Жіночий марафон і Лондон мають дуже давню та тісну співпрацю. Чого вартий рекорд незбагненно швидкої Поли Редкліф, та цьогорічні 2:17 у виконанні кенійки Мері Кейтані, яка, на жаль, пропускає чемпіонат.

Варто сказати декілька слів про трасу марафону, частина якої в’ється над Темзою в самому центрі Лондону. Спортсмени долали 4 кола, зі стартом і фінішем на Баштовому мосту (Tower bridge), та дальнім розворотом біля Парламенту та невтомного великого Бена, який відміряє час по Грінвічу. І вперше в історії чемпіонатів світу жіночий і чоловічий марафони проходили в один день змагань.

Пізній старт у жінок, який був призначений на 14:00, був підігрітий не лише цікавістю глядачів, але й сонцем – за весь час проведений в Лондоні, це були найтепліші години з найбільш інтенсивним сонцем. Українські дівчата бігли в кепках та тримали думки холодними.

Дар’я Михайлова, маючі вже в активі 2:35 в сезоні, показала в Лондоні невтішні 2:41:29, але навіть з таким результатом вона стала найшвидшою серед українок, та посіла 44 підсумкове місце.

Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів

Було спекотно, воду пила одразу пляшками. Але вже після 28-го накрило, я щойно я це відчула дещо збавила, щоб фінішувати. Все разом зібралось: і спека, і гірочки, і вітер. Та сходити навіть думок не було, на Чемпіонаті світу не сходять, ти ж біжиш за країну, а не для себе.

Це був, поки що, найважливіший старт в моєму житті, але сподіваюся ще все попереду, в Японії траси більш сприятливі для марафону. А зараз, після фінішу, у мене лише одне бажання, пробігти марафон по гарному результату. Тут ми планували з тренером – 2.32-2.33 та потрапляння в ТОП-25, на жаль, цього разу не склалося.

Тетяна Вернигор фінішувала 48-ю з результатом 2:43:12. Одразу ж після фінішу Тетяна зізналася, що незадоволена своїм виступом:

Бігом, звичайно, дуже незадоволена, результатом тим більше. Було дуже спекотно, траса непроста – багато поворотів. Були тут і невеликі підйоми, а на 3-4 колі вони вже дуже і дуже добре відчувалися.

Але приємно брати участь в чемпіонаті світу, фінішувати в такій компанії і в такому місці – це єдине задоволення. Поки не можу сказати, що сталося. Тому що в тренуваннях все було добре, а що пішло не так – будемо аналізувати.

Вікторія Хапіліна, на жаль, не змогла фінішувати, зупинившись за 10 кілометрів до фінішу.

Дуже сильно і різко заболіла нога після 30-го кілометра, намагалася добігти, але дуже сильно прихопило. До старту був невеличкий дискомфорт. Ймовірно, це п’яточний фасциїт. Мене він вже турбує давно, я лікувала і наче на зборах все було вже нормально.

Завданням для мене тут було бігти по особистому рекорду, готувалися і розраховували на вдалий виступ.

Драматичною виявилася розв’язка забігу. 37-річна кенійка Една Кіплагат не змогла здобути тут рекордне третє чемпіонство, поступившись Роуз Челімо з Бахрейну, яка виборола перше марафонське «золото» для своєї країни з результатом 2:27:11. Кіплагат фінішувала разом з представницею США Емі Крейг слідом, обидві спортсменки показали час 2:27:18.

А рекорд чемпіонатів належить неймовірній Полі Редкліф, яка встановила його ще в 2005-м році в Хельсінкі – 2:20:57.

Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів