ЧАСТИНА 1
Замість вступу
“Коли ми ще в грудні 2021-го року планували івенти на наступний рік, ми розглядали варіанти повного страхування подій. Тоді лунали питання: а що буде, якщо накриє нова хвиля ковіду, а що буде якщо почнеться війна…?
І тоді позиція і коментар був лише один: ми закриваємося, беремо зброю і йдемо захищати країну. І 24-го числа Іван і Діма (прим. ред. – організаційний директор Run Ukraine Іван Третьяков та генеральний менеджер компанії Дмитро Черніцький), так і зробили. І, на мою думку, це було сказано тоді не лише задля підтримки команди, це крім того сильна внутрішня позиція”, – саме так Вікторія Веремієнко (маркетинг-директор Run Ukraine) пригадує настрій всередині команди Run Ukraine – організатора масових бігових подій в Україні, напередодні повномасштабного вторгнення
З того часу пройшло вже півтора року, Run Ukraine знову проводить бігові івенти, вже в нових умовах, умовах війни. Як це: організовувати масові спортивні івенти в режимі воєнного стану, що втримало компанію на плаву, як команда досить довго шукала шляхи для відновлення діяльності та чому не мала плану Б – про все це Жорстка Атлетика поспілкувалася з головними зараз діючими особами в компанії:
- Вікторією Веремієнко – маркетинг-директором,
- Іваном Третьяковим – організаційним директором,
- та Антоном Дегтярьовим – керівником проекту Sport Expo.
Run Ukraine-вське 24 лютого
Безперечно, для кожного українця 24 лютого 2022 року стало розмежуванням на ДО і ПІСЛЯ в більшості моментів. Тож, не можемо оминути питання: яким же був цей день для команди Run Ukraine.
Іван: Напередодні Вікторія Веремієнко прийняла рішення “звалити” (посміхається – прим.ред) з Run Ukraine і піти у вільне плавання. На той момент у нас вже був у штаті новий маркетинг-директор. Робота по проектах йшла в тих темпах і згідно тих цілей, які ми собі планували.
Дійсно, ніхто не вірив до останнього дня, а точніше, не хотів вірити в те, що повномасштабне вторгнення можливе. Але у мене особисто рюкзак з усім необхідним був зібраний вже за місяць до. З точки зору бізнесу ми, як керівники і партнери, намагалися вселяти в команду впевненість, що такий розвиток подій малоймовірний і потрібно продовжувати вірити в ту справу, яку ми робимо. 24-го о 5-й ранку мені зателефонував Діма (Черніцький – прим.ред) і сказав: “вставай, вже все почалось”. Я пішов у військкомат і 25-го ввечері вже їхав в напрямку Житомира. Тому ініціативу щодо управління компанією перехопили Антон і Гєна (прим.ред. – керівник Sport Expo Антон Дегтярьов та фінансовий директор Геннадій Сергеєв).
Антон: Це був перший день, як я повернувся з відпустки. Звісно, про роботу мова не йшла. Ми допомогли команді, розподіливши усі гроші, що були на рахунках, зачинили наш офіс. Більшість команди виїхала, майже 100% жіночого колективу, а чоловіків в нашому штаті було всього 6. (На сьогодні з команди Run Ukraine три представники перебувають на службі в ЗСУ: крім Івана та Дмитра, також це технічний менеджер Микола Бондаренко). Березень пройшов у стані адаптації і сприйняття ситуації.
Компанія перейшла в режим виживання. Стало зрозуміло, що рішень щодо прибутку майже не існує, потрібно було максимально знизити витрати. В цьому наш фінансовий директор Геннадій Сергєєв гуру, це його найулюбленіша задача – знизити всі витрати:)
Весь цей час майже не було змоги платити заробітну плату. Ближче до червня минулого року в штаті залишилися одиниці. Спонсорства немає. Частина людей, зрозуміло, почали шукати дохід, для підтримки себе за кордоном чи в Україні.
Ми повністю відмовилися від офісу. Враховуючи, що ми є івент-агенцією, у нас три склади з обладнанням, де зберігаються наші конструкції арок, багато конструкцій під триатлон і був ще оперативний склад в офісі. І наразі ситуація не змінилися – у компанії немає офісу, живуть лише склади.
Вікторія: У кожного з команди було купа волонтерських проектів, а Run Ukraine тим часом, як бізнес був на паузі. Команда комунікувала, але бізнес не існував.
Тим не менш, з середини-кінця березня ряд організаторів бігових заходів (і не тільки вони) стали виходити в комунікаційне поле з найрізноманітнішими ідеями онлайн-забігів, але всі були з однією головною метою – благодійною. Тоді як Run Ukraine в цій площині мовчав. Все було не так швидко.
