З давніх-давен усі звикли, що 1 вересня – День знань. Але не цього року. Цього року перший осінній день не вагаючись можна назвати Днем півмарафону. Принаймні для Полтави та усієї України. Чому для Полтави? Бо там вже уп’яте відбувся Нова Пошта Полтава напівмарафон. Чому для усієї України? Бо саме в рамках цього старту проходила національна першість на дистанції 21 км.
Жорстка Атлетика також там побувала і поступившись можливості поласувати галушками, ми натомість підготували репортаж про деталі полтавської півмарафонської битви-2019.
Головне про що варто зазначити, що окрім титулу чемпіона України на кону тут стояли місця у складі національної збірної команди з легкої атлетики для участі у Чемпіонаті світу з півмарафону(29 березня 2020 року, м. Гдиня, Польща). За критеріям відбору до складу команди потрапляли переможці – по 1 представнику серед жінок і чоловіків (хоча, як виявилося пізніше, цей аргумент не був головним для переможців).
Отож, о 9 годині ранку на старт вийшли майже 40 учасників Чемпіонату. Погода вирішила діяти згідно штатного розкладу і увімкнула осінній антураж: температуру в районі +18 та навіть легкий дощ (щоправда, лише на декілька годин). Сам маршрут півмарафону також був комфортним із незначним набором висоти. Слово лишалося за спортсменами. У чоловіків і жінок розвиток подій на дистанції склався, як не дивно, за схожим сценарієм: і там, і там спортсмени почали невеликою групою, яка трималася до половини дистанції, після чого доля золотих нагород була досить передбачуваною.
Так у чоловіків від старту лідерство захопили Ігор Олефіренко разом з Артемом Казбаном, не так далеко тримався Олександр Сітковський. Врешті перші два місця за Ігорем і Олександром (1:04:42 та 1:04:56), третім став Артем (1:05:10). І ось, що розповів нам переможець:
“Для мене це перший старт осіннього сезону, я хотів побачити форму. Не можу сказати, що планував кудись відбиратися, про відбір дізнався вже тут перед стартом. До цього я був на зборі у Ворохті і поки ще не “розбіганий”, адже там гірський рельєф. Повернувся лише 3 дні тому, був ще у Вови Кица на весіллі, і зі Львова годин 10 за кермом сюди, тому трохи переживав за свій стан.
Розпочали біг нормально в цілому. Я почав перші 2 кілометри, потім Тьома Казбан вийшов і утримував хороший темп. Але відчував, що некомфортно позаду Артема бігти, на потрапляв у крок. Тому близько 10-го кілометру я вийшов вперед і відчув біг, побіг своїм широким кроком. Бачив, що Сєтя (прим.ред. – Олександр Сітковський) накатує. А Сєтя ніколи не здається, усі можуть відпасти, здатися, а він буде тиснути, тиснути:) Це такий саме тихоход, як і є. Він тисне до останнього, я знаю! І коли я почав додавати – дивлюся: а він не відпадає! Тоді подумав, що ні, перемогу вже віддавати не можна і треба працювати до кінця. Тому емоційно прикольно вийшло, в напрузі до останнього.
Біглося добре. Враховуючи той факт, що 1,5-2 місяці тому я був у Словаччині на тренувальному зборі і дуже сильно отруївся під кінець: мене вимкнуло просто на день, повернувся додому, жодного тренування витягнути не можу. Пішов до лікаря, мені сказали, що у мене зірвана підшлункова, призначили правильне харчування і от за 3 тижні трохи оговтався, пробіг темповий біг десятку за 30:29 сам і у Ворохті заклали нормальну базу. Тому зараз поки все добре, будемо добивати олімпійський норматив.
Щодо самого марафону поки ще приглядаюся. Або Чемпіонат України у Білій Церкві, або ще буду дивитися по підготовці, бо після отруєння взагалі були думки, що нікуди не встигаю підготуватися. Зараз їду в Киргизстан на збори і там буду вирішувати. Ми з тренером постійно “граємо”, ми два шалених чуваки. Я щось вигадаю, а він: “ну окей, давай”:) Хоча й були різні цікаві варіанти куди поїхати, але вирішив у перевірене місце, зараз треба мінімізувати ризики”.
У жінок із впевненим відривом переможницею стала Дар’я Михайлова (1:15:44), слідом фінішувала Віра Овчарук (1:16:20), а бронза дісталася Катерині Карманенко (1:17:01). Про перебіг подій та завдання на сезон поспілкувалися з чемпіонкою:
“Біжимо ми на третьому кілометрі і тут Таня (прим.ред – Вернигор) зустріла знайомого хлопця і каже “Ігорю, зайцем будеш?” (прим. ред. – Ігор Слюсаренко), а він каже “Буду!”, ми почали жартувати, що він один на всіх, а у нас група аж з 4 дівчат. Так ми і бігли 9 кілометрів разом: я, Таня, Віра Овчарук і Катя Карманенко. А біля 10-го кілометру ми з Ігорем побігли вже удвох до фінішу, щоправда він все хотів на 18 км сказати “дякую” і відстати, але я його не відпускала. Лише трохи в кінці добігала сама. А так дуже допомагав по дистанції, намагався від вітру закривати, та я поруч все одно бігла, по-кенійськи:)
По відчуттям я розумію, що тут важко робити висновки. Ми цей старт розцінювали як прохідний, тому що головний старт це марафон на Чемпіонаті України у Білій Церкві і у мене ось через 6 днів будуть ще 10 кілометрів, я сподіваюсь, що швидкі. Вони проходитимуть на найшвидшій трасі, якій тільки можна, у Празі. Тобто я бігла на повному завантажені, ще в середу і робила “роботу” у Кенії 1-2-3-2-1 км, відчуваю, що трошки завантажена, виходить, що бігла на третій день після повернення. Тому об’єктивно оцінювати складно.
Основну підготовку до сезону провела в Кенії. Уже втретє була там, і цього разу вже дійсно легше бігати, думаю, скоро буду туди їздити, як до себе додому. Вирішила спробувати побути там довше – 43 дні. Все вийшло, все зробила, 1020 км набігала, тепер чекаємо результат”.
Ми також з нетерпінням чекаємо на нові старти наших атлетів, до чого і вас запрошуємо!
А з усіма результатами чемпіонату України можна ознайомитися за посиланням. Результати Нова Пошта Полтава Напівмарафон тут.
