Долаючи пустелю: підготовка, спортивний авантюризм та обережно, instagram!

Все менше часу лишається до старту Meraas Al Marmoom ultramarathon. Поки Оксана Рябова потроху пакує валізи й готується вирушити до спекотних Об’єднаних Арабських Еміратів, ми поговорили з нею про те, як вона потрапила на цю незвичайну гонку, про її мотивацію та підготовку до ультравипробування.

Обережно, Instargam!

 – У мене був насичений сезон, – каже Оксана, – на початку вересня я пробігла TDS UTMB (звіт Оксани – Ultra trail du Mont Blanc дистанція TDS), була цілком задоволена результатом. Ніяких стартів на осінь більше не планувала. Плавно перейшла в режим міжсезоння з мінімальними навантаженнями для підтримки форми. Але… В кінці жовтня, якось побачила в інстаграмі американської ультра-марафонки Magdalena Boulet пост про участь у пустельній ультра. Ось цей:

“Круто!” – подумала я і лайкнула пост, а також сторінку організаторів (собі на майбутнє🙂
Наступного дня, на превеликий подив, отримала листа  зі сторінки організаторів: “Оксано, чекаємо вас на ультрамарафоні!” 

Звісно, я подякувала за запрошення і написала, що точно не цього року, бо сезон вже закінчила, а фінансово не готова оплатити досить солідний стартовий внесок та дорогу. Майже одразу отримала відповідь від директора гонки, що вони готові дати грант на поїздку та забезпечити безкоштовне проживання в базовому таборі. Єдина умова – участь саме у багатоденці (270км за 5 днів), а не дистанціях-супутниках 50 км і 100 км. Я попросила добу на подумати.

– 270 кілометрів за 5 днів, пустелею, трохи більше ніж через місяць… Це справжнє божевілля!!! Але, десь в глибині душі, я вже знала, що поїду:)

Підготовка

– Я одразу написала Олексію Прокопенко, засновнику і тренеру Endurance School. – згадує Оксана, – Олексій допомагав мені й у підготовці до TDS.  Сказала, що запрошують на майже 300-кілометрову багатоденку в пустелі та запитала, чи реально з моєю формою зараз пробігти гонку. Проаналізувавши теперішній мій рівень – прийшли до висновку, що задача підйомна, якщо бігти не в змагальному режимі на результат, а більше в тренувальному і “ознайомчому”.

Олексій надіслав план на 5 тижнів, які лишалися до старту. Там дуже поступово збільшувалися бігові об’єми. З 50км мого “підтримуючого режиму”, вийшли на 95км в піковий тиждень. Було чимало кростренінгу (сайкл) та силової. Для імітації бігу по піску, який дає досить специфічне навантаження на ноги, ми використовували прискорені забігання вгору на гірках під час кросів. Перебуваючи кілька тижнів на Мальті старалася теж бігати по піску. Щоправда, там пляж був зовсім маленький (450м) і доводилося “намотувати” чимало кіл туди-назад. Робила довгі кроси але максимум 25км і кілька тижнів два довгих бігових тренування поспіль, так звані back-to-backs.

Відновлення

– Найбільше я переживаю за можливість відновитися між етапами гонки – зізнається Оксана. – Адже після таких дистанцій як 50км, 70км, 100км за день пісками – ноги (особливо квадріцепси), будуть “забиті вщент”. Розпитавши людей з досвідом, планую використовувати їхні поради та стратегію. Одразу після етапу – випиватиму Відновлювальний напій з вітамінами, мітералами та амінокислотами BCAA, їстиму протеїнові батончики (Nutrixxion). Все це допомогатиме по-перше відновити водно-сольовий баланс, а по-друге дасть організму “будівельний матеріал” для швидшого відновлення мікророзривів у м’язах.

Буду старатися робити самомасаж та розтяжки в кінці кожного з етапів, щоб трохи зняти напругу в м’язах.

