Читати англійською тут.

Матеріал створений в рамках співпраці з Ace Battle Assosiation

Олег Каяфа український бігун на середні дистанції. Восьмиразовий чемпіон України, головний сержант Державної прикордонної служби. Зараз поєднує роботу і підготовку до змагань.

В українській Батл Милі Олег брав участь двічі.  Вже 23-го вересня він в складі української команди позмагається на Ace Battle Mile в Брюселі. Його спортивна історія розпочалась, як воно часто буває, з випадковості.

Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів

ПЕРША МЕДАЛЬ В КЕДАХ І БАСКЕТБОЛЬНІЙ ФОРМІ

Олег міг би бути музикантом його тато грає і співає на весіллях, брат теж пішов цим шляхом. 

 “Я хотів навчитись на гітарі грати, але постійно бігав, плавав, грав у футбол. Отаке мене більше цікавило, тому на жодному музичному інструменті грати не вмію. Тато на всяких грає і на барабанах, і на трубі, на баяні й піаніно”.

Музика з Олега не вийшов, але на щастя, коли хлопцеві було 15-ть – його помітив тренер, який шукав учасників на 400-метрівку районних змагань. Тут йому трапився юний, прудкий Каяфа.  Хлопця він побачив під час футбольної гри. 

Так, у селі Радісне Хмельницької області з’явився чемпіон районних змагань з бігу на 400 метрів. Тоді Олега відібрали на обласний чемпіонат. Де його вже чекала така рідна тепер 800-метрівка:

“Ну, 800 метрів мені не дуже сподобалось. Я там трохи натерпівся, і без розминки це все. Тренера ж не було. Просто став в кедах і баскетбольній формі на старт і побіг”.

На області після змагань тренер запропонував Олегові продовжити займатись бігом. Хлопець почувався відверто не дуже після першої 800-метрівки, і подумавши, відмовився.

“Тренер тоді сказав: “Ну подумай, ти можеш нормально бігти, швидко”. А пізніше він приїхав до мене додому і забрав на тренування.  Дав мені нормальні шиповки, нормальну форму, а не баскетбольну, поставив техніку. Запропонував йти вчитись після 9-го класу в ліцей у сусідньому місті Полонне. Я там жив у гуртожитку і тренувався”.

Згодом з’явились перші результати. В юніорах Каяфа виконав майстра спорту. А коли виступав серед молоді додав до нього ще й «міжнародного класу». Це сталось під час командного чемпіонату Європи в Стокгольмі у 2011 році.

“Я тоді став шостим, хоча був готовий бігти значно швидше, але добре, що й в першу шістку попав. Погода була дуже погана. Дощ, вітер, злива. На фінішній прямій, пам’ятаю, вітер був особливо сильний.  Я там йшов третій, і тут на фініші мене обігнали. Оце запам’яталось. Що я вже ніби був третій, але сильно затиснувся”.

 ПОГРИЖЕНІ КРОСІВКИ І ТРЕНОВАНА ВІВЧАРКА АЛЬФА

Крім бігу ще одна любов Олега це собаки. Він продовжує їх любити  навіть після випадку на тренувальних зборах, коли турецькі пси погризли йому тринадцяті Nike Zoom Vomero.

 “Ми лишали кросівки за дверима. Тоді ще не знали, що собаки люблять кросівки. Один вони погризли, а інший я взагалі не знайшов”. 

Зате 5 років тому знайшов довгошерсту вівчарку Альфу. Про  неї спортсмен говорить з усмішкою і ніжністю.

“Вона була найменша між всіх, але на мордочці така симпатична. Спочатку була в Києві. Ми з нею тут бігали, але з часом я бачив, що життя в квартирі не для неї. І я ще постійно – то на змаганнях, то на зборах. Тому забрав її додому. В селі для неї рай, звичайно. Вона бігає зі мною постійно 20-ки, 10-ки. Альфа у мене тренована. Крос біжить, потім ще плаває 800 метрів. Дуже любить плавати літом. В селі всі кажуть, що я мучу собаку цим, але для неї то щастя, я знаю”.