Антон: З часом, з нашим новим маркетинг-директором Романом ми зрозуміли, що є дуже великий запит з-за кордону на підтримку і ми можемо принести користь країні. В квітні ми запустили перший онлайн-забіг Run with Ukraine, ідеєю якого було подолання відстані довжиною в український кордон. Звичайно, виробництва були зупинені, тому медалі у нас були у вигляді журавликів-орігамі, які учасники отримували через онлайн-кабінети.
Також ми спробували провести два рази онлайн-триатлони, які зібрали дуже маленьку кількість учасників, адже ніша дуже вузька і потребувала наявності екіпірування.
Плавання, що пристало до рідних берегів АБО Run Ukraine Renovation
Антон: Тим не менш, Вікторія Веремієнко постійно була присутня у команді (хоча в січні була прощальна вечірка, де ми всі плакали). Через певний час ми зрозуміли, що новий маркетинг-директор Роман не встиг влитися в колектив, і що він не живе настільки сильно ідеєю, як ми – котрі багато років разом.І наприкінці літа до команди приєдналася Віка і внесла своє бачення ситуації, ми почали прокидатися від сплячки, почали перебудовувати все наново.
Вікторія: Мені не вдалося повністю піти з Run Ukraine емоційно, тому що я завжди була десь поряд і намагалася допомагати з питаннями, на які у мене були відповіді. А їх було багато, тому що я дуже великий час всередині компанії. І коли Іван і Діма не на зв’язку, я могла допомогти колегам.
Я добре знаю процеси, які були у компанії до 24 лютого. Дійсно, у Run Ukraine не було плану Б. Для бізнесу це неправильно, але як працювати з тим, що почнеться повномасштабне вторгнення, і що робити з точки зору івент-бізнесу – відповіді на ці складні питання ми не змогли знайти і не шукали.
Run Ukraine оплатив дуже багато контрактів під івенти 2022-го року. У квітні мав бути Київський півмарафон. Ми “вгрузили” в підрядників всередині країни близько 1,5 млн грн, зробили передплати різним компаніям і 90% сум нам не повернули. Після 24-го було прийнято рішення заморозити до завершення воєнного часу всі зобовʼязання перед партнерами і учасниками, а їх у нас багато. Є відповідне рішення Торгівельно-промислової Палати, яке дозволяє це зробити. Всі внесені кошти від учасників і партнерів задокументовані – вся ця інформація є і після завершення воєнного часу і нашої перемоги ми будемо відпрацьовувати ці кошти.
Ми спробували працювати з більш-менш великим проектом у червні 2022-го року. Люди почали звикати до нових реалій. І запит на якісь забіги, на маленьку ціль були більш актуальні ніж в перші місяці. З фондом “Добробат” ми придумали серію забігів Renovation Run, які присвячені відновленню деокупованих міст (Буча, Ірпінь, і далі було багато інших), загалом їх було 12. Цей проект ми вели до зими, він був актуальним для людей, це був стимул тримати ментальний стан в тонусі. Більше того, ми зрозуміли, що це був соціальний дозвіл вийти на пробіжку і зробити фото з медаллю.
Що ж допомогло утримати компанію на плаву, коли майже весь штат розʼїхався, а керівники пішли на захист країни?
Іван: Чому нас як команду, як івент-агенцію навчив ковід – ми були готові до онлайн-формату. Наш ІТ-продукт, наша база була готова, у нас були налагоджені всі процеси з відправкою пакетів Новою Поштою і Укрпоштою для міжнародної доставки. Технологічно команда була готова реалізувати онлайн-формат.
По-друге – ми займаємося тільки спортом. Це та наша любов – яку ми трансформуємо через суспільну діяльність. Як бізнес ми не мали плану Б. Але мали досвід дій в складних ситуаціях, в цій ситуації агенція почала перебудовувати стосунки з зовнішнім світом. Історія перестала бути спортивною, а стала соціально-орієнтованою. А спорт лише став приводом до розмови про соціально важливі теми.
І третій момент – це принцип прийняття рішень, який дозволяє нам бути на плаву протягом кількох років. В якийсь момент в Renovation Run ми стали готуватися до міст, які ще були окуповані. Ми вже почали готувати Херсон, ми вже почали готувати Балаклею, почали готувати Ізюм. І коли це відбулося – ми готові були до того, щоб включити збір.
А що, якщо..?
Онлайн-забіги користувалися протягом 2022-го року неабияким попитом. Але з класичною “офлайнововою” подією значно більше питань: повітряні тривоги, укриття, дозволи і врешті перекриття. Та, навіть, не це блокувало рішення компанії про вихід в офлайн. Так би мовити, “розконсерував” такий формат для Run Ukraine забіг “Об’єднані сміливістю”, що відбувся на ВДНГ 27 листопада 2022 року.
