Минулих вихідних у США відбувся напевно найбільш розкручений мейджор – Нью-Йорскський марафон. Серед 50 тисяч учасників, які вийшли на старт змагань були і українці. А найкращий результат серед наших співвітчизників показав Роман Баняс. З часом 2:30:05 він став 44-м серед чоловіків, а у своїй віковій групі 35-39 років посів 7 місце! Для нас цей результат особливо важливий, оскільки Роман є оглядачем Жорсткої Атлетики. Тож ми поспішили розпитати у колеги про його враження від Нью-Йорскського марафону.
Романе, це твій перший марафон у Нью-Йорку, розкажи наскільки складно було туди потрапити?
Потрапити було непросто – кваліфікаційний час був більший, ніж у Бостон та інші марафони. Але оскільки у мене був досить швидкий марафон в Лондоні я мав можливість податися на “Fast runner”. Тут є своя особливість – навіть якщо є кваліфікаційний час, треба ще й встигнути зареєструватися – хто швидше, той і виграє. Всі слоти для “Fast runners” розбираються в перші 5-10 хвилин. Тому коли відкрилися слоти я став у чергу, швиденько зареєструвався і лише через два тижні мені прийшло підтвердження, що я встиг! А мої знайомі, які через 5 хвилин після мене реєструвалися вже не встигли.
Які були відчуття, коли отримав підтвердження?
Відчуття радості – наче в лотерею виграв. Ще я мав трошки невпевненості, бо я ніколи не був в США, не мав візи, тому я не знав, чи зможу я туди потрапити. Почався процес переживань – два місяці очікування подачі заяви в посольство, співбесіда, потім очікування результату. І через 3 місяці, як я подав, мені підтвердили візу – вже стало легше.
Скільки коштує реєстрація?
Участь коштує 295 доларів для нерезидентів США. Це найдорожчий з усіх мейджорів, але воно того варто! Це Нью-Йорк тут ціна навіть не обговорюється.
Чи відчув ти ту славнозвісну атмосферу, з якою асоціюється марафон у Нью-Йорку?
Так! Я такої підтримки ніде не бачив. Хоч бігав і в Лондоні, і Берліні – там теж гарно підтримували, але так, як в Нью-Йорку – ніде не було. Там єдині місця де людей немає – це мости. І коли ти після Брукліну чи Манхеттену забігаєш на міст, то здається що втратив слух – чутно лише подихи людей і стукіт підошов. А коли знов повертаєшся на шосе – шум просто оглушає. Мільйони людей стоять на вулицях, підтримують, кричать. Це реально емоційно дуже-дуже крутий марафон. З точки зору емоцій він для мене найкращий, а з точки зору складності – він найскладніший!
В чому саме складність?
Технічно, рельєфно і стратегічно це найтяжчий марафон в моєму житті. По-перше, всі говорять про мости, але не лише вони. На старті перші 1,5-2 кілометри це підйом вгору з набором 40 метрів. І багато людей перші 2 кілометри біжать, а до половинки вже здихають, і потім попереду ще чотири мости… з них найскладніший це на 25-му кілометрі.
Біля мостів високі підйоми. 1,5 кілометра ви біжите вгору з набором висоти 40-50 метрів, плюс на мосту боковий вітер, а у мене не було компанії, не було спини. Мости закінчуються на 36-му кілометрі, але ніхто не говорить про останню ділянку, яка ще складніша. На 38-му кілометрі, коли здається вже всі мости закінчилися… на 5-й авеню перед входом в Централ Парк знов підйом, набір висоти 30 метрів, і тут багато людей просто здавалося. Це 38-й кілометр коли немає сил ні на що, розумієш що десь там за пару кілометрів фініш, але оцей підйом як постріл в голову.
Проте, ти фінішував, ще й з особистим рекордом, певно що задоволений?
Дійсно задоволений. Планів на цей марафон у мене не було. Коли починали цикл з тренером, то у нас було просто завдання пробігти з 2:40 без сильного напруження., тому що технічно марафон складний. Але в процесі підготовки за місяць-два я пробіг швидку десятку. Потім за три тижні пробіг швидку половинку в Амстердамі, і ми з тренером вирішили – біжімо на РВ з 2:30. Все складалося більш менш непогано по ходу траси я біг у своєму темпі по 3:33,, але мені не вистачило 6 секунди, щоб вибігти з 2:30. Я вже розумів останні 800 метрів, що на межі встигну/не встигну, але вже не міг додавати, тому змирився з тим, що вибіжу з 2:30 на якомусь наступному марафоні. Але в принципі я дуже задоволений, тому що траса дуже складна і показати хороший результат на ній, знати з особистого 4 хвилини це було досить непогано.
