естафета. У тебе є уподобання щодо етапу?
“Раніше надавав перевагу третьому етапу. Зараз ще подобається і перший. Другий етап бігаю дуже рідко”.
На цей раз ти біг останній етап. Очікування старту було нервовим?
“Ні, старту очікував у звичайному режимі”.
Саша передав тобі естафету поза “десяткою”, як був налаштований: орієнтування – це орієнтування і все може змінитися чи вже спокійно біг, залишаючи сили для довгої дистанції?
“Налаштовувався на якісну роботу. Біг достатньо сильно, не економив. Та в підсумку припустився грубої помилки. На розподіл місць це кардинально не вплинуло б, але погана робота в естафеті – погана потрійно. Це не індивідуальний старт, в команді ще є спортсмени”.
Довга дистанція. Мабуть, найбільш бентежний момент був вже після твого фінішу – ти пробіг добре і більше від тебе нічого не залежало, решта – у руках суперників. Спочатку прогнозували місце у 6-ці, а потім все реальнішою почала вималюватися медаль. На кріслі лідера ти виглядав впевнено, наскільки ти тоді хвилювався?
“Почав трохи хвилюватися, коли була та межа – буде 4 місце чи медаль. І ще трохи коли з’ясовувалось – бронза чи срібло, але загалом різниці немає, оскільки золото було далеко”.
Просто чекав поки будуть остаточні результати чи постійно слідкував за перебігом подій?
“Так, там була трансляція біля крісла лідера, тому дивився її. Нечасто вдається подивитись наживо”.
Якщо не помиляюсь, схожа ситуація була у Вроцлаві на ВІ після спринтерської дистанції – певний час ти залишався лідером. Чи не пригадував цей момент?
“У Вроцлаві все було без нервів. Там мене посунули з крісла лідера достатньо швидко, а бронза чи дерево вирішувалось, коли я заминався. За боротьбою не слідкував”.
Майже рік тому ти не знав чи варто продовжувати спортивну кар’єру та все ж таки продовжив цю справу. Ці думки непокоїли тебе впродовж сезону?
“Була непроста осінь. Після цього все пішло по накатаній. Можливо, якщо не отримав би позитивної відповіді по робочій візі від шведської міграційної служби, то зараз стояв би охоронцем в АТБ. Ще по накатаній пішло може й через те, що у звичайному житті я більше нічого не вмію окрім як їсти, спати, бігати та крутити колбу на компасі”.
І чи маєш ти зараз відповідь – чи варто продовжувати?
“Не можу сказати, що жалію себе на тренуваннях, але я не викладаюсь так морально і психологічно, як раніше. Тому відповіді на питання про продовження у мене немає. Якщо я завершу у наступний понеділок, то не здивуюсь. Але і не здивуюсь, якщо продовжу і поїду виступати за збірну на ЧС-2032″.
На фініші ти сказав, що це була достатньо гарна гонка. Чи задоволений ти своїм проходженням дистанції?
“Після аналізу дистанції залишився незадоволеним. Втрат та неякісної роботи було більше, ніж з моєї точки зору дозволяється на ЧС, не кажучи вже про медалі”.
Як на твою думку, чому ти виборов медаль саме зараз? Щось змінилось у підготовці, у твоєму орієнтуванні?
“Не знаю, можливо боги звернули на мене увагу саме у ту суботу.
У цьому році у мене з’явився тренер з фізичної підготовки – Harri Viinamäki. Він консультує збірну Швеції і тренує кількох спортсменів. Тому змінився план, але не думаю, що це якісно відобразилось на моїй формі. Тобто 3 км за 8:30 я зараз все одно не біжу, як і півмарафон за 1:06. Нарешті за довгий час у мене вийшло пробігти декілька довгих кросів (приблизно 25 км за 1:40) на регулярній основі. Можна сказати, що це було спеціально під довгу дистанцію ЧС.
Ще за декілька тижнів до ЧС, під час Oringen, знову звернувся за допомогою до гарного тренера з технічнлї підготовки – В’ячеслава Вікторовича Костилєва. Без його рекомендацій і віртуальних запотиличників, ймовірно, результату могло б й не бути.
Під час змагань у мене було гарне відновлення: Сергій Білошицький допомагав всій команді у ролі масажиста та на індивідуальній основі останні декілька місяців мене консультував лікар польської збірної з лижних гонок – Олексій Писаренко. Хлопці, красно дякую!
Взагалі, користуючись нагодою, дуже дякую усім, хто допомагав, заважав, підтримував, вболівав та хвилювався. Всіх не згадати, але: мамі, тренерам, з якими працював і ні, Андрію Марциніву”.
ЧС вже позаду, але попереду ще багато стартів. Де плануєш виступати? Ти й далі змагатимешся на усіх дистанціях чи сконцентруєшся на чомусь?
“Так, друга частина сезону пістрявіє. Старти аж до середини листопаду майже кожні вихідні. З важливих – Кубки світу у Норвегії та Чехії. Швидше за все поїду на змагання світового паркового туру (Park World Tour) в Китай. Концентруватися на чомусь немає планів”.
Так, звісно, на дистанції орієнтувальник працює самостійно – це індивідуальний вид спорту, але для досягнення високого результату потрібна команда. То ж, збирайте свою команду і мерщій втілювати мрію! 🙂
Фото Надії Волинської