Незабаром розпочнуться змагання зі спортивного орієнтування на Всесвітніх Іграх-2017, тож пропонуємо ближче познайомитися з нашою командою. Розпочнемо з лідера жіночого українського орієнтування – Надії Волинської, яка неодноразово давала нам привід пишатися та радіти її успіхам, у тому числі і успіхам на ВІ: бронза на середній дистанції та четверта сходинка на спринтерській .
Передісторія. В певний час ти прийняла важливе рішення – переїхати в Швецію. З чим було пов’язано це рішення та наскільки легко воно далося?
“Ми вже бігали за клуби, але вони хотіли, що б ми приїжджали буквально на Tiomila, Jukola і їхали додому. А нас цікавило тренуватися там більше часу і чим довше, тим краще. Перші рази лишались на місяць – два. У 2009 році почали їздити все більше і більше, а у 2010 році Сашка (Олександр Кратов, наречений Надії – прим. редакції) отримав роботу і ми фактично переїхали, хоча все одно багато подорожували”.
Якщо згадати перші тренування в клубі: що вразило найбільше, що суттєво відрізнялось у тренуваннях?
“По-перше, там всюди ліс – дуже зручно, не потрібно нікуди їздити, а якщо їздити – то машиною чи клубним бусом. Тобто транспортна проблема була вирішена. Порівняно з Україною – суттєва економія часу, дуже зручно. Ну і навколо дуже багато лісу, карт – це було культурним шоком.
В плані тренувань з клубом нічого особливого не було. Навіть трохи вразило в гірший бік: у нас було тренування по понеділкам, де всі збирались і бігли в лісі, але по стежкам просто кроси. Для нас це було шоком: ось є намальована карта, чому не бігати по ній орієнтування? Декілька разів ми з ними побігали, але потім зрозуміли, що нам це нічого не дає і стали бігати орієнтування в цей час на цій карті. Та з роками ми зрозуміли їх: коли людина багато бігає орієнтування, від цього втомлюєшся, тому в них був день без орієнтування, але з фізичною активністю. Ну, а ми тоді були голодні до орієнтування 🙂 “
За стільки років тренувань разом зі скандинавами чи розгадала їх “секрет” – чому вони вдало біжать всі дистанції та у будь-якій віковій категорії?
“Знову ж таки, у них є природні умови: навколо ліс, карти, багато хто прям живе у карті – вийшов і ти вже на дистанції. Та й кількість орієнтувальників – я навіть не знаю скільки їх тисяч у федерації. Можна навіть просто порівняти, скільки там O-Ringen людей біжать і скільки у нас на наймасовішій багатоденці. Це створює високу конкуренцію і в команду потрапляють дійсно найсильніші. Але й не значить, що якщо ти народився у Скандинавії чи тренуєшся там, то ти одразу класний спортсмен, ні”.
Тренування. Давай з’ясуємо, хто встановлює цілі на сезон та готує тебе до їх здійснення?
“На цей рік я обирала собі цілі. Було важко планувати їх здійснення, оскільки це пов’язано з моєю роботою і там багато факторів, на які я не могла повпливати. Саша мені допомагає як тренер. Та ніхто мене краще не почуває, ніж я сама. Наприклад, коли я прихожу додому і кажу що дуже змучена, йому важко зрозуміти на скільки саме”.
Ти тренуєшся разом з клубом чи зустрічаєшся з ними на стартах?
“Частіше бачимось на стартах, але є одне тренування в тиждень спільне, де збираються всі: дорослі, малі і бігаємо групами. Це може бути різне тренування: і по доріжці і на картах, що поруч”.
На що більш спрямована твоя підготовка: на технічне вдосконалення чи фізичну складову? І як вдається дотримуватися балансу?
“Насправді, технічна і фізична підготовка мають бути збалансованими, важко сказати чого більше. Але через роботу найбільша складність полягала у відновленні”.
Технічні тренування досить різнопланові, яких у тебе більше?
“Надаю перевагу виходу в ліс з картою”.
За який час до старту ти починаєш технічну підготовку: розбір карт/малювання, планування дистанцій тощо та скільки часу займає така підготовка?
