На чемпіонаті Європи з легкої атлетики в Римі Україну з бігу на 400 метрів представляли одразу три спортсменки. Якщо Мар‘яна Шостак зуміла продовжити боротьбу і кваліфікувалася до півфіналу, то Катерина Карпюк і Тетяна Мельник завершили боротьбу вже у першому раунді.
Тетяна Мельник подолала 400 метрів за 54,06, що більш ніж на секунду гірше від кращого результату цього сезону – 52,91, які Тетяна показала наприкінці квітня у Кюрасау. У Римі українка посіла 20 місце у кваліфікаційних забігах.
Про те, що сталося у Римі та чому невдалося показати свої найкращі секунди Тетяна Мельник розповіла в інтерв‘ю Жорсткій Атлетиці.
Про початок сезону:
«Для мене цей сезон розпочався дуже гарно. Я була дуже і дуже налаштована бігти швидко і все добре йшло, але потім повернулася в Україну і кожен старт усе гірше, і гірше».
Про виступ у Римі:
«Сьогодні я виходила на старт і була налаштована на гарний біг, адже тут гарна доріжка і гарна погода. Навіть не дивлячись на те, що жарко, бо це набагато краще, ніж холодно. Однак, результат невдалий і було дуже тяжко. Чому так? Не знаю, буду розбиратися. Мені здається, що я зашвидко розпочала перші 200 метрів, бо була на дев‘ятій доріжці.
На мене це сильно вплинуло, тому що я більше полюбляю бігати на перших доріжках, ніж на останніх. Це трохи вибило, бо я вже не перший раз бігаю по дев‘ятій доріжці і показую один і той самий результат. Розумію, що коли ти готовий, то можеш бігти хоть по десятій доріжці. Але для мене цей фактор виявився катастрофічним».
Про тих, хто підтримує у Римі та вдома:
«Головна підтримка в Римі – це Аня Рижикова. Вона дуже підтримує і є великим прикладом для мене. Вона вміє налаштовувати на гарний біг і гарний настрій, а ще в неї можна багато чому навчитися. Також наші дівчата з естафети. Ми дуже здружилися на зборі у Португалії, а Таня Харащук і Таня Кайсен, як мої сестри. У нас таке тріо Тань. Тому всі підтримують і допомагають одне одному.
Вдома також за мене вболівають рідні, сім‘я та друзі. Дуже прикро розчаровувати таку велику підтримку своїми результатами. Бо хочеться показувати гарні результати і зовсім не хочеться отримувати повідомлення типу: «наступного разу буде краще» або щоб тебе заспокоювали. Але, на жаль, сьогодні маємо такий результат. Я не засмучуюсь, бо ще є естафета і я знаю, що там у мене зовсім інший біг і зовсім інший настрій. Надіюсь, що там вдасться реалізуватися і все буде класно».
