Воу воу воу! Полегше! Українці розпочинають OCR-сезон. Поки Україна потопає від тієї аномальної кількості опадів, якою нас привітав березень, наші хлопці вже встигли підкорити Spartan Race у самій Іспанії. І не звичайний забіг, а сам Hurricane Heat. Одна команда незнайомих між собою героїв. Тут Вам не видадуть чіпів, ніхто не буде засікати Ваш час, серед Вас не буде переможців чи тих, хто програв, а ваша основна мета – дістатися до фінішу. Минулими вихідними спартанський буревій Пальми-де-Майорки долали відчайдушні Максим Путря та Юрій Луговський. Детальну розповідь від Максима читайте нижче.
Я так розумію, що Ви перші українці, які вирішили спробувати трохи нестандартний формат Spartan Race. Що взагалі собою являє Hurricane Heat і чим він відрізняється від звичайних спартанських забігів?
Hurricane heat (або скорочено – НН) – це командне змагання, чи краще б сказати, випробування в житті учасника, але точно не гонка. Тут ти маєш пізнати цінність та сенс спільних цілей завдяки злагодженій роботі, а також побачити зв’язок між командними зусиллями та успіхом. Мета Hurricane heat (HH) – фінішувати однією командою. У Вас не буде індивідуального змагання, не буде чіпів, таймінгу часу проходження дистанції – тільки веселе спартанське життя з його складними завданнями, а також спартанськими розвагами по ходу маршруту. Тому не чекайте, що у Вас буде звичайний загальний масовий старт, на реєстрації Вам можуть не підказати, де збиратися та реєструватися, а спартанців НН знайдете самі у стартовому містечку, і повірте, Ви їх упізнаєте одразу.
Я так зрозумів, що окрім тяжких буднів, воїни Спарти, як і всі люди, розважали себе самі. Тому нам потрібно було виконувати як складні завдання, так і розважатися на кшталт справжніх спартанців. НН призначений для того, щоб знов і знов згуртовувати учасників в єдину команду, яка здатна виконувати складні завдання разом. Кожне таке змагання унікальне тим, що воно створюється на різних локаціях, і організатори використовують все, що тут є. Вони ставлять учасникам ряд випробувань, які необхідно виконати однією командою.
Burpees (бурпі) – це плата за невиконання завдання, але не всі проблеми Ви зможете вирішити за допомогою цієї плати.
Дистанція триває від 4-х до 6-ти годин. Тут іноді навіть надається можливість попрацювати у команді з організаторами інших забігів з перешкодами досить незвичними способами. Так, я зустрів серед учасників одного з організаторів OCR-забігів у Словаччині та Польщі Haini Hegedus, і ми разом проходили наші випробування.
Перед стартом Ви постійно викладали у соціальних мережах фото з якоюсь дощечкою. Розкрийте інтригу! Навіщо вона Вам була?
Хороше запитання! За останніх декілька днів багато людей питали у нас про це.
На Hurricane Heat завжди є певний перелік того, що необхідно мати з собою. І на цей раз до нього потрапила звичайна дощечка 60*30 см, товщина – 2,5 см, з 4-ма наскрізними отворами по краях діаметром 1 см. Унікальність нашої дощечки відзначили навіть організатори, вона була зроблена на замовлення і мала відмінну якість.
Вже тільки перед вилітом в аеропорту Борисполя у мене винкло питання: навіщо я везу на той прекрасний острів цю дощечку, якщо вона навіть не влазить в мою сумку… я всюди її носив в руках.
Люди у літаку дивилися на мене і я бачив в їх очах одне і те саме питання: НАВІЩО нам та дощечка??? Мабуть це була моя перша спартанська розвага, летіти з трьома пересадками з дощечкою у руках та думками до самого старту про те, навіщо ж ми її взяли.
Як потім виявилося, цю дощечку ми закріплювали між своєю спиною та рюкзаком і всюди несли з собою, навіть бурпі з нею стрибали. А ще ми будували з них переправу, переносили з їх допомогою різні вантажі, навіть носилки з них робили.
