Інтерв’ю підготував Володимир Сологуб
Spartan Race – один із наймасовіших забігів з перешкодами в світі вперше провів старти на батьківщині справжніх спартанців. Забіг, на який чекали сотні, пройшов не просто в Греції, а в самій Спарті. Американська компанія Spartan Race йшла до цього 8 довгих років з моменту першого забігу в 2010 році, в якому брало участь всього 500 учасників. І ось, в 2017 році більше 2000 учасників приїхали на історичні місця справжніх спартанців для того, щоб випробувати себе. Серед них була й Альона Суміна, яка просто не могла пропустити цю історичну подію. І зараз, після того, як емоції вже вщухи, Альона розповіла мені як це було – бігати по місцях, де тисячі років тому бігали справжні спартанці.
Розкажи, коли ти вирішила, що поїдеш на перший в історії Spartan Race в Спарті?
Здається було це ще на початку літа. У інстаграмі я підписана на основну сторінку Spartan Race, де в один прекрасний день з’явилася афіша Спарти. Це було якраз тоді, коли Діляра Букатар проводила одне з благодійних функціональних тренуваннь на майданчику WOD test. Там ми і вирішили, що треба їхати… Але потім я декілька місяців просто не вилазила з травм. Стопа не давала спокою, через що довелося пропускати змагання в Польщі, Одесі та Києві. Я, звісно, намагалася тренуватися, але з бігом були проблеми. Тому поїздка до Спарти була під великим сумнівом.
Але крпаку у всіх сумнівах поставив мій тато. Він дуже багато разів відвідував Грецію, але такої епічної події ще жодного разу там не бачив. А поки тато допомагав в організації поїздки – нога більш менш розбігалася і я знов почала активно втягуватися у режим.
Я так розумію, в Спарті був Trifecta weekend. Розкажи нашим читачам що це та які забіги там відбувались?
На Spartan Race є три основні дистанції – це Beast ( 21+ км, 30+ перешкод), Super ( 13+ км, 25+ перешкод) та Sprint ( 5+ км, 20+ перешкод). Якщо за одні вихідні в одному місці проводять всі ці три забіги – це і є Trifecta weekend. Тобто за два дні ти можеш зібрати всі медалі з трьох забігів та отримати медаль Трифекти. До речі, Спартанська медаль трифекти за дизайном було особливою ☺️
Які дистанції ти особисто бігла та як склався біг?
Я вирішала бігти дистанцію Sprint. Чому? Ну по-перше через травми в мене не було багато часу тренувати витривалість так, як би мені того хотілося для більш довгих дистанцій. По-друге, я прийшла в OCR з легкої атлетики, а бігала я середні дистанції. Тобто швидкісна витривалість базово розвинута у мене набагато краще, ніж витривалість, а отже і біг на більш короткій дистанції повинен був скластися краще. І це було правильне рішення. Я все ж таки налаштована поступово додавати дистанції. Спочатку треба взагалі адаптувати організм і м’язи до таких специфічних навантажень, як забіги з перешкодами.
Стосовно бігу на самій дистанції… 5 місце в Elite на моєму другому Spartan Race – мабуть непоганий результат. Але але але.. до III місця не вистачило трохи більше двох хвилин… і це технічні хвилини, які я витрачала на перешкодах. Так, я пройшла всі перешкоди без жодного берпі.. Але дівчата проходили їх ще швидше. До того ж ще за тиждень я застудилася, не кажучи вже про розбиту голову під час перекидів на Гонці Нації у Буковелі за два тижні до основного старту. Короче під час підготовки до Спарти в мене були одні сюрпризи.
Взагалі здивувала конкуренція на цьому старті! Окрім представників Європи на цей старт приїхало дуже багато учасників з різних континентів. Причому Америка та Канада привезла атлетів, що входять до Топ-10 світової першості з OCR.
Загалом підсумовуючи свій результат, я можу сказати, що у такій конкуренції 5 місце є досить непоганим, але, якщо чесно, то тепер ті дві хвилини не дають мені спокою.
Як і скільки ти готувалась до старту?
Підготовка – це взагалі окрема тема, про яку я можу писати дуже довго… Якщо конкретно про останні півтора місяці тренувань після травм, то я максимально форсувала форму, аби хоч якось виступити. Тобто було багато темпових та інтервальних тренувань. Загалом тижневий цикл – це 2-3 силові (crossfit або тренування на верхню частину тіла) та 5-6 бігових тренувань. Іноді я комбіную бігову та силову, але частіше намагаюся відбігати ранковий крос і вже ввечері тренувати силу.
І обов’язково один довгий крос на тиждень 15-20 км по рельєфу.
Ідеально, звісно, було б досконало організувати весь річний цикл підготовки та приділяти більше уваги різним її етапам. Зараз активно думаю над тим, як буде ефективніше організувати базовий етап підготовки взимку, як краще побудувати тижневі цикли, тощо. Хотілося б звісно ще виїжджати кудись на повноцінні навчально-тренувальні збори на висоту, але поки що основна робота та різні навчання цього не дозволяють.
На забігах Spartan Race учасники часто між собою знайомляться, спілкуються під час проходження дистанції. Зазвичай, це бувають найбільш випадкові та найцікавіші знайомтсва. З тобою таке було? З ким ти спілкувалась під час проходження твоєї дистанції?
