19 вересня у столиці Данії розпочався чемпіонат світу з бігу по шосе. Першим видом програми був забіг на одну милю серед чоловіків, де Україну представляв Дмитрій Ніколайчук. Українець фінішував на 42 місці з часом 4:09 хв.Перемога ж дісталась німецькому атлету Роберту Фаркену – 3:52 хв. Один з головних фаворитів, американець Яред Нугусе, здобув срібну нагороду з результатом 3:53 хв. Третім став представник Люксембургу, Рубен Керінжан (3:53 хв).
Жорстка Атлетика поспілкувалася з Дмитром наживу одразу після фінішу.
Яка емоція зараз після фінішу?
Емоція — що я приїхав на головний старт у світі. Дуже приємно представляти Україну, показати, що ми є, що ми не здаємося, ми боремося. Приємно, коли біжиш і чуєш «Слава Україні!» від іноземців. Все ж варто їхати на такі старти і показувати, що Україна — це незалежна держава, і вона є, і буде.
Абсолютно згоден. Який був план на гонку, чи все вдалося? Як взагалі по відчуттях?
Це шосейний старт і десь 60 людей біжить разом. План був почати швидко. І я почав…, тобто завдання виконав. Але, можливо, це й зіграло зі мною злий жарт. Бо на стадіоні я за іншою тактикою бігаю: більш розважливо біжу по дистанції. Можу почати повільніше, а потім додавати кожного кола. А тут немає орієнтирів, нічого немає, ти біжиш просто у групі з усіма. На жаль, на всю дистанцію здоровʼя мені сьогодні не вистачило.
Якою була найважча частина дистанції?
Найважче було, коли ми пробігли перші 400 метрів. Швидко пробігли, адже треба було за першу групу зачепитися. А потім почався вітер, і от в цей момент, коли і так важко, і ще й вітер дує в обличчя, добряче “рубає”. Ще й холоднувато, я не люблю таку погоду, відчувається, що руки і тіло затискає.
Яка різниця між чемпіонатом світу, де біжить куча супер швидких людей, та звичайним комерційним стартом?
Це офіційні змагання, де люди хвилюються і хочуть зайняти високе місце. Тобто на звичайних змаганнях ти можеш швидко бігти, але тактика грає важливу роль. А на звичайних міжнародних стартах всі більше зацікавлені продемонструвати швидкі секунди.
Зрозуміло. Що на цьому старті в тебе вийшло добре і ти можеш записати собі в актив?
Для мене плюс те, що я нарешті швидко почав. І як завжди, фінішував останні 200 метрів теж швидко. Здається, вдалося обійти двох-трьох хлопців на фініші. Тобто для мене це якби така маленька перемога. Також круто, що ми маємо представництво на всіх дистанціях і можемо представляти нашу країну, транслювати наші цінності та культуру. Можливо, це відбувається на не такий великий загал, але я вже маю багато друзів і знайомих в різних країнах, які знають, як українцям важко, скільки українці витрачають часу і добираються змагання. Коли я сказав, що на цей старт я добирався 29 годин, то вони уточнювали, може, хвилин? Хоч вони й слідкують за моїми соцмережами і бачать як ми тренуємося під час повітряних тривог. Але все одно, треба нагадувати їм, що ми – українці і у нас війна.
Абсолютно згоден. Дуже дякую за за ці сенси, за цю історію, яку ми несемо за такими стартами. Виїжджати важко, ми їхали в одному потязі, дві евакуації було, і типу це все було дуже довго замість того, щоб сісти і за дві години приїхати. Але ми все ще тут, показуємо свої секунди і найчастіше це дуже, дуже швидкі секунди. Можливо, не сьогодні, але наступного разу це буде національний рекорд і так далі.
Так, справді. Дорога була не те, щоб супер важка, але я відновлювався дуже довго. Мені здається, що трошки не відновився після дороги. Все-таки на попередньому шосейному старті, де я рекорд України встановив, відчуття були кращі, а тут функціонально десь не вистачило.
Автор коментаря Ігор Глядчишин.
Нагадаємо, що напередодні Дмитро встановив рекорд України на шосейній милі.
