Жорстка Атлетика вже знайомила читачів з подробицями та перипетіями боротьби, яка розгорнулась в чеському місті Оломоуц на півмарафоні серед жінок. І ви вже знаєте, що до срібла Ольги Котовської Дар’я Михайлова додає Україні і бронзову нагороду. Ми дізнались все від першої особи:
Четвертою ти бігла по дистанції, а потім – хоп – і ти в призах. Так все було розплановано – 15 кілометрів відсидітись, а потім під кінець відпрацювати?
Ні, насправді не було розплановано, розплановано було бути принаймні другою, але дівчата почали дуже швидко, і це мене, можна сказати зламало. Я думала, що я трохи віддихаюсь там за пару кілометрів, але швидкий початок все одно лишився в ногах і я так і не змогла до кінця відійти. Тільки на 18-му кілометрі відчула полегшення і включилась по 3:20. І думаю, біжу по 3:20 останні три кілометри значить могла ж бігти, але неправильний розрахунок сил на старті дуже на мене вплинув. Коли побачила Стефані Твел перед собою,я дуже зраділа і думаю трійка – це все ж таки п’єдестал, і це дуже важливо. Я сильно зраділа і від того ще більше прискорилась і, як висновок – в трійці. Я рада, що Оля друга, все ж таки комусь своєму на міжнародних стартах набагато приємніше програвати, ніж чужому.
Що ти скажеш взагалі про те, як склалося суперництво по дистанції? Ви всі бігли окремо, чому так?
Склалося дуже по-дурному. Всі розуміли, що спекотно і всі говорили, що будуть починати повільно, тому-що при 30 градусах це розумно починати повільно. Усі, окрім британки Стефані, ми з нею не спілкувалися стосовно цього. А сталося так, що старт – адреналін, усі побігли і я побігла. Нас була велика група, чоловік шість, і всі побачили, хто до якого кілометру дотерпів, а далі ми розвалились. І, можливо навіть, ті хто відстав раніше прибігли швидше, довше протримались.
Як тобі взагалі старти RunCzeh? Я вже знаю, що ти хочеш сюди повернутись восени. Що ти можеш сказати?
Можу сказати, що поки в моєму житті це найвищого рівня старти. Так було завжди, ще починаючи від того, як я сюди потрапила вперше в 2013 році. Ще тоді мене здивувала організація, все дуже відповідально, розплановано хвилина-в-хвилину. Ми тут уже як родина, нас приймають, обіймають.
А порівняно з твоєю улюбленою Францією? Ти там дуже багато стартуєш.
Ну це все по-своєму, своя атмосфера. Зі спортивної точки зору тут все дуже відповідально і це сприяє результатам і настрою на старт.
Кілька слів про твої найближчі плани. До Кубка Європи на 10000 метрів ще плануєш якісь старти, чи вже буде підводка?
Ні, зараз лише підготовка до Лондону. Відразу з Оломоуца їду в Шклярськ, тому-що дома дуже спекотно, а я хочу в більш сприятливих умовах тренуватись. Вже буду одягати шипівки, і буде більш специфічна робота, все ж таки найважливіший старт – це Кубок Європи, вже декілька місяців я на нього налаштовуюсь, сподіваюсь, що буде добре.
Про деталі проекту EuroHeroes від RunCzech читайте за посиланням.