Хах… це не про мене… я виросла на змаганнях, тож для мене кожен старт – це перш за все – показати максимальний результат, де немає місця спілкуванню та знайомствам. Але, якщо чесно, мені дуже приємно чути від хлопців на дистанції слова підтримки. Іноді тобі треба їх перегнати, а вони самі тебе пропускають вперед. Але, на жаль, на цих змаганнях я зіткнулася навпаки, з не дуже спортивною поведінкою. На змаганнях в організаторів був один прорахунок… Sprint Elite стартував одразу ж після фанових забігів Super Open, а у цих забігів частина траси співпадала. Було дуже неприємно, коли ти біжиш в Elite на результат, а тобі хтось з попередніх незмагальних забігів заважає.. або ще гірше.. зіштовхують з перешкод, як було у мене на канаті. Але ти вже нічого не доведеш. Це те, що стосувалося самої дистанції.
А от після фінішу я мала можливість поспілкуватися з переможнецею мого забігу та бронзовою призеркою чемпіонату світу Spartan Race 2017 року Alyssa Hawley зі Сполучених Штатів та навіть встигла взяти невеличке інтерв’ю у неї, яке ми скоро опублікуємо.
Це вже не перший твій забіг Spartan Race. Ти також брала участь в стартах в Чехії – ти відчула різницю між рівнем організації, траси, самих перешкод?
Звісно, що так. У Спарті, якщо чесно, особисто мені було набагато легше ніж у Чехії.
По-перше тут майже не було набору висоти по моїй дистанції, тому можна було бігти частину дистанції накатом… здається, тільки Beast забігав на якусь гору.
По-друге у нас була тепла і сонячна погода. Тобто всі перешкоди були сухі, що значно полегшувало їх проходження. У Чехії було декілька перешкод, які майже ніхто не проходив, через те, що вони були дуже слизькі із-за погодних умов. Взагалі, у Spartan Race є така тенденція: з кожним наступним стартом у кожній країні вони ускладнюють дистанції та перешкоди. У Греції це був перший старт, тож і гонка була не дуже складна. Подивимося, що тепер буде у наступному році, адже наскільки мені відомо, до 2025 року планують хоча б раз на рік проводити Spartan Race у Спарті.
Коли я пробіг свій перший Spartan Race, у мене за плечима вже було декілька стартів Гонки Нації в різних локаціях, мені тоді Spartan Race видався більш фановим, не таким складним, як наші гонки. Як тобі зайшов Spartan Race в Спарті?
Для мене це трохи провокаційне питання. Я наразі можу порівняти три старти – це Гонка Нації, Spartan Race та EC OCR. Найгірші враження від організації залишив чемпіонат Европи EC OCR у Франкфурті. Це і відсутність волонтерів на перешкодах, і раптова зміна розкладу в день старту. Було, якщо чесно, дуже соромно за організаторів.
Гонка Нації – як для України проект дуже крутий і унікальний. Організація при всіх реальних можливостях на пристойному рівні. Але … Над технікою безпеки на багатьох перешкодах потрібно ще працювати, і не мало. Не вистачає професійного спортивного розуміння того, які навантаження учасники можуть робити по ходу дистанції, а що може збільшити ризик травмування в умовах підвищеного пульсу та адреналіну. Я розумію, що такі змагання нестандартні та передбачають відповідальність особисто кожного учасника за своє здоров’я, та при цьому треба все одно намагатися мінімізувати ризики травмувань. Але я впевнена, що всі помилки проаналізовано і у наступному році Гонка Нації перевищить наші сподівання.
Spartan Race – шалені емоції, неймовірно високий рівень організації, дійсно помилок було дуже мало. Перешкоди спроектовані так, що ризик травмувань на них мінімальний, за що велике дякую організаторам. Дійсно відчувається десятирічний досвід та відповідальне ставлення до своєї роботи.
Ну і, нарешті, головне питання – яка там була атмосфера? Звідки приїжджали люди для того, щоб побігати на прабатьківщині всіх спартанців?
Дивилася статистику… на цьому Спартані було понад 2000 учасників, більшість з яких ніколи не вгадаєте звідки приїхали… а точніше прилетіли! Зі Сполучеих Штатів Америки та Канади. Люди майже добу витрачали на дорогу, аби пробігти знаменитй Spartan Race, на його, можна сказати, історичній батьківщині у Спарті.
Я взагалі дуже люблю Грецію і це вже не перша моя поїздка сюди. Взимку тут доволі тепло, погода дуже приємна, тому з листопада до квітня – ідеальний час для екскурсій. Тим більше, що тут є дуже багато визначних історичних місць, які обов’язково треба відвідати. Люди тут дуже привітні та відкриті.
Частина траси проходила по античним розвалинам стародавньої Спарти. Звісно, що у цих місць шалена енергетика. А саме маленьке місто Спарта (населення близько 10-12 тисяч) просто жило цими змаганнями всі вихідні. Майже на всіх вітринах красувалося “welcome Spartan Racers”, а більшість населення була задіяна в організації старту.
Окремо хочу подякувати тобі, Володимире, за те що погодився допомогти. Тим паче, що ти професійний журналіст і відповідати на твої питання було вдвічі цікавіше та приємніше. Я сподіваюся, що ми і далі будемо долучатися до розвитку нового виду спорту в Україні. Ті емоції, про які ми пишемо, повинен відчути кожен. Перед стартом нам сказали “You will reborn here”. І це правда.. після кожного фінішу ти розумієш, що здатен на більше, ніж взагалі можешь собі уявити.