Локація змагань… одна тільки назва Пальма-де-Майорка вже спонукає туди приїхати! Вам сподобалося місце проведення змагань?
Вдале місце для проведення змагань, і дуже красива локація. Пальма-де-Майорка – це невеличке місто з дуже гарною архітектурою та великою історією судноплавства. Стартове містечко було недалеко від самого поселення, тому до місця страту ми йшли пішки (така собі розминка). Сам маршрут дистанції проходив серед військових полігонів і тренувальних зон для солдат, тут і рівнина, і гірський рельєф… а клімат теплий і приємний. Тільки уявіть собі – гонка проходила на самій військово-тренувальній території! Це ж круто)))
https://www.instagram.com/p/Bf0iMD9geFE/?hl=ru&taken-by=a_p_r_i_o_r_i
Чи були в регламенті якісь особливі вимоги до підготовки? Що необхідно було мати з собою на старті?
Перед змаганнями на Вашу пошту повинен прийти лист від організаторів, де можна знайти перелік необхідного спорядження, яке необхідно мати на старті. Є стандартний перелік, який необхідний учасникам кожного НН, спеціальний перелік – це те, що необхідно мати на певній локації, і рекомендований перелік речей, які можна взяти за бажанням. Так, ми повинні були підготуватися до 6 годин інтенсивної роботи з багатьма фізичними та розумовими випробуваннями.
Про дощечку я вже сказав, а окрім неї з собою також необхідно було мати чорну термокофту з довгим рукавом без логотипів та написів, чорний маркер, рюкзак 10-15 л, гідропакет 2 л, рулон липкої стрічки, робочі рукавиці, мотузка Paracord, желатинові ведмедики Гаммі 500 г, 2 пусті пластикові пляшки 1,5-2 л, 4 надувні кульки, чорні спортивні штани без логотипів та написів, трейлове взуття з підтримкою стопи, чорна кепка або панама. Будьте готові до того, що організатори можуть змінювати перелік, тому необхідно уважно слідкувати за подією у соціальних мережах. Так, ми не взяли з собою 4 кг борошна та нитки з голками.
Hurricane heat – це командний забіг. Як формуються команди? Чи є якісь вимоги до кількісті та статі учасників?
НН – це унікальна подія серед усіх дистанцій Spartan Race, тому реєстрацій є не так і багато впродовж року, також обмежена кількість учасників. З нещодавнього нашого досвіду – не більше 50 осіб. Тут немає відмінностей по рівню підготовки спортсменів, участь можуть брати учасники і чоловічої, і жіночої статі. Є тільки одна команда, яка проходить дистанцію і вирішує завдання спільно. Одна велика команда протягом забігу може формувати декілька загонів у змагальних цілях.
Забігам Hurricane Heat завжди старт дається рано вранці. О котрій годині розпочинали свій забіг Ви?
На цей раз організатори вирішили зібрати учасників о 12:15, а старт дали о 13 годині. І це, якщо чесно, нас трохи розслабило і викликало підозри… чи не буде так воно і важко. Може хоча б дощ піде і хоч трохи ускладнить нашу дистанцію. Але було сонячно і стартували ми в обід.
Старт дали… і що відбувалося далі?
“Сподівайся на краще, але готуйся до гіршого» – з такими думками ми летіли на перший для нас Hurricane Heat Spartan Race. Учасники проходять дистанцію під таким девізом: «We came, we seen, we learned from each other. We are Spartan».
Отже, я нарахував 27 везунчиків з різних країн та міст, і з нас сформували один загін. Перед початком нас зібрали в коло, щоб продемонструвати перелік взятого з собою спорядження, який раніше був нам наданий. Якщо у когось з учасників чогось не вистачало – весь загін був покараний. Керували та ставили нам завдання люди у воєнній формі, їх було 5 осіб, команди віддавалися голосно та чітко.
