Провідне світове видання про біг Runners World опублікувало великий матеріал про рекордсмена України з добового і дводобового бігу, бронзового призера Чемпіонату світу з 24-годинного бігу Андрія Ткачука.
Стаття розповідає про життєвий шлях українського ультрамарафонця – непросте дитинство, і початок спортивної кар’єри, яка спершу була в лижному спорті, далі тривалі пошуки себе, які нарешті привели Андрія в ультрабіг.
“У 2012 році, він взяв участь у 50-кілометровому трейловому пробігу в Карпатах – шукав заміну лижам, і метою було просто фінішувати. Але коли він почав бігти, щось зрушило в його душі. На цей раз він відчув контроль над своїм життям. «Мені сподобалася незалежність, — каже Ткачук, – Я міг покладатися лише на себе». Ще до фінішу він зрозумів, що тепер хоче займатися лише бігом”, – пише журналіст Runners World Фліндер Бойд.
Далі кар’єра Андрія Ткачука стрімко прогресувала. Він став семиразовим чемпіоном України з 24- та 48-годинного бігу, на обох дистанціях встановив національні рекорди. А у дводобовому бігу й поготів, показав другий результат в світовій історії – 435,446 км.
Водночас активно брав участь у громадському житті країни – 2013 року долучився до Євромайдану, був активним учасником “Революції гідності”, а 2022 року, після військового вторгнення росії, вирушив добровольцем на війну.
“Ткачук не професійний солдат. Він бігун, і не будь-який: він один із найвидатніших ультрамарафонців світу. Він записався на військову службу після того, як росія вторглася в його рідну Україну наприкінці лютого 2022 року. А за кілька днів, 1 березня, здійснив марш у напрямку Запоріжжя зі 128-ю гірсько-штурмовою бригадою. І хоча він був знайомий зі стражданнями, які можуть виникнути під час бігу на 200 і більше кілометрів, він був не готовий до жахів, які на нього чекали. Майже одразу його підрозділ було знищено російським вогнем. Наступні кілька днів Ткачук виживав, роблячи те, що роблять ультрабігуни — він продовжував рухатися”, – розповідає Runners World.
Втрата товаришів по службі, поранення й проблеми зі здоров’ям, і навіть операція на серці, не зупинили мрій Ткачука про біг. Друзі заохочували його не кидати улюбленої справи. І в грудні 2023 року він зміг отримати відпустку на службі, аби взяти участь у Чемпіонаті світу з добового бігу на Тайвані, звідки повернувся з бронзою. Ця медаль стала першою, в історії України на таких змаганнях.
“Ткачук, незважаючи на свої поранення, незважаючи на операцію на серці, незважаючи на те, що не бігав місяцями, а потім недовго тренувався, пройшов через горнило особистої трагедії. Він втратив батьків, був свідком того, як однополчан розривали бомби, і бачив, як його власна країна була розбита.[…] Потім, коли залишилося всього кілька годин, його тіло почало сповільнюватися, а права нога почала боліти. «Пробіжи ще 42 кілометри», — сказав він собі. Марафон. Він знав, що може це зробити. […] Пролунав зумер. Все було закінчено. Представник змагань сказав йому, що він фінішував третім, це його найвищий результат за всю історію чемпіонату світу. Він ледь міг у це повірити. Всупереч усім перешкодам, які тільки можна уявити, без належної підготовки йому все одно вдалося подолати 284 кілометри. Далі пробігли лише Сорокін і грецький бігун Фотіос Зісімопулос. Через кілька днів він був в Україні, знову в формі і знову в бою”, – йдеться у статті.
Цього року Андрій Ткачук не брав участі в масштабних змаганнях, однак продовжує бігати для себе. Чітких планів на подальше продовження кар’єри у національного рекордсмена нема.
“Радість від його результату в Тайбеї поступилася місцем тому, що він називає «змішаними емоціями».
«Коли люди втрачають життя та все, що мають, — каже він, — мені соромно, коли я сумую, бо сумую за бігом».
Війна триває третій рік, кінця їй не видно, і незрозуміло, чи виступатиме Ткачук знову на змаганнях. Він не переймається цим, і вдоволений тим, чого досяг, і спогадами про те, як це – змагатися з найкращими у світі”, – пише Runners World.
Повна версія цієї статті англійською мовою доступна за посиланням.
«Для мене це хобі». Андрій Ткачук – про дебютну медаль ЧС з добового бігу
