В п’ятницю, в перший день змагань, нашій збірній не вдалося здобути бодай однієї медалі, але все ж в одному з фіналів ми були дуже близькі до цього! Два фальстарти через технічні неполадки системи в Белграді, незадоволений свист трибун і всього 1 сота секунди (7,92) до бронзової нагороди! Все це про фінал Анни Плотіциної на 60 метрах з бар’єрами.
Пропонуємо вашій увазі відео фіналу та коментарі Анни.
Про завдання на Чемпіонат
Я б сказала, що робота виконана, результат отриманий. Не хочу себе ні хвалити, ні сварити. Не хочу проявляти жодних емоцій. Я поставила крапку тим днем. Але крапку лише на цей сезон, на цей етап своєї кар’єри. Спершу були думки дорікати собі, але я зрозуміла, що я ж змагалася на рівних, можна сказати, з “монстрами” бар’єрного бігу.
Тренувальний процес у цьому сезоні
Це дуже схоже на годинниковий механізм, котрий запустився, зійшовся паз. Усі деталі є, кожен зробив свою роботу, процес пішов. Все стало на свою колію. Біг йде автоматично, і мені не доводиться думати про зайві деталі.
Налаштування
Для мене тут кожен біг був як фінальний. Я нікого навіть не хотіла чути, у мене була вже закладена своя “програма”. Я була націлена на результат.
Про медаль абсолютно не думала перед стартом. Думки були направлені зовсім на інше. Якщо навіть такі думки десь просочувались, я їх “гнала подалі”. Це не те, про що потрібно думати перед стартом. Думала лише про змагальні моменти – про кроки, роботу рук.
Про сезон
Якщо порахувати забіги і фінали, цього року я зробила 20 стартів. І ця робота також є чудовим тренуванням. Виїжджаючи на старти, ти заганяєш себе в певні рамки, отримуєш певні уроки, новий досвід. На цьому досвіді, я думаю, мені і вдалося показати прогрес.
Фальстарти
Як я вже говорила, я була в режимі “зомбі”, мені було все одно. Навіть якщо було б 5 фальстартів, 6, 20, я б все одно вибігала. Мене навіть Саша (наречений і тренер Ані) вчора питав: а яке у тебе було вибігання краще? А я зрозуміла, що у мене усі були, так би мовити, результативні. Я була повністю заряджена на результат.
Якщо чесно, для мене зараз цифри абсолютно нічого не значать. Це було на повному азарті. Але, мабуть, якщо стояла поруч з тими дівчатами, можу й краще.
Сота секунди до бронзи
Це життя. Я ще подумала після фінішу, що треба заплакати. Але мені не хотілося. Коли поверталась додому, хотілося просто пройтись. Тут не треба гризти себе, я вже проходила через це. А працювати завжди є над чим.
Про тренера
Я не перестану повторювати, що це життя. В принципі, я вже самостійна людина, самостійний спортсмен. Хоча, звичайно, такої людини поруч дуже не вистачає (прим. – тренер Ані Сергій Красовський зараз проживає в іншій країні). Зараз мені дуже сильно допомагає Саша. І він дуже в мене вірить, мабуть, більше ніж я сама. Він навіть з якихось безвихідних ситуацій знаходить для мене вихід. Однак і на співпрацю з якимось іншим спеціалістом думок немає, на це просто немає часу.