Окрім бронзової медалі Юлії Левченко у жіночій висоті маємо ще одну достойну, але, звичайно не настільки радісну позицію – 4 місце Оксани Окунєвої. Оксана впевнено і з перших спроб долала кожну висоту аж поки не дісталася до позначки 1 метр 94 сантиметри, де не змогла подолати власні емоції, а як результат і планку на цій висоті. У підсумку – 1.92, 4 позиція і критично-філософський аналіз свого виступу від Оксани.
Незважаючи на те, що у мене думки були пропускати зимовий сезон, тут скоріше була проблема не в підготовці. Мені зашкодили власні думки і власне бажання стрибнути вище. На 1.92 спроба була дуже вдалою і високою, а коли поставили 1.94, я відчула, що можу взяти цю висоту і мені захотілось, якось дуже-дуже, настільки, що я підсвідомо почала використовувати силу в кінці. І скоріше за все саме це мене і збило. Тобто стрибок був не рівний, не чіткий, а трохи силовий і затягнутий, що, думаю, і вплинуло на результат.
Жодних думок і конкретних завдань на цей Чемпіонат у мене не було. Я про це взагалі не думала. Я зараз намагаюся робити все в задоволення. Після Олімпійських Ігор у мене були якісь психологічні комплекси, тому зараз я намагаюся робити все в задоволення, не конкретизувати для себе установки та завдання. Просто все робити в задоволення і по відчуттям. Хоча сьогодні, я в певний момент зхотіла стрибнути 1.94 і поставила таке завдання, а особисто мене це ще більше затискає.
Коли я зараз виходила, мене привітав і підтримав Ігор Євгенійович Гоцул і це також мені було дуже приємно і сильно мене підбадьорило.
Тим не менше, я вже трохи проаналізувала свої стрибки (і тут, і в Сумах) і розумію, що мені не вистачає трохи об’єму, об’єму стрибкової роботи. У мене такий більше силовий стрибок сьогодні виходив. Тому я думаю, мені варто скоректувати трохи свою підготовку. Перш за все, мова йде про вправи, які треба трохи замінити. У мене в арсеналі вже багато напрацьованих роками вправ, які вже приїлись і які треба змінювати, додати щось новеньке. Експерименти в цьому плані мене зовсім не лякають, бо коли це робити як не зараз. Треба рухатися вперед і вверх:)
Але цей Чемпіонат це хороший досвід для мене. Я зрозуміла, що потрібно не зволікати на результати інших, а налаштовуватися на свою спробу, на свій результат, на свою висоту, і розуміти, що тут на секторі нікого немає окрім мене. Але це дуже непросто. Можна говорити так, але, коли потрапляєш туди, в сектор, то просто автоматично починаєш аналізувати у кого який кращий результат сезону, внаслідок чого і затискаєшся.
Щодо Юлії Левченко, я скажу, що це талановитий молодий боєць, вона розумничка, справляється з усіма перешкодами, які є на її шляху. Програвати їй не засмучує мене, адже тут все залежало лише від мене.
