Дворазова чемпіонка світу, срібна й бронзова медалістка Олімпійських ігор Бланка Влашич пояснює тонкощі стрибків у висоту, які вимагають швидкості, сили, часу та розуму.
Стрибки у висоту – це технічний, вибуховий вид, для якого обов’язково потрібно мати хорошу координацію.
Техніка
Загальна техніка стрибків у висоту однакова для всіх. Є деякі відмінності в стилі, але загалом усі використовують той самий Фосбері-флоп. Потрібно лише дотримуватися основних правил. Нижчим стрибунам у висоту, як правило, потрібен швидший розбіг, тоді як вищим – не потрібно бути такими швидкими, оскільки зріст усе компенсує. Відштовхування виконується з однієї ноги, а не з двох, в залежності від того, правша ви чи лівша, підходите до планки справого або злівого боку.
Сила стрибка базується на відцентровій силі. Ви не біжите прямо на перекладину, а нахиляєтесь у вигин і використовуєте відцентрову силу під час відриву від землі. При виконанні прогину важливо тримати стегна високо, потрібно підходити до планки вирівнявши та випрямивши плечі, коліна та щиколотки.
Також треба правильно використовувати швидкість та силу, щоб під час відштовхування мати максимальну ефективність, яку потрібно перенести у вертикальний стрибок. Важливо освоїти техніку на початку кар’єри, оскільки змінити її дуже важко. Вам потрібно багато практикуватися, щоб вона була максимально автоматизована, оскільки під час змагань не хочеться думати про деталі, адже для них призначені тренування. Тому під час змагань я думала лише про те:
«Чи високо я піднімаю стегна і чи добре я біжу?» або «Я надто швидка чи надто повільна?»
Я намагалася робити кожен стрибок однаковим – послідовним. Якщо всі мої стрибки відрізняютимуться, то тренер не зможе сказати мені, що змінити! Тому потрібно бути максимально врівноваженим і розслабленим, дотримуватися одного ритму та довіряти своїй техніці.
Розбіг
Найважливішим є розбіг – ваш ритм і те, як ви біжите. Якщо занадто швидко, існує небезпека, що ваше тіло не впорається з тиском під час відштовхування, адже вам протидіє близько 300 кілограм. Ми наполегливо тренувалися, щоб впоратися з якомога більшою швидкістю, але стрибуни у висоту не є спринтерами. Тому не можна спринтувати до планки, адже ви створите більше сили, ніж зможете протидіяти. Треба починати повільно і протягом останніх трьох-чотирьох кроків робити прискорення.
Мій розбіг складав 10 кроків, але все залежить від особистого стилю. Більше кроків означає, що ви розвинете більшу швидкість природним шляхом. Але повинна бути різниця між початком, серединою та кінцем вашого розбігу, адже в кінці потрібно бути агресивними, щоб штовхнутися.
Політ над планкою
Люди думають, що коли перебуваєш над планкою в положенні «містка», то ще можна вплинути на результат, але насправді вже занадто пізно. Адже ви перебуваєте в повітрі і просто пливете за течією. Все, що відбувається тоді, коли перелітаєш планку, є результатом того, що ти зробив під час розбігу.
Збереження життєвої енергії
Коли я почувалася впевненою у своїй техніці, я роблила два, можливо, три стрибки під час розминки. Зазвичай я починала з висоти 1,85 м і прагнула досягти двометрової позначки за чотири стрибки, витрачаючи якомога менше енергії. У стрибках у висоту потрібно бути найкращим в кінці змагань!
Стрибок на особистий рекорд
Люди іноді говорили: «Ти в хорошій формі. Сьогодні, ти могла б побити світовий рекорд», але є дуже багато факторів, які впливають на результат, наприклад, тривалість та інтенсивність змагань.
Іноді ти борешся з суперником на позначці 2 м, і це може бути психологічно виснажливим, щоб встановити світовий рекорд. Коли я стрибнула на 2,08 м, це був лише п’ятий стрибок того дня.
Підказки тренера
На початку кар’єри мені було потрібно більше підказок. Просто побачивши, якою частиною свого тіла я вдарилася об планку, мій тренер міг сказати як це виправити. З роками ми навчилися спілкуватися з допомогою жестів.
Він міг підняти два пальці, спрямовані назад, щоб вказати, що мені потрібно зробити два кроки назад на початку розбігу, або якщо моя швидкість була надто високою чи надто повільною, він показував на свої стегна, щоб нагадати мені тримати їх високо.
У тренера є ще одна роль, з якою він справлявся блискуче. Він дуже спокійна людина, навіть під час найгостріших змагань. Іноді я підходила до нього, щоб просто відчути його спокій і впевненість.
Я впевнена у собі стрибунка, але інколи потрібний хтось, щоб сказати «ти це можеш».
За матеріалами Athletics Weekly