“Креслю карту не завжди, лише коли змагання важливі і там не має старих карт. В Швеції дуже багато чого намальовано і це вже не потрібно робити. Іноді вистачає подивитися street view, фото і вже уявити собі як це виглядає, що мене чекає. На попередній ЧС, наприклад, я починала робити карту восени. Скільки часу це займає дуже залежить від прискіпливості, може зайняти десятки годин, а може і сотні. Але переважно десятки”.
А бігові тренування частіше на доріжці чи в лісі по зеленці? Чи поєднуєш “роботи” і дистанції?
“Дуже різне, роблю тренування і окремі і поєдную у різних варіаціях”.
У тебе були досить вдалі останні роки- завойовувала медалі світових та континентальних першостей. Який рік чи нагороду ти виокремила би?
“Напевно ЧС в Шотландії (срібло в спринті – прим. редакції). За рік до цього я була дуже близька до медалі і в якійсь мірі я була розчарована, а в якійсь мене це підстьогнуло готуватися ще серйозніше”.
Так склались зірки чи відбулись суттєві зміни у підготовці?
“Ясно, що це результат кропіткої праці. Та це прийшло в свій час. Був аналіз, чому не приходять медалі, що я можу змінити, зробити для цього. Нічого просто так не приходить. Також все залежить від того як інші себе повели на цій дистанції, в цей день, що на них повпливало. В такому плані можна сказати, що зірки склались – у мене все було добре”.
У тебе високий ранг серед спринтерів, чи запрошували тебе на якісь змагання?
“Один раз запрошували – Янік в Бельгію, але нам це не лягало по іншим планам і ми відмовились”.
Ти вже брала участь у Всесвітніх Іграх. Є думка, що ВІ це олімпійські ігри серед не олімпійських видів. Як ти ставишся до цього твердження та яке значення для тебе мають Ігри?
“У 2013 році особисто мною це не сприймалося на такому рівні. Це було як подорож: побачити світ, побігати – чому б і ні. Тоді і рівень змагань з орієнтування був низький. Але в цьому році команди вже будуть представлені більш серйозним складом і Данія, Швеція, Швейцарія. Конкуренція буде більша. Для мене на даний момент Ігри важливі. Побачили, що вдалий виступ дуже позитивно впливає на розвиток нашого спорту в країні. Якщо ми маємо команду на Ігри і ще краще, якщо медаль. Наприклад, моя медаль на Іграх одразу покращила фінансування орієнтування в рази. Відповідно, ми могли мати більше зборів. Та якщо казати про світову еліту – престижніше виграти ЧС”.
Ти вже в Польщі, яких тренувань більше: під спринти чи під середню, як відбувається підготовка?
“Для мене акцент на спринтах, але готуємось на всі дистанції. Ліс мені нагадує Львіський, де я виросла. Нічого такого нового. З попередньої інформації знаємо, що буде зміна карти, тобто бігтимемо на маленькому клаптику. Тож і тренування робили по такому типу: насичене орієнтування, зміна напрямку, зелений ліс, багато КП, перетинання з іншими спортсменами”.
Мрії. Чи є в тебе мета/бажання виграти якість змагання чи залік за декількома?
“Я не люблю такими речами ділитися, бо люди почують, прочитають – і це вже наче я щось пообіцяла. Скажу лише, що є”.
Який твій ідеальний відпочинок?
“Деколи хочеться повалятися, нічого не робити. Деколи хочеться піти погуляти. Залежить від того звідки я приїхала. Після Ігор буду активно відпочивати: їсти багато фруктів, купатися в морі, їздити на велосипеді”.
Чи є місце куди завжди хочеться повернутися?
“До Львова”
Якщо дивишся фільм, то це зручно вмостившись вдома чи з попкорном у кінотеатрі? І є фільм, на вихід якого, ти зараз чекаєш?
“Дома 🙂 щодо фільму не маю уявлення”
І якщо Надія зуміла завоювати медаль на ВІ-подорожі, то чого ж від неї очікувати при націленості на ці змагання?) Нагадаємо, що минулого року у Вроцлаві відбувся етап КС і у дуже щільній боротьбі на спринтерській дистанції Надія розділила 3-ю сходинку ще з двома орієнтувальницями. Бажаємо успіхів Надії! Та вболіваємо всією Україною.
Використані фото зі сторінки