У 29-му випуску “Жорсткої Атлетики” в гості до Ольги та Олексія завітав Ігор Главан – заслужений майстер спорту України, срібний призер командного чемпіонату світу 2016 року, учасник Олімпійських Ігор в Лондоні та в Ріо-де-Жанейро, рекордсмен України зі спортивної ходьби на 50 км.
Пропонуємо короткий уривок з інтерв’ю. Повний варіант запису слухайте за посиланням нижче.
Ігоре, в Римі на Командному Чемпіонаті світу ти находив на бронзу, але пізніше через дискваліфікацію італійця тобі дісталося срібло. Яке твоє особисте ставлення до перегляду результатів постфактум?
З однієї сторони я дуже задоволений, тому що я став срібним призером Командного чемпіонату світу. Але я вважаю, що італійця взагалі не мали допускати до змагань. Адже ще, здається, з січня місяця було повідомлено в соціальних мережах про підозри стосовно нього. Було дуже багато обговорень щодо цього. Тому, я вважаю, що його мали взагалі не допускати до змагань, щоб потім не забирати медаль. На мою думку, такого не повинно бути.
В соціальних мережах мали місце обурливі коментарі в твою сторону через участь в Ріо на дистанції 20 км, адже було ще багато атлетів, що мали олімпійський норматив. А як справи в збірній, чи був якийсь тиск на тебе через твоє рішення?
Я хочу сказати, хто б що не говорив в мою адресу чи в адресу мого тренера, я цю ліцензію заслужив чесною працею на 20 км на Чемпіонаті світу з легкої атлетики минулого року в Пекіні, де був 4-ий. А в цьому році я став срібним призером Командного чемпіонату світу зі спортивної ходьби на 50 км, де також чесно заслужив другу ліцензію. Тому, хто б що не казав, але я нічиє місце не зайняв, поїхавши туди, і вважаю, що справедливо поїхав туди.
Питання щодо олімпійських 50 кілометрів. Які були настанови тренера та власні сподівання перед стартом?
Приїхавши в Ріо, я потрапив в дуже серйозну акліматизаційну яму і вже коли ми відстартували 20 км, я зрозумів, що показати далі якийсь високий результат буде дуже тяжко. Я себе не зміг зібрати ні перед першим стартом, ні перед другим на 50 км. Завдання було простим – йти, як би важко не було. Я почав за такою розкладкою як йшов у Римі на Чемпіонаті світу. Перші 30 км я пройшов за такою самою розкладкою і тоді подумав, що зможу фінішувати не гірше ніж в Римі, а може й покращити свій результат. Але через велику спеку буквально за декілька кілометрів я навіть не зрозумів як це сталося, що я втратив свідомість. Я бачив як інші спортсмени втрачають свідомість, але я б ніколи не подумав, що зі мною таке може бути, навіть не міг уявити такого!
Повну версію інтерв’ю слухайте тут.