Як тобі організація марафону?
Це неймовірно круто – я просто не знаю як це люди організують! 50 тисяч людей – все по плану, все по часу, все по слотам, немає ніде штовханини. Це при тому що 50 тисяч учасників треба привезти на старт на поромах чи автобусах, бо місце старту на Стейтент-Айленд, і це все роблять коштом організаторів. Ви просто забираєте свій стартовий у визначений час, щоб не створювати черги. По часовому слоту ідете на паром або автобус. приїжджаєте на місце – вас знову везе автобус. Вони настільки круто все організували, все працювало як годинник – ми знали кожну хвилину де ми будемо. Продумали все що потрібно було – сотні туалетів, хочеш спати-їсти – у стартовому містечку є все, навіть організували спеціальний куточок, де можна було погратися з собаками для релакса. Тобто з точки зору організації і дисципліни, мабуть, це найкрутіший старт, де я був. Я бігав багато відомих половинок і марафонів, але так круто як вони це роблять НЙ – я такого не бачив. Стільки людей і ніде нічого не стопорилося!
Пункти гідратації починаючи після 5 кілометру – кожні 2,5 км я завжди знав, якщо я один пропусти – то обов’язково через 2,5 км візьму воду. Були на вибір ізотонік, вода все решта. Частота пунктів дуже зручна, вони довгі, немає черг. Ні в Лондоні, ні в Берліні такого не було.
Розповідають, що у Нью-Йорку мінлива погода, як було цього разу?
Погода була супер чудова. Зранку 7-8 градусів, на момент старту температура піднялася до 10 градусів. Я думав бігти у рукавичках та лонгсліві, але залишив все біг в майці та шортах. Сонце ховалося за хмарами практично всю дистанцію. Тож було не жарко 10-12 градусів, не було сильного вітру. Це, мабуть, одна з найкращих погод тут за останні кілька років. Бігова погода!
Ти казав про неймовірну підтримку глядачів, а чи були серед них українці, відчув підтримку нашої діаспори?
Була шалена підтримка Ukrainian runner club.Вони на декількох пунктах організували купу людей з прапорами – пробігаючи повз них можна було крикнути “Слава Україні” та почути у відповідь “Героям слава”. Вони всі так гучно реагували – круто було. Особливо мені допомогла підтримка українців на 40-му кілометрі, коли у мене вже ноги були дуже дерев’яні, забиті – вона дуже надихнула.
Які відчуття були на фініші?
Єдине бажання було забрати медаль, випити багато-багато води і дістатися душу, бо я був весь білий від солі. Очікував на фініші побачити багато людей, але коли я фінішував, то йшов і нікого не зустрів, окрім волонтерів. І вони, зустрічали мене як короля – кричали та голосно плескали. Я не розумів, що сталося: я ж не перший. А вони кажуть: “Повз нас ти проходиш перший”. З’ясувалося, що на фініші всі, хто мав забрати свої речі йшли направо, а у кого сумок не було – наліво. Всі бігуни, які фінішували переді мною, пішли за сумками, а оскільки у мене сумок не було я йшов сам – всі думали що я перший фінішував.
Чи є бажання ще раз пробігти марафон у Нью-Йорку?
Зараз ні, знаючи що там очікує, яка складність траси я поки не готовий. На наступний рік точно не буду подавати заявку, роки два як мінімум хочу відпочити від Нью-Йорку, буду подаватися на інші мейджори.
Оскільки ти у нас є оглядачем екіпу, не можу оминути тему взуття – в чому біг?
Я бігаю виключно в Asics – мені їх колодка пілка підходить по особистим відчуттям. Цього разу біг в Asics Metaspeed Sky+ карбонових. В них я пробіг половинку в Амстердамі – показав свій РВ, для мене вони неймовірно круті, я вважаю що вони недооцінені.
А мав час роздивитися, в чому бігли інші учасники?
В Берліні та Лондоні 90% бігали в Nike або Saucony ENDORPHIN+PRO. В Нью-Йорку дуже багато бігло в Brooks, Addidas. Тобто я не можу сказати, що переважали Nike – їх може було відсотків 50. А решта – дуже широкий діапазон моделей – New Balance, Adidas, Saucony. А от Asics практично не було.