Руслан Клименко про себе, про свої захоплення та натхнення, про команду Race Nation та про найближчу гонку, яка відбудеться вже за кілька днів. Наразі ця людина є невід’ємною частиною команди Гонки Нації, вже може і однією з перших, хто асоціюється з цим проектом, окрім Юри Подлєсного.
До початку розмови…
Цим спорт і класний, він робить нас сміливішими, більш упевненими у своїх силах, але головне – не перегнути. Мене особисто спорт може і робить десь трохи зухвалим, але я впевнений, що кращий меч – це той, леза якого не оголюються. Це дає більше енергії: ти не витратив її на конфлікт, а зберіг для корисніших речей.
У команду Race Nation ти прийшов трохи менше року тому. Пам’ятаю, як ще у грудні 2016 року на мототреці хтось підбадьорював мене у гучномовець на фініші… і це був ти і твоя перша гонка в якості організатора. Як ти потрапив до Юри у команду?
Я брав участь у найпершій Гонці Нації і вже тоді потрапив до ТОП-10. Буквально за три місяці до цього я почав бігати і тренуватися разом з Віталіком Дроздом і Дімою Харченко, а ще раніше кілька разів самостійно намагався долати марафонські дистанції десь за 4:10-4:20. Перший раз біг 42 км на свій День народження, причому я виміряв машиною 21 км в одну сторону, залишив там пляшку води, до пляшки добіг, а вже назад бігти «не дуже» хотів, але вмовив себе тим, що у свій День Народження я це зроблю… і добіг). Більше 15 км до цього я навіть не бігав… і, звісно, коліна я вмовляв повернутися до мене ще довго…) Потім я зустрів Діму, ми почали тренуватися і я вже був у десятці кращих на Race Nation. Я зрозумів, що це саме ті змагання, де я можу боротися за найвищі місця.
Після чергового старту на ВДНГ минулого року я вирішив ще позмагатися в Білорусії на Bizon Race. Але, на жаль, через провину волонтерів, усі лідери окрім першого зрізали частину дистанції. Я ж все одно повернувся і пройшов усі перешкоди та потрапив до ТОП-20.
Після цього до мене подзвонив Юра дізнатися про мої враження від Bizon Race. На той час у мене був цікавий момент життя… У мене було своє меблеве виробництво і я все життя працював сам на себе. Вже дуже багато часу минуло з того моменту, як я купив землю, збудував там цех… і мені вже трохи набридло робити банальні речі, незважаючи на те, що я завжди додавав щось своє, намагаючись уникати цієї банальності і однаковості.
Я розповів Юрі, що все, я вже готуюся до нового старту … На що він мені жартома: Я от не знаю, чи будеш ти брати участь…)) Тоді як, мені дуже і дуже хотілося першого місця… Ми довго говорили і між іншим Юра “запалив” мене ідеєю свторення перешкод для Гонок.
Я Юрі зізнався, що часто дуже стримував себе в тому, щоб не вказувати, як йому потрібно робити. Я просто знаю, що коли людина чимось займається, то радників знайдеться мільйон. І я розумію, що його, насправді, це все дуже дістало. В міру своєї відповідальності зараз він «гасить» деякі мої ідеї, десь його беруть сумніви стосовно реалізації… Тому його досвід, обережність, вміння все організувати і моя майстерність це все втілити у життя перетворюються у цей продукт.
А чим конкретно ти займаєшся в Гонці?
Всі нові перешкоди розробляю і виготовляю я… а також встановлюю. Після цього їх вже дивиться Іван (прим ред. – брат Юри Подлєсного). Наприклад, зараз перед Гонкою 2 вересня на мототреці нових перешкод немає, тому встановленням більшості з них займався Іван. Наразі у нас вже є дуже багато ідей стосовно «апгрейду» вже існуючої бази, тому надалі буде дуже цікаво. Якщо чесно, я би сам дуже хотів найближчу Гонку пробігти.
