Злива рекордів від найвідважніших представниць української команди захоплює уяву навіть найвибагливішого вболівальника: срібло чемпіонату Європи, національний рекорд України та два особистих рекорди на 50 км с/х!
Тендітна Аліна Цвілій віднині є рекордсменкою країни та срібною призеркою континентальної першості з результатом 4:12:44. Ось, якими емоціями Аліна поділилась з журналістами одразу після фінішу:
Налаштовувалась дійти до фінішу! Ми з дівчатами (з Василиною та Христиною, – прим. ред.) домовились фінішувати в першій шістці, але десь на 30-му кілометрі зрозуміла, що можу показати кращий результат. Я бачила, що розрив у нас з суперницями величенький, тож я дуже старалася. По дистанції було дуже спекотно, але всі підтримували, тренери, глядачі!
Цю медаль я хочу присвятити моїй дочці, чоловіку, тренеру. Ми всі разом це зробили, ми дійшли до фінішу!
Христина Юдкіна хоча і поступилась рекордом України Аліні виглядала дуже позитивно та щасливо. Особистий рекорд в 4:20:46 та четверте місце на чемпіонаті Європи – саме такий результат у досвідченої Христини!
Були готові стартувати в будь-яких умовах, але зізнаюсь, думала, що буде важче. Дуже важко відходила від Тайцяну, довго не могла нормально тренуватись, бо була у розібраному стані. Тож, виступом я дуже задоволена.
Взагалі, для мене зазвичай найважчі останні 5 км, але сьогодні фініш був нормальний, лише в серединці дистанції були деякі складнощі.
Третьою серед українок і п’ятою на континенті з оновленням персонального рекорду стала Василина Вітовщик, її час 4:23:15. Незважаючи на те, що Василина по дистанції випала з чільної трійки, вона випромінювала впевненість та задоволення результатом.
Приблизно після 35-го кілометру я відчула, що отримала сонячний удар. Від цього ніхто не застрахований, таке іноді трапляється, але я задоволена, що дійшла до фінішу! Авжеж, хотілося б показати краще місце, потрапити в трійку, хотілося б щоб ми всі троє потрапили на п’єдестал, але все ще попереду, будемо працювати!
Напевно, я десь зашвидко розпочала і треба було поберегти сили, але це все досвід, це спорт. Оскільки це лише другі офіційні міжнародні змагання, то і для отримання досвіду треба трохи більше часу. Наступного разу обов’язково виправимо свої помилки і будемо показувати ще кращі результати.
Хочу подякувати за підтримку, дуже приємно було бачити українські прапори і не лише у представників команди, але і у звичайних вболівальників. Ти розумієш, що як би тобі не було важко, з якими б викликами не доводилось справлятись по дистанції, але коли ти чуєш українську мову та бачиш прапор, це надзвичайно надихає та надає сили!