Іван: Маємо відверто сказати, що основним замовником тут виступала Вікторія. Вона кожного тижня казала: “Давайте пробувати офлайн”. Ніхто не вірив, що у 22-му році взагалі можливий офлайновий захід, що на ВДНГ хтось прийде бігти коло 5 кілометрів, що Військова адміністрація всіх не посадить і не скрутить. Ми дуже скептично були щодо цього налаштовані. Але ми сходили на зустріч в КМДА і запитали: “а що, якщо раптом зробити таку штуку?” А нам сказали: “Якщо без перекриття, чому ні?“ Тоді у нас було 5 тижнів від моменту прийняття рішення до стартового пострілу на ВДНГ.
А потім у нас почали одразу рости апетити, ми повірили в себе, зрозуміли, що щось можливо, ми зрозуміли, що люди бігають, у мене стала більш стабільна історія з присутністю і службою в Київському гарнізоні. Наприкінці грудня ми зустрілися з Департаментом молоді та спорту і сказали, що подамо в календар дати всіх івентів на 2023 рік. Як будуть розвиватися події? Подивимося! Але в календарі нехай будуть! Ми подали до КМДА все: триатлон, нічний забіг, півмарафон, марафон. Зиму ми почали з онлайн-забігів – в лютому була 3-серійна історія з United24 і далі ми почали готувати Київську десятку Незламності, яка відбулася 26 березня.
До речі, якийсь відсоток людей з онлайн-подій з Тоні Шнайдером досі з нами постійно бігають. В якийсь момент вони написали нам: “Нічого не висилайте, ми у вас купили футболки і т.д., але нічого не відправляйте, задонатьте це туди, куди вам потрібно”.
Один бігун пробіг з нами свій перший півмарафон чи марафон десь в Іспанії. Він просто купив онлайн реєстрацію в українців і пробіг. І у нас навіть сил не вистачає, щоб розповідати ці історії.
А через рік і декілька тижнів від того дня, як у Києві мав відбутися 12-й WORK.UA Київський півмарафон, 30 квітня 2023 року у столиці пройшов Київський півмарафон Незламності. Як це створювати велику подію в нових умовах і чи все вдалося Run Ukraine?
Вікторія: Трошки перекрити місто хотілось би:)
Іван: Вийшло однозначно все, що планувалося. У нас був sold out за 10 днів до івенту на абсолютно всіх дистанціях, попит був більший, ніж ми закладали в слотах. Всередині команди більшої насолоди не існує: ми точно потрапили в ту мотивацію, в ту ідею, в той момент і в той час, коли це було цікаво людям. І це дуже стимулює.
До речі, тут з моменту його оголошення до проведення було взагалі 3 тижні. Для такого івента в нормальній ситуації – необхідно пів року.
Щодо самого формату півмарафону на ВДНГ, то це було досить важко: на одному колі біля 19 поворотів, тобто більше 60 на всій дистанції. Ми запросили на подію трійку переможців Чемпіонату України з бігу на 10000 метрів і було важко дивитися, як вони виписують піруети на слизькій доріжці на ВДНГ. Але і ВДНГ нас почуло, вони знайшли кошти і перед подією зробили одну ділянку, і зараз вони деякі заасфальтували.
Справді поворотним моментом у відновленні бігової історії став анонс від Run Ukraine першого забігу за межами столиці: півмарафону, вулицями міста, в одне коло.
Іван: В травні я написав Антону Нікуліну, Керівнику управління спортом у Львівській області, листа з питанням, чи можна отримати івент з перекриттям вулиць. Але одразу була умова, що якщо і робити івент, то у повне коло. І він сказав “так, це можливо!”
І з цього моменту зʼявляються підступні думки: а може спробувати? Далі питання: а хто ж за це заплатить? Йдемо до Favbet: “а що ви думаєте, якщо ми з вами у Львові зробимо івент?” Вони йдуть на 3 тижні, повертаються зі згодою. Далі йдемо до мерії, намалювали маршрут – вони кажуть: “той що був – ні, давайте інший маршрут”. “Ну давайте! Що потрібно?” “Ну щоб трамваї поїхали”. “Ну давайте, ось це і це змінили, все інше лишаємо – так?” “Так!”
Чудово, йдемо працювати далі. І тепер питання – а хто ж це все зробить? Хто поїде, хто буде завантажувати машини тут, хто буде розвантажувати там, хто ці всі люди?
Про те, хто ж зараз працює в команді, що найскладніше в організації масштабних заходів в нинішніх умовах, професійну складову та майбутні плани Run Ukraine читайте у другій частині інтервʼю за посиланням нижче.
“Найскладніше – наважитися”, – як Run Ukraine живе в умовах воєнного стану. Частина 2
