Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club
Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club
Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club
Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club

Модний глянець Vogue Україна продовжує розповідати про топових українських легкоатлеток. Нещодавно ми писали про інтерв’ю з Ярославою Магучіх. А нині на сторінках журналу ще одна медалістка чемпіонату світу 2023 – Марина Бех-Романчук.

Спеціально для Vogue Марина зробила фотосесію у спортивному і діловому стилях. А в інтерв’ю розповіла про секрети догляду за собою і правильного харчування. А також поділилася досвідом, як долає хвилювання перед великими змаганнями:

“ Потрібно навчитись емоції від стресу переводити в жагу до кращого результату. Я знайшла для себе чудовий спосіб — відволікатись на щось приємне і корисне, наприклад почитати книгу, подивитись серіал — це справді мені допомагає. А ще я дуже люблю бути наодинці перед важливою, хвилюючою подією. Це допомагає концентруватись на собі й на меті,  до якої я йду”, – розповідає Марина Бех-Романчук. 

Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club
Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club
Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club
Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club

Стрибунка розповіла, що головна мета до якої вона наразі крокує – олімпійська нагорода. І срібна медаль чемпіонату світу – лише крок до цієї мрії. 

“Моя мрія була реалізована лише частково, і я досі працюю, щоб втілити її сповна. Для кожного спортсмена найцінніше — це олімпійська медаль. Заради цього визнання ми тренуємось, працюємо і вдосконалюємось. Довгий період часу тренуватись і як результат отримати олімпійську медаль — це мрія та мета кожного спортсмена”, – каже Марина.

Не обійшли увагою у сімейне життя Марини і її титулованого чоловіка – Михайла Романчука. Відповідаючи на питання про переваги та недоліки спортивної родини, Бех-Романчук розповіла наступне:

“Переваги — це те, що ми одне одного чудово розуміємо. Він знає, що мені потрібно, а я знаю, чого потребує він. Ми завжди є підтримкою один для одного, бо чудово розуміємо, які труднощі кожен із нас долає. Іноді й зайвих слів не потрібно, — ми розуміємо все з півпогляду.

Але ми постійно в роз’їздах, на різних тренувальних базах. У нас не однакові режими, частини світу та сезони. Ми дуже рідко бачимось. Але знаходимо свої точки опори й спільну мову”