На початку літнього сезону-2017 у гості до “Жорсткої атлетики” завітала Ольга Ніколаєнко – прес-аташе ФЛАУ. Вашій увазі коротке резюме інтерв’ю Ольги для рубрики Олени Федорової “Допитлива марафонка”. Повну версію інтерв’ю слухайте за посиланням знизу.
Гість незвичний, про тренування і секрети покращення результатів не запитаєш. Але це чудова нагода отримати поради від досвідченої колеги та з’ясувати, як спортсмен має поводитися зі ЗМІ.
І перше, що я з’ясувала – це обов’язки прес-аташе. А займається Ольга інформуванням широкого загалу та ЗМІ щодо виступів нашої збірної та життя федерації загалом. Разом з Олександром Даниленко Ольга готує новини на сайт, спілкується з журналістами, допомагає з організацією інтерв’ю, видає прес-релізи, організовує прес-конференції, відкриті тренування – тобто всі заходи, які сприяють популяризації наших спортсменів. Фото до функціоналу прес-аташе не входить, ними займаються окремі фотографи.
Робочий день ненормований, оскільки спортивні заходи і не думають прив’язуватися до 8-годинного робочого дня) Та скільки ж витрачає досвідчений журналіст на написання одного матеріалу? Звісно, все залежить від матеріалу і може займати від 2-х хвилин до 2-х годин, ну а повноцінне інтерв’ю займає набагато більше часу: воно потребує і ґрунтовної підготовки, і власне спілкування, і розшифрування, і редакції. Ольга виокремлює Станіслава Мельника (українського легкоатлета, який вже завершив кар’єру і спеціалізувався на дистанції 400 м з/б), як людину, з якою легко робити статтю. Станіслав освічений, розумний, вміє гарно вибудовувати думки. Крім того, що сама розмова з ним цікава, так ще й при розшифруванні майже нічого не потрібно правити. Не спортсмен, а мрія для журналіста) матимемо на увазі.
Мабуть, у житті кожної людини, що пов’язана зі спортом є атлет, який захоплює, який вражає своєю поведінкою, результатами… Спортсмени бажають перейняти досвід, а журналісти – зробити інтерв’ю. Для Ольги такий спортсмен Бьорн Отто, якого вона завжди поважала та за якого вболівала. Ольга запевняє, що зробити це інтерв’ю можливість є, а от чи зробить вона – це будемо відслідковувати)
Професійна порада від Ольги. Під час змагань робити коротенькі інтерв’ю у мікст-зоні, а ось розгорнуті краще робити у міжсезоння, щоб не відволікати спортсменів від тренувального чи змагального процесу.
Олімпійські Ігри приваблюють більшість спортсменів, не є вийнятком й журналісти. Але, якщо для атлета робота – це результат чи титул на світовій арені, то журналісти мріють працювати там, висвітлюючи ці самі результати. У Ольги була мрія – ОІ в Лондоні і мрію цю вона втілила, наступні Ігри в Ріо – і знову місія виконана, хоча й лишився певний осад. Ольга вимоглива до себе, тож розуміє, що виконала не все, що хотіла, хоча й на це були об’єктивні причини. Наступні мрія – Ігри в Токіо, за три роки дізнаємось чи буде втілена ця мрія. А з найближчих – ЧС в Лондоні. ОІ були там організовані на високому рівні і ЧС має не втратити планку, та й хочеться повернутися за тими емоціями. Акредитація на Лондон є, тож мрія вже наполовину здійснена!
Сам по собі результат важливий для атлета, але його значення підвищується, коли він підкріплюється якимось титулом, нагородою, відзнакою. Так і в журналістів, окрім власного задоволення є відзнаки. В Україні журналістів нагороджує Національний Олімпійський Комітет та асоціація спортивних журналістів в Україні. Ольга отримала у цьому році нагороду Олімпійська Вершина від асоціації. Та такі нагороди, на її думку, більш потрібні молодим, починаючим журналістам. А для Олі більш вагомо, коли підходить спортсмен чи журналіст і каже, що вона гарно зробила роботу. У роботі спортсмена і журналіста дуже багато паралелей, колись федерації визначали найкращих журналістів і брали їх на ЧС – майже як відбір до збірної атлетів)
Розмова з Ольгою виявилась цікавою та натхненною. Радію, що у нашій збірній є така людина.
Ще більше цікавостей від Ольги у повній версії інтерв’ю