Також, моє завдання – це розробка самої траси. А Юра може пройти і подивитися деякі ділянки. У Race Nation у мене є своя зона відповідальності… Я ніколи ні на кого не працював, і тут я також, можна сказати, працюю своєю окремою автономією. Звісно, я дуже поважаю Юру і це його проект, і я завжди раджуся з ним, але в мене є своя зона, де я можу творити. Більше навіть я синхронізую свої зусилля з Іваном, ми іноді можемо один одного підстрахувати стосовно встановлення перешкод чи розмітки траси.
Зараз у багатьох є дуже популярний фотоколаж “до і після спорту”. І знаю, у тебе він також є. Як ти прийшов до цього?
Взагалі, я все життя любив активну діяльність. Приблизно в 28 років я поринув у бізнес, було багато цікавих проектів. А в 33 роки мене «перемкнуло», і я вирішив пробігти марафон. Час від часу я бігав у Дмитра Черніцького на змаганнях – то на половинці, то на марафонах. А 1 січня 2015-го року біг на невеличкому, але душевному забігу на вулиці Хмельницького. Я ніколи не бував на той момент на таких маленьких забігах і мене просто переповнили емоції. Наступного дня я вже їхав у магазин RunLab, де набрав кросівок, з’їздив додому за грошима, приїхав назад і ще накупив спортивного одягу. Побігавши трохи з Дімою Харченко та Віталіком Дроздом я виступив перший раз на Race Nation, і саме він став джерелом мотивації та нових цілей для мене. Тут я став ближче до бігової еліти, і тут я вже міг конкурувати з серйозними спортсменами. Мотивація просто зашкалювала, особливо, коли я тричі піднімався на друге місце, вже тренуючись з Васьою Бецою.
Мабуть це і донині одна з основних причин таких суперечливих емоцій. Коли я зараз стою на сцені і нагороджую інших, я і радію, і в той самий час розумію, що я ще не все сказав. На травневій гонці я ледве не стримав сліз.. мене просто розривало і хотілося знову бігти.
Та через свою завантаженість в Гонці Нації я не можу багато часу приділяти тренуванням. І це мене дуже засмучує. Але усі ці позбавляння себе – це також джерела енергії та нового запалу, адже коли пружину стискаєш, сила, яку вона віддає, – колосальна.
Коли ти мені якось розповідав чим ти займаєшся, ти сказав що “я просто почав цим займатися… і воно в мене вийшло”. Ти віддаєшся роботі на всі 100% і результат вражає. Мені завжди було цікаво дізнатися історію успіху саме твого бізнесу.
До речі, усі перешкоди я креслю олівцем на папері. І я помітив, що робота на папері сприймається набагато краще, ніж на комп’ютері.
Колись мені один із замовників сказав, що всі мої вироби мають шалену енергетику. Іноді ти можеш на якусь маленьку деталь витратити часу більше, ніж на всю роботу. Але результат того вартує. Саме в цих деталях і є ця унікальність. Я ніколи не давав реклами. І навпаки, в кризу я тільки розвивався.
А де ти береш всю цю енергію?
Джерела – вони повсюди, вони у деталях, у дрібницях. Перш за все, звісно, це моя сім’я і мої діти. Дуже Ліля допомагає в цьому, але частіше, вона намагається мене «притушити», заспокоїти, що до речі, також важливо.
І мені все ж таки хочеться, щоб діти бачили, що тато не сидить з пивом перед телевізором, а тато рано вранці встає і йде на тренування. І так виходить якийсь вічний двигун – мотивую дітей, вони мотивують мене. Не тільки я їх можу чомусь навчити, а й вони мені можуть набагато більше всього показати.
Ви мені – а я вам, це і є основне джерело енергії, так і з жінкою, і з дітьми, і з друзями. А спорт зробив мене більш сміливішим. Якщо я раніше дуже багато сумнівався в собі, то зараз, коли я чую від вас всі ці слова подяки, я розумію – що я можу все! Все, про що мрію!
