Сьогодні, 30 вересня, у столиці відбувся забіг на 5 кілометрів в рамках Київського марафону Незламності, де найшвидшим став Дмитрій Ніколайчук. Він подолав дистанцію за 14 хвилин і 49 секунд та встановив особистий рекорд. В шести секундах позаду фінішував Анатолій Тонконоженко (14:55), і в десяти – Андрій Ігнатенко (14:59).
Жорстка Атлетика розпитала Діму про емоції від перемоги та поцікавилася чому ж він не в Ризі, де вже завтра стартує ЧС з бігу по шосе.
Які враження від сьогоднішнього забігу? Чи задоволений конкуренцією і результатом?
Конкуренція була. Результатом задоволений, бо це особистий рекорд. Мені здається, що я скинув з свого попереднього результату близько 35 секунд. Я давно хотів спробувати пробігти п‘ятірку на змаганнях. Якби, сьогодні, було більше сильних суперників, то результат був би швидший, бо останній кілометр у мене вийшов аж занадто швидкий (прим. – сміється). Також, сьогодні, суперова погода і крута організація.
Насправді, у Ризі я хотів бігти милю, але тренерський штаб збірної вирішив, що на милю не варто везти атлетів. Мені дуже шкода, бо я думаю, що командою, ми б могли себе проявити. А на п‘ятірку я відмовився, бо за тиждень до відбіркового старту у мене була невелика застуда і ми вирішили не форсувати підготовку, щоб не ламати сезон.
Буквально тиждень тому ти біг милю у Брюсселі на Ace Battle Mile. Як тобі після треку переходити на асфальт?
Все пройшло добре, як тиждень тому, так і зараз. Поступово набираю форму, бо після літнього сезону був невеликий спад. Я не відчув ніякої різниці, адже люблю брати участь у різних пробігах – це заряджає і трішки розвантажує голову та дозволяє вільніше почувати себе на дистанції.
Наступні змагання – крос. Чи побачимо ми тебе на ЧУ у Білій Церкві?
Так, побачите! Я точно біжу крос, можливо, десятку, бо у нас є плани на цю дистанцію. Знову ж таки, буду відштовхуватися від підготовки, щоб все йшло рівномірно і поступово.
Про жіночий забіг на 5 км, де переможницею стала Ксенія Пироженко, читайте тут.
Також до вашої уваги велике інтерв‘ю Дмитрія Ніколайчука:
«Моїм стадіоном було безкрає українське поле і ліс», – легкоатлет-історик, який завжди мріяв бігати