Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club
Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club
Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club
Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club

Останній день чемпіонату розпочався з найдовшої бігової дистанції – марафону. Берлін, який славиться супершвидкою трасою вересневого «мейджора», давав марафонцям сподівання на хороші результати, а бойовий склад синьо-жовтої збірної давав такі сподівання і українцям зокрема.

Але марафон справа непередбачувана і цього разу все склалося не на нашу користь. Усі без винятку хлопці доклали неабияких зусиль (це точно можемо сказати після зустрічі з ними у мікст-зоні), та показати те,  чого хотілося б і їм, і уболівальникам не вдалося. Та не забуваймо, що сам факт фінішу на марафонській дистанції є чималим досягненням, а в умовах високих температур тим більше.

Найкращою стала 14-та позиція Ігоря Олефіренка з часом 2:16:35, Олександр Сітковський у підсумку став 24-м (2:18:52), Ігор Русс – 32-м (2:19:39), Юрій Русюк – 35-м (2:19:49), Дмитро Лашин зійшов на 27-му кілометрі. Також тут був і командний залік в рамках Кубку Європи з марафону (за трьома найкращими результатами). Показники хлопців дозволили посісти восьму позицію.

Ігор Олефіренко

Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club
Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club
Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club
Біговий клуб у Києві - Track & Speed Club

«Хотілося б почати з вибачення за виступ. Хотілося пробігти як завжди по особистому. В принципі все для цього робив, їхав у Штати, у знайомі місці, де я знав і вірив що підготовка дозволить показати хороший результат. Трохи ризикував, тому що не виходило зробити підготовку так, як хотілося. В ідеалі після Штатів треба було їхати в більш низькі гори, розбігатися. Трохи відчував, що не вистачило днів, не зміг викластися, біг і тримало щось усю дистанцію. Наче і не намучився, але швидше і не міг. В кінці намагався витискати все можливе. Намагався зібрати себе до купи, але абсолютно не розумів сьогодні свій стан.

Дієту робив, мабуть, це також було помилкою. Останні п’ять марафонів я біг без неї, а цього разу з тренером вирішили ризикнути і зробити дієту. Виявилося трохи спекотніше, ніж ми очікували, тому може і не варто було.

Зробив все, що міг. Бачив, що Саша Сітковський і Ігор Русс поруч бігли, тому розраховував, що командною зможемо поборотися. Викладався до останніх метрів, скільки міг. Думав, що зможемо один одного підбадьорити.  На жаль, не змоги. Я знаю, що хлопці усі старалися.

Такий вдалий виступ України на цьому Чемпіонаті, такий успішний у видах витривалості! Хотів, щоб марафон також порадував. Не знаю, що сказати! Знаю, що треба йти вперед! Ще дуже багато роботи. Ми набираємося досвіду, ми ростемо. Але треба все ж набиратися досвіду бігти швидше, треба вчитися тренуватися агресивніше. Цього мені, мабуть, не вистачає. Я вже сильно додав у швидкісних тренуваннях, у довгих кросах. Все більше, все інтенсивніше роблю і бачу, що можу прогресувати. Але чогось мені не вистачає. Зараз важко щось говорити, треба відновитися, набратися сил. І думаю, що з цього дня вже треба планувати Токіо!»

Ігор Русс

«Жаркувато було і ноги не побігли. Не сказав би, що з самого початку, але після 25-го ноги зовсім погані стали. «В’язало», не знаю, чи мене ще так в житті «в’язало» як сьогодні. Функціонально нормально, а ногами не можу перебирати і все. Хотілося зробити більше, добре виступити. Але… Не знаю, що не дало побігти, і чого саме ноги – незрозуміло».

Дмитро Лашин

«Зі старту біг добре в кінці першої групи, приблизно на 2:13. У мене був план бігти саме на такий час. Але на середині дистанції, після того, як з’їв гель, у мене схопило живіт. Не знаю чому так вийшло, можливо через спеку харчування не підійшло. Намагався  продовжувати біг. Але на 26-му кілометрі відчув, що «ні», вже все. Вирішив сходити, бо продовжувати не було сенсу. В принципі топ-10 були 2:13-2:14. По відчуттям зі старту біглося добре. Я біг позаду групи і це був повільний для мене темп, тобто я себе стримував, щоб не бігти швидше. Відчував, що можу, запас є солідний. А ця ситуація з гелем… Дуже прикро».

Перемогу ж несподівано здобув Наерт Коен з Бельгії з рекордом Чемпіонатів Європи 2:09:51, другим фінішу дістався швейцарець Абрахам Тадессе (2:11:24), на третю сходинку п’єдесталу з особистим рекордом забіг Яссін Рачік з Італії (2:12:09). Цікаво, що норвежець Сондре Моен, який володіє рекордом Європи, фінішу не дістався.

В командному заліку найсильнішими виявилися італійці, друге і третє місця за Іспанією та Австрією відповідно.