Вперше за 16 років, за 8 чемпіонатів світу, українець в ТОП-25 марафону! В далекому 2001 в Едмонтоні Олександр Кузін був у підсумку 18-м, і вже зараз, в Лондоні, Ігор Олефіренко увірвався в світову еліту марафону та став теж 18-м. І байдуже, що результат 2:15 далекий від звичних нам комерцій, адже сьогодні Ігор “пачками” обходив суперників з особистими на рівні 2:05 -2:07. Сьогодні висновки робляться за місцем, і це місце відкриває перед атлетом нові можливості, нові горизонти. Це однозначний успіх, успіх який окриляв не лише Ігоря особисто, але й тих, хто був поряд з ним на фініші, а його інтерв’ю надихне більшість з Вас, віддані читачі ЖА!
Відчуття неймовірні! Ставив перед собою завдання потрапити в “золотий стандарт”, в першу 25-ку фінішерів. Це дуже престижно, це відкриває двері на будь-який марафон протягом 3-х років. І коли я вже розумів, що біжу в 20-ці, і за 400 метрів побачив ефіопа, вирішив що не «прибити» ефіопа, це був би не я, це була справа честі! У суперників особисті на 5-7 хвилин кращі від мого, і це божевілля суперничати в такій компанії, почавши 80-м просто “пачками” їх обходив!
Тяжкий біг був по дистанції, спека, інколи взагалі сутужно ставало. Ще були проблеми з чіпами, які нам прив’язували на шнурки, чіп на правій нозі злетів і почав так настукувати по пальцям, що на 20-му кілометрі довелося зупинитися і зірвати його, оскільки вже не відчував пальців.
Часом дещо не задоволений, хотів пробігти з 2:14, але за цих умов: зі спекою, вітром і достатньою кількістю гірок, які довелося дуже сильно відпрацьовувати. Остання десятка далась неймовірними зусиллями, біг на зубах і… навіть не можу підібрати слова. Але підтримка колосальна, всі підбадьорювали, очі тренера теж дуже сильно допомогли, хоча я й розумів, що він переживає. Від себе скажу, що вже за годину до старту не було мандража, був націлений на гарну важку роботу. Розумів, що це не перший і не останній мій марафон, тому завдання було чітко і впевнено пробігти дві половини дистанції. Завалив дещо другу половину, але певно через відсутність групи з якою бігти, біг один, доводилося утримувати високий темп.
Але виступом задоволений, я ще росту, 27 років для марафону це ще «юний» вік, і я лише виходжу на свої найкращі роки, стаю з кожним роком більш впевненішим в собі, намагаюсь додавати в тренуваннях, в професійному плані.
Важка підготовка видалась, і емоційно важка через особисті обставини, дуже нервово було, і хворів застудами часто. Наприкінці навіть не вірив, що зможу вийти на оптимальну форму, але на останньому зборі в Шклярську все зробив вірно і по накатаній. Думаю це і спрацювало та дозволило вийти на власний, стабільний результат!
Далі буде трохи відпочинку і знову в бій, адже золотий стандарт дозволить моєму менеджеру підшукати хороший марафон, з хорошими умовами. Треба вже спробувати бігти швидше, в гарній компанії. На весну і в Лондон заявитися не буде для мене проблемою (посміхається, прим. ред), але ще буде зима, тож необхідно заспокоїтися, відновитися, та з тренером обговорити всі моменти. Думаю вже час закладати базу на Токіо, тому що лишилося два роки до початку підготовки до олімпійських ігор, а ще є куди рости.
В Токіо мені буде вже 30, практично оптимальний марафонський вік, і там вже не треба боятися, не треба відсиджуватися. Як говорять все або нічого, там немає сенсу бігти ззаду, треба буде починати в групі лідерів, а так до якого кілометру ноги донесуть, до того і донесуть. Бо сьогодні було дещо сутужно бігти в основній групі перші 5 кілометрів, ледве до драк не доходило, всі штовхалися, важко навіть харчування було взяти, але потім дещо розтягнулись і бігли не далеко від лідерів, був візуальний контакт.
Цього разу я не робив дієту, і вважаю що правильно. Вирішили з тренером перестрахуватися від можливої спеки, тож певно це і врятувало.
Команда загалом виступила чудово, але шкода, що хлопці не потрапили в 25-ку. Наш молодий український склад сьогодні довів, що вітчизняний стаєрський та марафонський біг живий! Навіть незважаючі на ті умови, в яких нам доводилося готуватися, і те що зиму про нас взагалі ніхто не згадав, а згадали лише за пару місяців. А займалися б нами починаючи з холодних місяців, сьогодні результат був би кращий. Але все ж, сьогоднішній результат дозволить мені набагато більше в плані підготовки, можна буде спробувати нові гори, можна буде експериментувати та потренуватися в умовах наближених до лідерів світового марафону.
