На юніорському чемпіонаті Європи з легкої атлетики в Єрусалимі справжньою сенсацією став виступ 18-річної хмельничанки Олександри Чернухи у секторі потрійного стрибка.
Все сталося як в казці про Попелюшку – українка, яка до того не мала міжнародних досягнень, в останній спробі встановила новий особистий рекорд 13,63, і з цим результатом виграла чемпіонат Європи!
Такого результату навіть сама Олександра не чекала, про що розповідала після перемоги в флеш-інтерв’ю.
Жорстка Атлетика зв’язалася з новоспеченою чемпіонкою Європи, аби розпитати про враження.
– У флеш-інтерв’ю Ви сказали, що не очікували цю медаль? Які взагалі були сподівання, коли їхали на Чемпіонат Європи?
Насправді дуже неочікувана перемога. Мій результат в рейтингу був десь приблизно на 10 місці, тому що 13,44 (результат, який я показала на Універсіаді) не увійшов до рейтингу. Я розуміла, що перспектива є, і показавши близький до цього результат можна піднятися вище, можливо потрапити в пʼятірку, тому що як показує практика, результати на самих змаганнях, особливо в фіналі, зазвичай вищі за ті, з якими спортсмени приїжджають. Я їхала на чемпіонат з простим бажанням виступити на своєму рівні, я старалась багато не думати і просто гарно виконувати свою роботу.
-Чи змінилися очікування після кваліфікації – відчули потенціал боротися за медаль?
Як на мене, я була в просто ідеальній формі в день кваліфікації. Настільки легких і потужних рухів в мене ніколи не було. Перша спроба була невдала через недоступ, а от друга настільки легко мені далась, що я навіть не зрозуміла як то сталось. Було відчуття, що я не докладала жодних зусиль. Після кваліфікації я вже була неймовірно задоволена, тому що покращила суттєво свій результат, виконала норматив Майстра спорту України і виконала наш з тренером план на літній сезон.
До останнього я думала, що у фіналі результати будуть набагато вищі, а я хотіла знову стрибнути не гірше за свій результат.
Стосовно самого фіналу – як стрибалося, як налаштовував тренер? Розкажіть детальніше про заключну спробу.
Зранку я прокинулась з дуже сильною крепатурою, самопочуття було не дуже, голова розколювалась. Стрибалося спочатку жахливо, ноги не слухались, рухи були хаотичні, різкі, не могла розбігтися і попасти на планку. На щастя, під кінець змагань ситуація виправилась, останні дві спроби я вже почувалася нормально. Тренер наголошував під час змагань на моєму другому кроці, я намагалася швидше зробити постановку, щоб збільшити другий крок.
В голові не було ніяких думок, які відволікали б, або змушували сумніватись в собі. В останній спробі я розбіглась швидше, тому обрізала два останніх кроки, бо відчувала, що дуже сильно заступлю. Як виявилось, запас на планці ще був непоганий. Стрибок вийшов далекий, покращила ще на 4 сантиметри свій попередній результат.
-Які були емоції, коли зрозуміли, що виграли чемпіонат Європи?
Після моєї заключної спроби ще стрибали попередні лідери, тому я подумки сказала собі, що я виконала все, що від мене залежало і нічого вже не змінити. Залишалося тільки чекати, адже вони могли покращити свої результати в останній спробі. Але обидві сербки заступили і моя команда на трибунах підірвалася. Я тоді не могла навіть в це повірити і досі не можу, я була шокована і водночас щаслива.
-Що тренер сказав? Як вітала команда і близькі?
Тренер сказав, що вся наша робота була зроблена не дарма, ми досягли свого. Після змагань мій телефон розривався від кількості повідомлень, друзі і знайомі в прямому ефірі спостерігали за ходом змагань. Родина неймовірно щаслива, напевно навіть більше, ніж я.
-Попереду напевно відпочинок? Як будете його проводити?
Після повернення додому попереду ще залишається трохи більше двох тижнів літа і відпочинку, до вересня. Все рівно намагатимусь проводити їх активно. А далі знову до праці. Мотивації зʼявляється тільки більше після таких перемог!