Для мене мав місце невеликий мовний бар’єр, адже настанови віддавалися іспанською мовою. Перекладач англійської мови звісно був, але він дуже швидко і нечітко перекладав, тому доводилося адаптуватися і діяти по ситуації, дещо розуміли з дій інших учасників. З самого початку нас багато разів перелаштовуваши то у дві, то у три, то у чотири колони або шеренги. Якщо щось не зрозуміли і перелаштуватися неправильно – покарання.
Після того нас поставили у 6 колон по 5 осіб, і перед кожною командою стояла тарілка, а в ній – 10 ведмедиків гаммі, засипаних борошном. Завдання полягало в тому, що один з членів команди бере тебе за ноги і ти на руках йдеш до тарілки і ротом хапаєш ведмедика.
Наступним було випробування з колодою, вагою десь 40-50 кг. Нас розділили на дві колони, і хтось один повинен був нести догори цю колоду, але ми могли мінятися.
Далі треба було переправитися з одного боку на інший до будинку. Вирішили використати наші дощечки. Будуємо з них переправу, розміщуючи одну за одною, а потім останній переходить вперед, і так далі. Переправлялися дуже довго… Наші провідники у військовій формі були дуже незадоволені, кричали що американці це роблять за 5 хвилин.. оштрафували..
Нарешті ми біля будинку. Там знову декілька перелаштувань загону, а потім команда: «ЛАВА!». Це означає, що всі повинні заховатися за парканом будинку.
Після цього нам повідомили, що трьох з нас поранено, їм зав’язали очі. Інша частина команди повинна була їх нести на руках через пересічену місцевість, при цьому було заборонено зупинятися будь-кому.
Зі всім спорядженням, колодами та пораненими ми нарешті вийшли на дорогу. Далі йшли групами, але так, щоб ми мали видимість на 360°, тобто хтось йде боком, хтось спиною уперед. Так, у нас одна з учасниць впала та вивихнула плече. Вправили. Пішли далі.
Пробігавші повз нас учасники інших забігів аплодували нам і підтримували словами, вони із захватом і страхом одночасно дивилися на колону людей, які тягнули на собі інших людей, колоди та якісь дощечи. Вони бачили, що деяким нашим партнерам по команді було дійсно важко.
Потім було «веселе» завдання з борошном для підняття настрою. Сидячі у двох колонах ми по черзі передавали над головою борошно у долонях. Необхідно було просипати якнайменше сипучої субстанції. Всі сидять білі в тому борошні, сміються.. Короче було дуже весело.
Далі необхідно було наповнити дві пусті 1,5 л пляшки всім, що було під ногами. Виконали. Стоїмо в ряд, пляшки над головою.
А далі ще цікавіше… планка.. Всі учасники в шерензі стають в планку. Останній з усім своїм барахлом, колодами, дощечками та пляшкою повзе під іншими до початку шеренги і стає в планку вже першим. Потім знов останній робить теж саме… і таки поки не дійдемо до місця призначення. Просто ЖЕСТЬ. Тяжко було всім без винятку.
Потім для нас принесли якийсь підстилок… туди склали всі дощечки, пляшки, а також сказали знайти 4 камені. Всі принесли маленькі камінчики.. Наші командири почали сваритися, і тоді я знайшов каменюку вагою 50-60 кг. З цього всього ми змайстрували один великий багаж і 6 людей повинні були все це нести до нового місця призначення. А! І поранених кожні 20-30 метрів ставало все більше. Звісно що треба було більше людей, бо ми навіть від землі його ледве ледве відірвали. Донесли з жахом.
Наступний челендж. Нас знову дві колони. Необхідно однією колоною піднятися на гору і так само спуститися. Тільки треба підмітити декілька нюансів: ми вже дуже змучені; рюкзаки і колоду ніхто не відміняв; підйом дуже крутий і незручний.
Старт дається димовою шашкою. Колоду несемо по черзі. Разом з колодою у руках, я розумію, що біжу попереду усіх, а інші учасники ледве тягнуться. Колоду передати нема кому, пульс 180… нарешті на горі знайшлося кому передати колоду. Далі слідкував за тим, що хлопці завчасно передавали один одному колоди, коли втомлювалися. До фінішу прийшли першими. Команда мене вітає, якщо чесно, то навіть не чекав такої привітності.
