В п’ятницю, 27 січня, увесь легкоатлетичний світ сколихнула надзвичайна подія – 17-річна українка Аліна Шух встановила рекорд світу серед юніорів (а відповідно, і рекорд Європи та України) в п’ятиборстві. Більше того, – Аліна зараз очолює світовий топ-лист і має усі шанси позмагатися за медалі європейської першості в Белграді на початку березня. Ви ще не знайомі з цією талановитою і цілеспрямованою дівчиною? Тоді пропонуємо вам зараз це зробити вже в класичній рубриці “Жорсткої Атлетики” – “Athlete insight“, де Аліна поділиться своїми поглядами та вподобаннями.
Як у тебе проходить підготовка до змагань в день старту?
Зазвичай до змагань я готуюсь ще звечора: складаю усе, що потрібно, щоб нічого не забути. Багато разів перевіряю, можу, навіть, взяти 10 зайвих речей аби нічого не забути. Сам день старту, як правило, проходить у великому хвилюванні, адже все дуже важливо, будь-який рух і т.д. Це, насправді, досить складно, тому я намагаюсь в день змагань не думати про виступ. На змагання зазвичай беру один змагальний костюм і один для розминки, однак доводиться брати кілька пар шипівок. Також треба брати такі речі як пластир, різноманітні бинти, мазі, ковдру, щоб накритися між спробами, одним словом, багато додаткових дрібниць.
Твоє улюблене тренування?
Улюблене моє тренування – це те, в якому є гімнастика, акробатика, перекладина. Це мої улюблені вправи. Вони зазвичай проходять дуже весело, тому я і полюбляю ці тренування. Також я люблю тренування в технічних видах, де необхідно відпрацьовувати техніку. Менше за все люблю ЗФП, не знаю чому. А от про тренування, де доводиться бігати, й говорити нема чого)
Найбільший розпач в спортивній кар’єрі?
Думаю, найбільше розчарування за усі мої виступи на змаганнях було, коли я вперше виїхала закордон (Чемпіонат світу серед юнаків, що проходив в Колумбії). Тоді я була добре готова, налаштовувалась на старт вже за 10 днів і виступила в результаті не дуже вдало. Після того у мене одразу з’явилися думки: а як же я буду далі виступати закордоном, якщо мені так складно зараз? Я думаю тоді була причина в психології, адже на мене дуже сильно тисло все нове і я не відчувала себе головною в секторі, коли ти виходиш і відчуваєш впевненість в своїх силах. Я навпаки відчувала, що я маленька, що усі тут старші, більші, досвідченіші за мене і що потрібно у них вчитися, хоча, насправді, не можна так думати, потрібно завжди бути впевненим у своїх силах.
Улюблений старт?
Є дуже багато стартів, в яких я із задоволенням беру участь. Ось нещодавно були змагання зі стрибків у висоту у Львові. Це був просто неймовірний старт, мені дуже сподобалося, я б туди їздила хоч щодня. Ці змагання не просто змагання, а свято для всіх спортсменів: пісні, відео, коментарі, шоу, публіка. За кожен стрибок тобі аплодують. Так значно веселіше і одночасно спокійніше виступати.
Людина, котра надихає?
Взагалі є багато людей, на котрих я дивлюсь, котрі мене дивують і надихають, і я б дуже хотіла бути на них схожою. Однак, конкретно одну особистість я назвати не можу. Я більше намагаюсь дивитися на себе, слідкувати за своїми вчинками, що роблю я.
Найоригінальніший приз, який вигравала?
Найоригінальніший приз, котрий я вигравала, я отримала кілька років тому на змаганнях в Броварах, де я штовхала ядро. Мені дали приз – флягу, таку велику, красиву. Мені фляга не дуже потрібна, але все ж було приємно отримати такий приз. Але коли я її відкрила, вона виявилася повною спирту. Це, мабуть, найоригінальніший приз на даний момент:)
Твоє неспортивне захоплення/хобі?
У вільний час я дуже люблю малювати, це мене дуже заспокоює. Крім того, люблю і читати, і навчатися, робити щось своїми руками між тренуваннями. Також я дуже люблю домашніх тварин.
Кросівки, одяг та гаджет?
Зараз маю екіпірування Nike. Але раніше, коли купувала спортивну форму, я завжди дивилася, щоб речі були зручні, і найзручнішим для мене якраз був Nike. На даний момент тренуюсь без годинника, бо десь його згубила) Також мені подобаються різноманітні доповнення – окуляри, навушники, спеціальні пов’язки і т.д. Я хотіла б колись собі також їх мати.
Головний життєвий принцип
Один з головних моїх девізів є те, що усім завжди важко, що не лише одній мені, а усім і завжди. Ну і ще один девіз, який мені дуже допомагає, це: “Немає нічого неможливого”.
Типовий тиждень тренувань.
Для багатоборців головне встигнути пройтись по усім видам за тиждень кілька разів. Ми зазвичай тренуємось з понеділка по середу, потім четвер вихідний, далі в п’ятницю і суботу тренування і в неділю відпочинок. По видам зазвичай так: в понеділок бар’єри, висота, ядро, спринт, у вітворок довжина, спис і щось на витривалість і далі знову так по колу.