Рекордсменкою у кількості виступів та здобутих медалей у різних видах на чемпіонаті України у Луцьку можна сміливо назвати Ганну Чубковцову – срібло на 100 м з/б, бронза на 100 м, срібло на дистанції 200 м та ще одна медаль в естафеті. Хоча результати Ганна показала не найкращі для себе, все ж, таку кількість медалей на офіційному чемпіонаті України не можна назвати поганим виступом. Ми дізналися, як оцінює цей старт сама спортсменка.
Скажи, пробігти 100-метрівку – це була задача тренера, чи це повністю твоя інціатива?
Це повністю моя ініціатива, оскільки ми з тренером спочатку розраховували бігти лише бар’єри та 200 м, як і на командному чемпіонаті. Але в останній момент я все ж таки вирішила, що потрібно бігти і 100 м. Я в цьому сезоні, чесно кажучи, не дуже “славлюся” результатами, тому вирішила брати “як не якістю, то кількістю”.
А чому результати погіршилися? (Не лише у тебе, а у багатьох спринтерів на цьому старті.)
Чесно, думаю, нам не дуже пощастило з погодою. Важко було бігти проти вітру, не стільки бар’єри, скільки гладкий спринт. Наприклад, якщо подивитися на змагання 2 тижні тому, тут, на командному Чемпіонаті я пробігла 200 м за 23.81 с, що близько до мого персонального рекорду (особистий – 23.70). Також для мене дуже важливою була доріжка: тут я бігла по сьомій доріжці, коли в Києві навіть немає стадіонів, де є 7 доріжок. Особистий рекорд я встановила, коли бігла по третій доріжці. Через те, що я бар’єристка і біжу “частотою”, мені зручно коли віраж вужчий.
На вчорашньому спринті (100 м), через те, що програма змістилася, у мене було 10 хвилин відпочинку між бар’єрами та гладкою сотнею – це дуже мало, щоб відновити сили. Тому було важко. Це щодо спринту.
Щодо бар’єрів (100 з/б) – думаю все “в голові”. В цьому сезоні мені якось складно подружитися з головою: ще в липні я плакала на тренуванні, бо не могла подолати бар’єр взагалі. Можливо, так сталося через те, що в квітні ми майже не тренувалися та просиділи вдома. Через карантин видався дуже напруженний сезон. Хоча розумію, що це не виправдання, наші спортсменки зараз дуже достойно виступають за кордоном і попри карантинну паузу, їм нічого не заважає. Тому мені навіть соромно за свої результати. Буду дуже сильно старатися на зимовий сезон та на наступний рік.
Скажи, що все ж таки для тебе ближче: бар’єри чи гладкий спринт?
Мені подобається бігати бар’єри. Дуже. Але також мені подобається бігати 200-метрівку. Я не треную спринт взагалі, ми не робимо ніяких спеціальних вправ для 200 м – я бігаю заради задоволення. Мені мало приїжджати на змагання, виступати в одному виді та йти відпочивати. Я люблю бігати все: гладкі, бар’єри, естафети. Я кайфую від цього. Але все ж таки бар’єри для мене в пріорітеті.
І все ж таки коли “кількість” перейде в “якість”?
Сподіваюсь, що в наступному олімпійському році я вже зосереджусь лише на бар’єрах і покажу високий результат. Спринт також не закину, бо він потрібен для естафети – мені подобається бігти естафету. Буду працювати над швидкістю та технікою подолання бар’єру і, думаю, результати в наступному сезоні будуть кращими.
Фото: Дмитро Вакулка для ФЛАУ.
