Анна Плотіцина – синонім до слів беззаперечний лідер коротких бар’єрів в Україні. Саме Аня  вже не перший і не другий рік із властивою їй непохитністю упевнено утримує лідерство і невпинно продовжує оновлювати особисті. За 2017 рік в її активі просто таки незліченна кількість успішних стартів, бронза Командного чемпіонату Європи, оновлення PB як в приміщенні, так і на повітрі, а також таке нервове, але таке цінне четверте місце ЧЄ в приміщенні.

Тож, не дивно, що саме ця спортсменка в серйозній боротьбі вирвала звання «Стабільна стабільність року» в голосуванні Gathletics Awards 2017 .

Жорстка Атлетика перехопила спортсменку під час перших же змагань сезону – Різдвяних стартів, де Аня на своїй коронній 60-ці з бар’єрами записала до активу показник 8.08, з яким вона між іншим наразі перебуває на 3-му місці європейського топ-листа. Користуючись нагодою, ми дізналися у Ані про емоції 2017-го і спробували дізнатися, в чому ж секрет її «стабільної стабільності».

Що скажеш про свій перший старт сезону?

Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів

Це вже традиційний для мене старт, я спокійно підходила до нього. Тут ще ніколи не знаєш, що від себе очікувати. І лише після цих змагань починаєш коригувати, аналізувати. Тому змагання такі інформативні виходять. Тим більше вдома не так відповідально, не так нервово – спокійно, з толком, з “розстановкою”, з виконанням усіх тренерських завдань. Звичайно, ввечері напередодні відчула легкий мандраж, трохи згадала як це – змагання. Загалом, дуже приємний старт, тут хороший манеж, завжди класно біжиться.

Яким був твій спортивний 2017-ий рік на емоційному  рівні?

Високі результати завжди така тонка грань. Наче вони “ось, ось, поряд” і як ухопитися, подолати якісь свої застарілі уявлення? От цей рік таким був, під девізом: зламай свої стереотипи і рухайся далі. Не треба стояти на місці і провокувати себе на застій, бо ж все рухається. Тому я на цьому була і сконцентрована: усвідомити, що я можу ще краще, хоча це дійсно дуже складно. Незважаючи на те, що оточуючі говорять, що я все добре і правильно роблю, самому переконати себе важко. Дуже багато емоційної, внутрішньої боротьби було цього року. Але я відчувала, що коли від старту до старту робиш над собою певну роботу, а потім отримуєш результат – це колосальне задоволення.

У тебе було багато стартів, вийшов мабуть найбільш насичений рік?

А я люблю це. Мене монотонність і постійні тренування трохи вибивають зі змагального стану, а так я в тонусі. Звісно, треба відпочивати, перезавантажуватися, я не сперечаюсь, але при цьому треба й шукати для себе нові орієнтири, коригувати. Так, сезон вийшов хороший, усюди потрохи наче непогано, але хочеться вже врешті переступити свої ж межі.

Ти вже роками лідируєш в українських жіночих бар’єрах і певно змагаєшся більше з собою, ніж суперницями на домашніх стартах. Наскільки тобі не вистачає “плеча” суперника поруч?

Тут знову-таки – як подивитися. От на Різдвяних стартах, наприклад, я зрозуміла, що мені потрібен хороший старт. Тому що дівчата на старті зреагували швидко, перші два кроки зробили хороші, тому це також для мене сигнал, що треба працювати. Вони підбадьорили мене на старті, і мені треба було відповідно також старатися ногами перебирати, а це все виливається в якісь соті і десяті на фініші. І взагалі, зараз стало якось і більше дівчат, тому однозначно – плече поруч є.

Уважні уболівальники частенько відзначають твої сталеві нерви під час змагань. А що сама вважаєш своєю сильною спортивною рисою?

Сталеві нерви тренуються. Ти виходиш на тренування і робиш повторень двадцять по одному-два бар’єри. Це психічна і психологічна стійкість.

Але мені здається що самокритичність дуже важлива для спортсмена – оцінювати реально усі деталі, усі дрібниці – вони насправді витікають одна з одної і формують загальну картину. Важливо просто і в той самий час серйозно до цього ставитися, не засмучуватися невдачам. Я не приходжу на тренування, щоб з кимось просто побачитися чи поспілкуватися, чи вирішити інші питання. Я приходжу, тому що знаю, чого я хочу. І Саша знає. Він у мене дороговказ, ставить мені правильні питання і направляє. Треба бути реалістом і не думати, що у тебе розуму аж понад голову.

Впевнені, що зовсім скоро усі стереотипи будуть зламані, а жоден бар’єр при цьому не постраждає. Міцно вболіваємо! І нехай подарунок від Blackroll стає в нагоді!

Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів