Спринтер Євген мав доволі непогані результати на 400-метрівці, бігав в естафеті, виходив в фінали континентальних першостей, а потім закохався в дистанцію вдвічі довше, і вже другий рік, крок за кроком, виховує в собі нові якості. На сьогоднішній день нове захоплення вже принесло Євгену півфінал чемпіонату Європи, 6-ий результат за всю історію виступів українців та ще більше азарту і натхнення при плануванні майбутнього.
Саме після півфінального забігу ЧЄ Жорстка Атлетика поспілкувалась з Євгеном та дізналась купу цікавого:
Виходиш ти на фінішну пряму і перед тобою нібито розкриваються ворота… Як це було?
Так і було, я також помітив, що є щілина в яку хотілося б влучити і це було нібито зручно для мене, але мабуть на даний момент така в мене готовність – трохи не вистачило. Той темп, що для моїх суперників був тактичним бігом, для мене був бігом майже на максимум, тому на фінішних метрах у суперників виявилося більше свіжості, більше швидкості. Не вдалося фінішувати, ну, значить, такий мій зараз рівень. Буду готуватися далі, перш за все, підвищувати фізичну готовність, а вже виходячи з того, більше вдаватися до тактики. Наразі, мабуть, ще не зовсім готовий до фіналу.
Яка твоя загальна оцінка виступу?
Взагалі задоволений, але хотілося, звичайно, пробігти по особистому на головному старті. Учора на це були всі підстави, але певні помилки завадили. В цілому задоволений, відчув, що можу змагатися з цими хлопцями. Я тільки починаю роботу на цій дистанції. Сподіваюсь, що в майбутньому буду приїжджати краще підготовлений, з вищим особистим результатом і це дасть змогу бути конкурентно здатним серед таких суперників.
Як ти вважаєш, відсутність в Україні сильних конкурентів грає тобі на мінус чи це неважливо для тебе?
Коли як, є різні моменти. Наприклад, коли був національний чемпіонат, то це було на плюс, тому що я приїхав не зовсім готовий і міг відпрацювати якісь тактичні напрацювання і перемогти, так би мовити, без зайвих витрат нервів та зусиль. Але в цілому, звичайно ж, хотілося, щоб була боротьба і в нас вдома. Щоб не тільки завдяки пейсмейкерам можна було показувати високий результат. Навіть на Командному чемпіонаті, коли я швидко пробіг, то одразу швидко пробігли й інші. Чим більше буде таких стартів, чим більше буде конкурентів, тим кращими будуть показники в цілому по Україні і вище на таких змаганнях.
Які наступні плани, що ти плануєш, відпочинок і будеш готуватись на зиму?
Так, треба добре відпочити, бо сезон був важким, поки що дистанція важкувато дається фізично. Але все подобається, усім задоволений. Зараз, швидше за все, стартів не буде, тому відпочину тижні 3 – 4 і буду потрохи набирати форму на майбутнє.
Розкажи як ти вболівав за чоловічу четвірку 4 по 400 м, чи нервував ти?
Намагався не нервувати, щоб зберегти емоції на вечір, але, звичайно, переживав за хлопців – всі вони мої друзі, я вірив, що вони зможуть потрапити до фіналу. Шкода, що не вийшло. Також шкода, що співпали за часом вчора і сьогодні 800 метрів з естафетами. Якби були в різні дні, я б із задоволенням пробіг етап. Завжди любив естафету, можливо, в майбутньому ще пробіжу.
Щодо тактики. Ти говориш, що тільки починаєш працювати на цій дистанції, ти звик бігти 400 метрів по своїй доріжці. Наскільки тобі незвично, чи є проблеми в контактній боротьбі?
Перш за все мені, мені здається, що зараз у мене немає так багато часу, щоб напрацьовувати саме тактичні тренування. Тому що попереду йде фізична готовність, і на тренуваннях я більше відпрацьовую, намагаюсь підвищити її, а не біг на повільних швидкостях, на переключеннях. Тому іноді, коли починається відверто тактичний забіг, мені трохи складно саме фізично, я не звик до такого повільного темпу, і мені не зручно. Сьогодні темп був зручний для мене, початок був саме такий, як я і планував, просто на фініші трохи в мене не вийшло вибратися з коробочки, а коли відкрилася щілина для того, щоб проскочити, вже трохи підсів фізично. Думаю, що будемо надолужувати ці тактичні збої, можливо, буду швидше починати, можливо десь сміливіше йти. Побачимо, я думаю, що все тільки починається.
Щодо особливостей підготовки. Наскільки нам відомо, твій тренер більше готує на дистанцію 400 метрів, чи консультуєтесь ви із спеціалістами на 800 м, як плануєте підготовку? Гірську підготовку можливо більше підключаєте?
Так, звичайно, тренер багато працює, багато чого бере із зарубіжних джерел, спілкується з нашими фахівцями, тобто присвячує цьому дуже багато часу. Він дійсно фанат цієї справи і віддається повністю моїй підготовці. В цьому році ми провели два високогірних збори: перший був на високогір’ї 2000 м, а другий на 700 м, вже на більш м’якій висоті. Це було дуже чітко, дуже грамотно, як на мене, сплановано, тому що, коли я планував вийти на пік по сезону – так воно і вийшло. Це і гори дали, і підготовка, саме тренувальна методика цьому сприяла. Тому вдалося показати високий результат, особистий рекорд на головному першому відбірковому старті. В принципі, сюди я також приїхав на високому рівні готовності. Просто це зовсім різні речі, коли тебе веде пейсмейкер і ти біжиш сам і ніхто тобі не заважає, коли все створено саме для того, щоб ти пробіг швидко. І зовсім інша річ, коли таких як ти восьмеро, і кожен хоче показати результат. Але в підготовці жодних нарікань, тренеру дуже дякую. Він часто більше вірить у мене, мабуть, ніж я сам. Все поки що йде по плану. Сподіваюсь, що вік ще начебто дозволяє, не зовсім старий, тому ще поборемось!
Яка дистанція більше подобається? Чому?
800 метрів, звичайно. Цікавіше, тут більше тактики, тут є більше від гри: можна переграти суперника, можуть переграти тебе. Якщо в 400 м суперник сильніший за тебе на голову, то ти йому нічого не можеш зробити, а тут, якщо є певні нюанси і ти грамотно провів всю дистанцію, то в тебе є шанс. Навіть зараз, Амель Тука, який, як ви знаєте, був найшвидшим бігуном у світі у свій час, не потрапив до фіналу. Це дуже цікаво, відкриває нові можливості. Це, так би мовити, нервова дистанція, але більш цікава. Для того ми і змагаємось – щоб відчувати весь цей адреналін та психологічний тиск – мені подобається!
