Жіночі змагання в секторі для стрибків у висоту на національних першостях щоразу дарують вболівальникам все нові і нові емоції. Більше того, зважаючи на численні перемоги на міжнародній арені у виконанні наших спортсменок, це додає чемпіонатам України ще більшого азарту. Жорстка Атлетика протягом всього сезону відслідковувала та інформувала легкоатлетичну спільноту про феноменальні стрибки та перемоги Ярослави Магучіх, Ірини Геращенко, Юлії Чумаченко та Юлії Левченко, і ось черга дійшла і до національної першості – місця, де зберуться всі зірки!
Тож третій день ЧУ в Сумах зустрічав наших зірок, метою яких було визначити володарку зимових золотих нагород 2020. З яскравого квартету вище вказаних прізвищ до Сум не приїхала лише Юлія Левченко, яка була змушена завчасно закінчити сезон через мікротравму. Тож, як і прогнозувалось, основна боротьба розгорнулась між тріо: Ярославою, Ірою та Юлією, хоча титулована Оксана Окунєва і намагалась нав’язати боротьбу, але припустилась помилки вже на висоті 1,87.
Бронзовою призеркою в підсумку стала стала Юлія Чумаченко, її результат 1,89, срібло поїхало в Київ разом з Іриною Геращенко – 1,93, і на цілих 8 сантиметрів попереду зупинилась наймолодша учасниця Ярослава Магучіх. 2,01 – саме такий результат задовольнив сьогодні Ярославу, і вона вирішила закінчити змагання, не програвши ані суперницям, ані висоті!
Ось про що вдалось поговорити з Ярославою в перерві між натиском вболівальників та фанатів, які хотіли фото та автограф “Зірки, що сходить 2019”:
Я сьогодні спостерігав за тобою та за дівчатами, і у мене склалося враження, що ти сьогодні кайфувала в секторі. Ти підтанцьовувала під музику, ти насолоджувалась, коли всі інші дівчата були дуже сконцентровані. Як це тобі вдалось, з якими думками ти приїхала на цей чемпіонат?
Так, насолоджувалась змаганнями. Напевно, дякуючи моєму досвіду закордонних змагань. І їхала я сюди з позитивним налаштуванням, тому що знала, що це Чемпіонат України – в рідній країні стрибаю. І вже були і реклама, і білборди, і люди прийшли – я була дуже здивована, і дуже рада, що прийшли вболівати, і цікавляться легкою атлетикою. Насправді, сьогодні кайфувала від цих стрибків, навіть під музику, це було дуже круто.
Порівнюючи із закордонними стартами, яких у тебе вже була величезна кількість, як тобі сьогодні тут?
Чесно, нічим не відрізняється від закордонних, лише тільки ще б глядачів побільше, а так, все таке ж. І організація на вищому рівні, я була дуже задоволена цим, що все ж таки так зробили і підняли рівень легкої атлетики.
Питання щодо кількості стартів. Якщо рік-два тому тебе тренер оберігала, ви дуже обережні були зі стартами, то зараз, мені здається, ви вже так розстрибались, що хоч кожного дня тобі став змагання – ти будеш висоту по 2 метри брати. Що у вас змінилось, чи змінились підходи, як усе відбувається?
Ну, підходи не змінились, але, дійсно, в цьому році зимовий сезон був дуже насичений і трішечки звичайно є втома, і ми з тренером вирішили, що наступного року буде менше змагань, хоча б на одні, так точно. Але завжди, коли ти приїжджаєш і, напевно, бачиш людей, які підтримують тебе, беруть автографи, фотографуються, особливо на закордонних стартах, в тебе настрій підіймається і це якась мотивація на стрибки.
Ти очікувала, що сьогодні так багато будуть підходити до тебе за автографами, за фото?
Ні, такого не очікувала, але приємно, коли в рідній країні таке є.
Я пам’ятаю, у тебе і твого тренера було правило, що після того як ти береш висоту особистого рекорду, то далі ви не продовжуєте, наскільки я розумію дане правило вже не діє?
Іноді діє, але після Чемпіонату світу, коли я стрибнула 2,02, все ж тренер мені теж казала зупинитись, але в мене зіграв якийсь адреналін, напевно, і я захотіла спробувати 2,04. Ну як, на Чемпіонаті світу – і не спробувати? І після того вже не діє це правило, напевно, тому що ось в Карлсруе ми теж після 2,02 спробували 2,04. Тому може десь і діє, але це на мої відчуття якось. Дивимось, якщо є сили далі стрибати, то ми стрибаємо, якщо ні, то не будемо.
Щодо відчуттів. Після чергових змагань, ти організаторам сказала, що готова вже вище, ніж 2,02 стрибати, чи лишилось у тебе зараз це відчуття, і які в тебе думки на рахунок 2,04?
Так, в мене залишились ці думки, і ось у мене у кінці місяця є старт і там теж хочеться стрибнути за 2. І, напевно, вже за 2,04 хочеться стрибати у літньому сезоні на головному старті, до якого вже тренуєшся ці три роки, коли ти стрибала і йшла до Олімпіади, і думала – вона ще далеко, а тут до неї залишилось п’ять місяців. Тому дуже хочеться там показати гарні результати, тому що це головний старт до якого ти готуєшся.
Тобто навіть тоді, коли я зустрічав тебе в Борисполі з Найробі з Чемпіонату світу серед юнаків в 2017 році ти вже думала про Олімпійські ігри?
Так! 🙂
Як взагалі твій стан. По тому що ти кайфуєш у секторі можна сказати, що ти так само кайфуєш і на тренуваннях? Там де ми тебе не бачимо у тебе також все вдається?
Так. Ну звичайно, тренування на те і є тренування, що може не завжди щось виходить і звичайно це засмучує, але потім тренер каже – це тренування і якби не було нічого, щоб виправляти, то, напевно, і не було б результату. Тому що, було б нікуди рости, щоб стрибати вище і вище. Головне – виходити у сектор на змаганні і показувати те, що напрацювала вже на тренуванні.