Під час гонки важлива задача – багато пити. Організатори на контрольних пунктах забезпечуватимуть водою без жодних лімітів. Тому готуватиму ізотонік із Endurance drink (Nutrixxion). З судомами, на щастя, ніколи не стикалася, навіть під час гонок більше 100км. Але превентивно десь за тиждень до стартів стараюся наситити організм достатньою кількістю електролітів (сольові капси) та використовую сольові таблетки під час самої гонки.

Всі учасники багатоденки – на автономному харчуванні. Але на відміну від, скажімо, знаменитої пустельної багатоденки Marathon des Sables нам не потрібно щодня нести все харчування на собі. Їжу лишаємо в базовому таборі й тільки беремо те, що потрібно на сам етап.

Так, я читала/чула про різні варіанти самознущання, які використовують при підготовці до пустельних забігів чи, скажімо, Badwater ultramarathon: біг у сауні, біг в кількох шарах одягу у спеку, загортання в целофанову плівку… Я вирішила нічого такого не робити, тим паче часу для адаптації не так багато. Спеку переношу нормально. У “гарячий сезон” на Мальті, де працюю рятувальником, спека тримається вище 30 градусів у тіні. Я вже до такого звикла. А от у забігові десь в заполяр’ї чи на Північному полюсі – себе поки не уявляю. Краще по спеці 🙂

Про ліміти та авантюри

– Так, насправді пустельна ультра – то вже не перша моя “спортивна авантюра” 🙂 – сміється Оксана – У 2016 році мене запросили “протестувати” дистанцію нового ультра-трейлу в Китаї – Gaoligong ultra. На момент запрошення у мене був досвід двох 50км гонок і за тиждень мала бігти Cappadocia ultra trail – 100км дистанцію. А забіг був через місяць після Каппадокії. Мені стало цікаво, як це пробігти цілих 100 миль і – я погодилася 🙂

На той ультрамарафон приїхало багато еліти й просто досвідчених ультрабігунів, дехто з якиз набігав вже більше 10-и стомильників. Я ж почувала себе новачком. “Але ж колись і всі вони бігли 100 миль вперше?” – так собі розмірковувала тоді.
Тому, багато розпитувала що і як. Перед забігом – написала Олексією Прокопенко. Він порадив як готуватися протягом місяця, що лишався і попередив, що “доведеться потерпіти”. Справді, останні 20км це вже був не біг, а пересування до фінішу на морально-вольових. Тільки думка, що за мною слідкують та вболівають рідні та близькі (був он-лайн трекінг) – змушувала переставляти ноги та долати нескінченні підйоми-спуски. І я таки фінішувала! Навіть примудрилася посісти 3-тє призове місце! Це була неймовірна пригода!

– Напевно, в цьому і є моя найбільша мотивація: пізнати свої можливості, намацати ліміти, а потім – пройти трохи за їхні межі…

Благодійність

– Раніше, мені якось ніколи не приходила думка, що можна суміщати біг ультрамарафонів та благодійність. Але коли ми говорили про проект “Долаючи пустелю“, я зрозуміла, що можливість за допомогою бігу допомогти зібрати кошти на добру справу, дитині, яка відчайдушно бореться за життя, це те, що я дуже б хотіла зробити!
Тепер для мене є ще одна сильна мотивація фінішувати – я маю це зробити заради Максима Лук’янюка. Адже труднощі під час пустельної багатоденки, насправді не такі вже й великі порівняно з тим, через що доводиться проходити зараз цьому малому хлопчику. Я відчуваю на собі велику відповідальність за нього, і дуже хочу зібрати кошти на операцію. Буду вдячна всім, хто допомеже це зробити!

Всі зібрані кошти будуть направлені до фонду «Таблеточки».

Тут можна Підтримати Проект!

Вже за кілька днів, Оксана вирушить до спекотних Еміратів. Слідкуйте за новинами! Буде гаряче!
А ось інстаграм Оксани – але будьте обережні ставлячи лайки, ми вас попередили 😉

Партнери проекту “Долаючи пустелю“:

за підтримки:
Eliksyr, Їдло, Navionica, PowerPro, Endurance school, Petzl Ukraine, Autoenjoy.ua eyewear, TM Trekking, Chamois Buttr Ua