Назад наш багаж з пляшками, каменюками та дощечками повинна була нести вже інша команда. Вони одразу ж засумували. Вирішили їм допомогти. Знайшли дві довгі колоди, склали все на них. Вуаля.. і тепер вже людей 15 могли бігти з тою торбою. Донесли до самого низу. Нове завдання: віднести ті колоди на місце і повернутися.. чия команда остання – штраф 30 бурпі. Але як виявилося пізніше – для переможців також приз 30 бурпі.
Потім знов хтось кричить «ЛАВА!». Всі по кущам. Але поки ми ховалися, хитрі організатори встигли викрасти рюкзаки, які ми зняли з себе від втоми і сховали. Шукаємо свої рюкзаки. Сварять… кажуть, що з жодної причини не можна знімати свій рюкзак. Штраф 30 бурпі. Стрибають всі під один рахунок. Один не встиг – повторення не зараховано.
Наступна настанова – дістати надувні кульки та надувати поки вони не лопнуть. Кульки лопнули. Прибираємо сміття. Кожен допомагав один одному, ніхто навіть не розділяв сміття на чуже і своє.
В кінці нашої місії всі взялися за довгу мотузку і ми колонною побігли на фініш. По дорозі кричимо: місію виконаємо, друзів не полишаємо! На фініші дружно зшиваємо прапор із вже підготовлених чорних тканин з нашими іменами та назвами країн.
Нас вже вітають, фотографують… Дійсно було складно, як психологічно, так і фізично. Нас змусили вийти з зони нашого комфорту, швидко та організовано працювати однією командою з людьми, яких я бачив вперше.
На фініші ми отримали армійську нашивку НН, футболку фінішера, а також вхід у закриту группу та спільноту НН.
Скільки кілометрів у підсумку здолали учасники? Який був рельєф?
Загальна довжина дистанціі вийшла 7,5 км, час долання – 5 годин, але для мене вони пролетіли непомітно. Рельєф був приблизно такий самий, як у Буковелі. До того ж все це відбувалося серед військових полігонів.
Ваші особисті враження? Чи виправдав Hurricane Heat ваші очікування?
Дуже люблю походи.. ліс, гори. Враження залишилися тільки найкращі. Спробуй зібрати компанію в похід. Кінотеатр чи кафе відвідати – тут легко можна знайти бажаючих. А тут вам всі умови, і до речі, з нами ще постійно працювали організатори, різні завдання нам давали.
Очікування… як виявилося – ми були більш підготовлені, ніж від нас вимагалося. Чи це такий формат, чи атмосфера курортного містечка, чи організатори #spartanmallorca вирішили, що цього буде вдосталь. Багатьом було дійсно забагато, але так як ми не звикли до таких подарунків долі, нам хотілося більше хардкору.
В майбутньому будете ще брати участь у таких забігах? Чи Ultra подобається більше?
Звісно, що плануємо подолати НН12. Будемо дізнаватися, де екстримальніша локація та страшніші командири, щоб для нас це і насправді стало важким випробуванням. Адже НН – це командна робота на витривалість, це зближення з природою, це незабутні емоції від командної роботи, і звісно ж, що це нові знайомства з людьми і організаторами.
Наразі найскладнішими забігами для мене були Ultra Beast на Spartan Race у Словаччині та Race Nation Ultra у Буковелі. Там ти один на один з собою, природою та власними демонами. Тобі не тільки треба пройти дистанцію самому без сторонньої допомоги, а ще й вкластися у заданий ліміт часу.
Які ще забіги плануєте підкорити у 2018 році?
Далі у наших планах півмарафон, марафон, тріатлон, велосотка, Race Nation у Києві, Дніпрі та Харькові. Юра ще хоче Spartan Race Ultra у Андорі пробігти, і звісно ж, HH12.
Фото з Facebook-сторінки Spartan Endurance