Раніше Олег приїжджав додому в Радісне частіше, але зараз через війну – змушений бути в Києві. Для поїздок йому, як військовому – потрібна офіційна відпустка, спеціальний лист чи відрядження. Тож Альфа поки тренується сама вдома.

 “СПОРТСМЕНІВ ПОКИ ЩО НАМ НЕ ТРЕБА, ТРЕБА ОБОРОНЯТИ КРАЇНУ”

У Державну прикордонну службу Олег потрапив у 2009-ому. Тоді після вдалих юніорських змагань прикордонники запросили його виступати за їхню структуру.  З того часу минуло 13 років і  Олег Каяфа вже зі званням – головного сержанта.

Напередодні 24-го лютого 2022-го року він був в Сумах на тренувальних зборах. От-от мав розпочатись чемпіонат України. 

“Я був на піку форми, думав якраз все буде зараз нормально…Та чемпіонат відмінили. В мене був квиток на потяг о 15:00. Але вирішив їхати раніше з другом. То й на краще, бо в 15-ій місто вже оточили. Я поїхав у Київ. Нам командири відразу сказали: спортсменів поки що нам не треба – треба обороняти країну”. 

Два місяці  Олег  виконував завдання. Спочатку був помічником гранатометника, а потім супроводжував різні вантажі, техніку, людей, гуманітарку.

“Після початку повномасштабної війни в мене багато чого змінилось. Раніше  мав кумирів – спортсменів, акторів. Зараз мої кумири – це воїни. Наприклад,  полк «Азов», який 86 днів в оточені провів”.

Коли українські Збройні сили вигнали росіян з Київщини командир дозволив Олегові повернутись до тренувань. Зараз він готується до “Ace Battle Mile”. 

“ГОТУЮСЬ СЕРЙОЗНО, І ГОТОВИЙ ЗРОБИТИ ВСЕ ДЛЯ КОМАНДИ”

Один із останніх  дописів в Інстаграмі Олега це чорно-біле фото з командного чемпіонату України на стадіоні «Скіф» у Львові. Спортсмен підписав його цитатою британської письменниці Вівіан Грін: “Сенс життя полягає не в тому, щоб чекати, коли закінчиться гроза, а в тому, щоб вчитися танцювати під дощем”.  Пояснює:

“Я постійно якось відкладав речі на потім. А почалась війна, і я якось, зрозумів, що треба жити вже і зараз на максимум.  І можна так сказати, участь в  Аce Battle Mile – одна зі справ, які не відкладаю, готуюсь серйозно, і готовий зробити все для команди”.

Саме за командну роботу Олег любить ці змагання. За можливість застосування різних тактик під час забігу, і втілення їх на доріжках. А ще за те, що “Батл Миля” робить такі стадіонні види, як 800, 1500 метрів, більш видовищними і цікавими.

“Я знаю, що це будуть непересічні змагання, які запам’ятаю надовго. Думаю, в Бельгії буде супер. До того ж, в нас на 1500 метрів – досить мало стартів, а ось цей  багато людей залучає. Організатор, Юра Піднебесний робить з Батл Милі – справжнє свято бігу. Знаю, як він просуває її, намагається залучати спонсорів для цього проєкту. Пригадую, якось він приїжджав у Ворохту і там обговорювали будування стадіону в горах. Хочу, щоб його проєкт розвивався”.

Крім бігу Олег любить ходити в гори його улюблене місце в Карпатах Драгобрат.

 “Там надзвичайно. Мені гори більше подобається ніж море. Це так як і в спорті, ти йдеш догори – спочатку важко, але коли виходиш на вершину, то отримуєш задоволення від усього, і від результату, і від краєвидів”.

Вже рік щоранку спортсмен медитує і займається йогою. Це допомагає заспокоїтись і впоратись з думками.  Олегу  34. Сміється, що наступного року буде святкувати 20 років у легкій атлетиці. Після завершення кар’єри хоче стати тренером бігунів на середні дистанції. 

“Зараз я нікого не треную, але взагалі планую тренувати. Поки активна своя кар’єра – це важко поєднувати. Але бути тренером любителів не хочу. Хочу тренувати дітей. Хочу виростити з маленького хлопця чи дівчини – успішного спортсмена”.

Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів