7 червня у Римі розіграли перший комплект нагород чемпіонату Європи з легкої атлетики. У вечірній сесії дівчата долали 20 кілометрів спортивною ходьбою, де золото та срібло дісталося представницям Італії Антонеллі Пальмізано (1:28:09) та Валентині Траплетті (1:28:37) . А бронзову нагороду виграла Людмила Оляновська (1:28:48), яка на останніх сантиметрах дистанції обігнала іспанку Ларуру Гарсія-Каро.
В ексклюзивному інтерв‘ю одразу після фінішу Людмила розповіла як їй вдався такий фінішний ривок та що стоїть за цією медаллю.
Люда, одне єдине питання, як тобі це вдалося?
Ногами! Коли я заходила у тунель стадіону, я не випускала з поля зору іспанку, адже розуміла, що можу боротися і знаю свій фініш. Коли було 300 метрів до кінця, то я розуміла, що я працюю краще, ніж іспанка, і відстань скорочується. І коли залишилося 150 метрів до фінішу, я знала, що її дістану.
Вуха заклало і боковим зором бачу, що все пролітає, але я сконцентровано дивилася на іспанку і була впевнена, що обжену її.
Це нереально! Якщо не помиляюся, то це твій третій чемпіонат Європи. У тебе було срібло у 2014-му, потім четверте місце у 2022-му і зараз бронза. Як ти можеш порівняти свої виступи і в чому особливість кожного з них?
Чемпіонат Європи у 2014 році теж був з пікантним фінішем, бо тоді у Цюріху я йшла третьою і лише на заключних метрах змогла обійти чешку і виграти срібло.
У 2022-му я не можу пробачити собі те 4 місце, бо я була готова добре йти і нав‘язувати свою боротьбу у Мюнхені. Напевно, тоді була обрана неправильна стратегія і мені було дуже прикро бути поза подіумом. Досі не можу собі пробачити ту дерев‘яну медаль, адже тоді в Україні почалося повномасштабне вторгнення і нагорода була дуже потрібна. Так само, як і сьогоднішня медаль, вона дійсно нам потрібна і особливо цінна для всіх українців.
Іспанська преса каже, що ти вкрала у них медаль. Що ти думаєш?
Я нічого і ні у кого не вкрала. Я забрала своє, бо українці ніколи не здаються і завжди боряться до кінця. Я всьому світу бажаю боротися до кінця за мир і справедливість. У спорті ніхто не зупиняється на фініші, тому я забрала свою нагороду.
Чи розмовляли з іспанкою після фінішу?
Мені було так важко, що поки я прийшла в себе після гонки, то навколо вже її не було. Я розумію її розпач, але це спорт!
Ти тепер з олімпійським нормативом. Розкажи ще про цінність путівки на Олімпіаду?
Останні чотири роки складалися так, що виконати олімпійський норматив (1:29,20) мені не вдавалося. Це не такий складний результат, але завжди щось не виходило. На чемпіонаті світу у Будапешті мені не вистачило 16 секунд, хоча ми готувалися і працювали точно не менше.
Але я розумію, що на ці Ігри я б пройшла за рейтингом, але набагато приємніше і цінніше їхати до Парижу саме з нормативом як повноцінний спортсмен, який пройшов відбір. Дуже вдячна тренеру за підготовку, батькам, Збройним силам і Богу за те, що я українка.