Отже, тепер після такого вдалого симбіозу твого виробництва і захоплення спортом ми маємо вже новий Race Nation, який ти, можна сказати, надихнув своєю шаленою енергетикою. І це не просто відчувається.. це прослідковується у багатьох деталях. Нові перешкоди, а кубки для переможців, – вони дуже класні.
А в Одесі які кубки були.. я ще все обклеїв натуральним каменем. Наскільки я люблю свою роботу – настільки велику подяку вона мені висловлює. Бачити свій результат візуально, коли всього цього можна торкнутися, і коли спортсмени піднімають всі ці кубки – це дуже цінно.
Буквально за тиждень вже відбудеться Гонка на мототреці Пирогово. Які сюрпризи ти підготував для учасників?
Цього разу старт буде з колодами одразу зі стартової лінії, далі всі бігтимуть по мототреку вверх-вниз майже всіма схилами. Після цього потрібно буде проповзти з колодою під колючкою. І ще ми хочемо дуже багато багнюки налити під колючку, яка, до речі, буде досить високою, щоб під нею можна було і повзти, і на колінках пересуватися. А на рампу, яка буде третьою перешкодою, будуть забігати з невеличкого схилу, тож буде трохи простіше;)
А як долати рампу якщо, наприклад, ти маленького зросту? Дуже багато дівчат, в тому числі і сильних, не можуть забігти на неї, тим паче що, збігати з неї назад дуже небезпечно.
Ну тут потрібно тренувати стартову швидкість. Звісно, кросфітерам вона дається набагато легше… В Одесі я якось зайшов після старту до кав’ярні – і бачу дівчата сидять. Подивився на їхні ноги – і все зрозумів ))) (Сміється)
Іноді досить важливо зупинитися і налаштуватися на перешкоду, яка потребує підвищеної концентрації, особливо коли суперники поряд. От я два рази втрачав перше місце через власну метушню. Все ж таки, досвід боротьби за призові місця – це дуже цінна річ.
А як ви прораховуєте – чи зможе більшість подолати перешкоду?
Я сам долаю по декілька разів, випробовую на собі. Враховуючи те, що у мене форма зараз не найкраща, а я невисокого зросту, вважаю це цілком хорошим критерієм)
Мабуть одне з найпопулярніших питань: то коли буде Kids Race Nation?
Всі його дуже чекають, і я його дуже чекаю. Але цей рік і так був великим кроком вперед. І зараз ще додати обертів просто не раціонально. Поки що навіть вийти на нуль неможливо у дитячому забізі, адже перешкоди потребують високого рівня безпеки. В майбутньому хочеться зробити забіги для всіх вікових категорій до 18 років. Дуже хочеться, особливо мені. Нещодавно мене просто розчулив момент, коли побачив, що мій син вирізає та збирає логотипи та написи Race Nation.
Мабуть, усім відомо, що прототип українського Race Nation є всесвітньо відома серія забігів з перешкодами Spartan Race. Ти хотів би спробувати там свої сили, можливо, також отримати певний досвід, який був би тобі корисний як для організатора?
Ні, тому що, як приклад, навіть в моєму бізнесі мені раніше всі казали: Ось, Руслан, подивись журнали, подивись, що роблять інші… Але ні, я робив все сам. І жодної перешкоди, яку я робив, я ніде не скопіював. Тільки моя власна уява. Іноді Юра бере ідею зі свого досвіду, він багато де був, але я все одно намагаюся максимально це апгрейдити під наш стиль. Я спеціально не дивлюся на інших, мені набагато більше дає енергії те, що я роблю повністю сам. Я не хочу робити як хтось, у нас все 100% ручна робота.
Я завжди боровся за те, щоб робити своє. Я мрію, щоб не ми їздили на старти закордон, а щоб їхали до нас, щоб Race Nation став візитною карткою для спортивного туризму в Україні.