Учасниця Олімпійських Ігор в Ріо в потрійному стрибку Руслана Цихоцька зробила карколомний та відважний поворот в житті, і не лише в спортивному. І якщо більшості доводиться лише читати та уявляти тренування і життя в іншій країні, тим більше в США, то Руслана перевіряє це на власному досвіді, що ще раз доводить твердження – все  в наших руках і залежить виключно від нас самих! Вашій увазі коротке інтерв’ю про перші враження та виклики Руслани в США.

Руслано, розкажи як ти опинилась в США? І як сталось, що ти почала працювати з американським тренером?

Поїхала в США, щоб провідати подругу дитинства, ну і, звичайно, на екскурсію гарними місцями Нью-Йорка. Інших думок у мене взагалі не було, тому вважаю, що це доля звела мене з теперішнім тренером. Авжеж, перебуваючи в Америці, хотіла тримати себе в формі, спочатку ходила тренуватись переважно на пляж, а пізніше захотілось і на стадіон. Так, на одному з тренувань на стадіоні я й познайомилась з теперішнім тренером. Почала багато читати про нього, знайомилася з відгуками, з його підходами до роботи, його звати Джером Робінсон, 49-річний тренер з Нью-Джерсі, у нього особистий в довжині 8,29.

Вирішила ризикнути і спробувати, думала він відмовить, але, як виявилось пізніше, йому також цікаво було зі мною попрацювати. Мені сказали, що він також читав про мене в інтернеті і відписав, що готовий починати тренування. Чесно зізнаюсь, дуже переймалась через нові виклики, особливо через мову. Але група спортсменів  у Джерома виявилась дуже привітною та оточили мене теплом та позитивом, відчуття дискомфорту взагалі не було.

Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів

Ти сама приймала рішення?

Відверто говорячи, я довго обмірковувала це рішення, адже тут зовсім інше життя, мова, ментальність, та й ціни на рівень вищі, за все необхідно платити. Авжеж мені дуже допомогли друзі, за що я їм надзвичайно вдячна! Я розумію, що це дуже ризикований шлях, це кардинальні зміни в житті, але рішення прийняте, і той підхід до спортсменів, який показує Джером, наповнює мене оптимізмом. Відчувається віра в мене з боку тренера, відчувається, що ми маємо спільні цілі, що ми команда, і це дійсно надихає!

Як твій попередній тренер, Анатолій Голубцов, поставився до твого рішення? Чи підтримуєш зв’язок з ним зараз?

Щодо Голубцова, з ним я більше не працюю. Авжеж я дуже вдячна йому за всі роки, але хочу сказати лише одне, я б ніколи не пішла від тренера, якщо б він мене цінував та вірив в мене та мав людські якості, за якими можна було б тягнутись.

Розкажи детальніше про побудову тренувального процесу, і які основні відмінності української та американської стрибкових традицій ти б відзначила? 

Найперше, що відчувається – це короткий відпочинок між підходами, все дуже інтенсивне. Дуже різноманітні тренування, багато нових та цікавих вправ. Авжеж, є свої плюси та мінуси як у всьому. Хочу відзначити, що наші атлети не набагато слабші за тутешніх, місцями можливо і сильніші. Але з боку психології тут дуже сильно розслабляєшся, у нас же переважна більшість занурюється у власні думки, роблячи собі тільки гірше.

Ну і ще одне, тренер дуже вимогливий, у нього треба “пахати”. Тож відчуваю, що я попала 🙂 Тренер часто знімає наші вправи на відео, це також стало для мене новим, можна подивитись на себе зі сторони.

Життя спортсмена в США, які основні різниці з Україною?

Люди тут дуже голосні і дуже люблять спілкуватись, у мене від них іноді навіть голова болить. Але я ще досі освоююсь, звикаюсь, думаю з часом я стану такою ж 🙂

Щодо умов життя та тренувань – тут дуже все гарне, але якщо ти спортсмен не найвищого рівня, то все платне, і стадіон, і тренажерна зала, і манеж, тож доводиться працювати. Але тут всі дуже заряджені на результат, всі навчаються, працюють, сповна віддаються тренувальному процесу і не тільки. Такий ритм дуже складний і не притаманний українським уявленням щодо професійних спортсменів. Насправді, мені зараз непереливки, але є ціль, хочу постійно розвиватись і просто далеко стрибати!

Твої спортивні цілі на найближчий час?

Планую вже в грудні почати виступати, тут є старти. В січні вже працюватиму з прицілом на ЧУ, планую в лютому бути в Сумах! Інші деталі поки розголошувати не буду.

Хочу сказати наперед та розвіяти всі можливі питання – жодних думок про зміну громадянства я не маю. Я виросла в Україні, люблю свою країну і продовжуватиму виступати під жовто-блакитним прапором! Мені дуже приємно і я дуже вдячна, що зі мною є збірна, Чернівці та Збройні сили України!

Рік тому Руслана стала гостею 34-го ефіру Жорсткої Атлетики на Радіо Спорт. Слухайте подкаст тут. Завантажити ж подкаст можна за посиланням.

Про особливості потрійного стрибка читайте в поясненні Руслани Цихоцької для рубрики Олени Федорової “Допитлива марафонка“.

ЖА обов’язково продовжить знайомити читачів з цікавим досвідом вітчизняних топ-атлетів, слідкуйте за оновленнями!

Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів