Анна Рижикова стала авторкою однією з п’яти українських медалей Чемпіонату Європи з легкої атлетики, що днями завершився у Мюнхені. Спортсменка здобула бронзову нагороду на дистанції 400 метрів з бар’єрами і ця медаль стала для неї 4-ю в кар’єрі на першостях континенту.
Та шлях до цієї медалі, як можна здогадатися, був досить непростим: спортсменка пів року не була вдома і не було розуміння, чи буде нагода і можливість позмагатися взагалі. Яка вартість цієї нагороди, як змінилися пріоритети і медальні цілі за цей рік і що потрібно для того, щоб конкурувати з найсильнішими спортсменками світу – далі в ексклюзивному інтерв’ю для ЖА.
Немає сумнівів, що вага цієї медалі особлива. Яке значення вона має для тебе – призове місце ЧЄ тут і зараз?
Дуже велика вага цієї медалі, тому що цей сезон був дуже складним і особливим. Він навіть не просто складний: неочікуваним стало те, що ми взагалі змогли виступати, тому що коли почалася війна, думок про спорт не було.
Зараз я дуже рада, що є саме ця медаль, що майорів прапор України на стадіоні Мюнхена, і що ми отримали медалі разом з Вікою удвох (прим. ред: разом з Анною на п’єдестал зійшла Вікторія Ткачук зі срібною нагородою).
Звичайно, це взагалі не те, що я хотіла наприкінці минулого сезону. Тоді я налаштовувалася на боротьбу за “золото”. Але у зв’язку з обставинами ця медаль і є золотою і неважливо, якого вона ґатунку.
Я отримала дуже багато повідомлень з привітаннями, мені було дуже приємно. Мене дуже вразило, що люди писали про те, що їм важливі ці хороші новини, вони дивилися трансляції, вони вболівали, вони переживали разом зі мною хороші емоції. Ті емоції, яких зараз дуже мало, на жаль. І я сподіваюсь, що скоро ми будемо радіти всією Україною за нашу перемогу, а зараз, на жаль, поки лише така собі маленька репетиція. Але віримо всі в краще і я рада, що завдяки цій медалі я принесла радість такій великій кількості людей!
Дистанція 400 з/б у жінок зараз суперконкурентна. Твої думки: як далеко готові зайти ці дівчата (Бол, Маклафлін). Як взагалі з ними боротися і як у них так виходить?
Так, зараз надзвичайно виросли результати у жінок, та й у чоловіків на бар’єрах. Маклафлін (прим. ред. Сідні Маклафлін – світова рекордсменка і чемпіонка світу-2022, представниця США) взагалі показує космічні результати. Я вважаю, що це все – дуже якісна підготовка. Не просто тренувальні збори. Це система, яка готує таких людей. Вона талановита, сильна, але є ще люди, які допомагають, які підказують в якому напрямку правильно працювати. Вини спираються не лише на інтуїцію і знання тренера, а ще й на наукову групу. Зараз весь світ переходить на те, щоб залучати до тренувань людей, які з наукової точки зору аналізують твій біг, підказують де і над якими якостями необхідно попрацювати і додати.
Наші хлопці які представляли Україну в естафеті 4 по 100 на ЧЄ перед чемпіонатом були на зборі в Англії і попрацювали з такою науковою групою. І вони в захваті. І це дійсно майбутнє. Там нічого складного немає, але система підготовки зовсім інша, і це класно. І я помічаю, що весь світ на це переходить і нашій країні треба розвиватися і навчатися в цьому напрямку. Треба змінювати щось, щоб покращувати результати.
І Бол (прим ред.: Фемке Бол – представниця Нідерландів, яка на Євро-2022 здобула одразу три золота: на 400 з/б, 400м і в естафеті 4 по 400), і Маклафлін дійсно талановиті і працьовиті, і вони дуже багато сил в це вкладають і у них є все для якісної підготовки.
Ми також працюємо на максимум, але не черпаємо інформації з якихось інших джерел, ми працюємо лише на досвіді, який ми маємо з минулого. У нас була радянська система і ми ніяк не можемо від неї відійти в плані тренувань і підготовки. Вона, на жаль, не працює. Закордоном це зрозуміли, тому я вважаю, що нам теж треба рухатися далі, навчати спортсменів і тренерів.
ЧЄ добіг кінця. Топ-3 моменти, якими цей Чемпіонат запам’ятався особисто для тебе?
Перша медаль – Андрія Проценка, яка задала темпу, та й всі медалі – медаль Марини, її стрибок на 15 метрів, дуже емоційний момент, і як напередодні вона була засмучена, а на наступний день як високо злетіла з цим стрибком і перемогою – тут вся краса спорту: від поразки до перемоги.
Ще мене вразила підтримка. Ми з кожним роком все більше маємо підтримки від глядачів, але цього року дуже багато наших людей – знайомих, друзів, хто закордоном перебуває і близько знаходилися, приїхали вболівати на стадіон. І по телебаченню дивилися, писали багато повідомлень. Це дуже запам’яталося.
І ще що мене зачепило на Чемпіонаті – це підтримка моїх суперниць. Вони настільки щиро уболівали! І ті, хто не потрапив у фінал, і фіналістки, підходили до мене, щиро обіймали і казали, що ми на це заслуговуємо, і що цей шлях, який ми пройшли в цьому сезоні – що вони навіть не уявляють, як нам було складно. Мені було дуже і дуже приємно це чути, що вони так по-людськи ставляться до нас, саме суперники. Бо раніше такого не було, ми не звикли до такого, а зараз суперниці стали моїми подругами і це дуже круто.
ЧС-2023, ОІ-2024 не за гороами: твої плани і цілі далі?
Про плани і цілі можна зазвичай говорити, коли у нас нормальна ситуація в країні. В цьому сезоні я йду маленькими кроками від одного збору до іншого, хапаюсь за кожну можливість від одного старту до іншого, намагаюсь виправляти і щось покращувати.
Тому і далі я поки буду рухатися таким самим темпом. Зараз у мене ще будуть декілька змагань: етап і фінал Діамантової Ліги, потім ще двоє змагань і після цього я повертаюся в Україну і десь місяць буду відпочивати. І на цьому мої плани закінчуються. Я пів року не була вдома, я не знаю що і як там. Далі будемо дивитися по ситуації і планувати. Бо зараз нічого наперед, на жаль, не сплануєш.
Комісія атлетів (прим. ред.: у липні Анну було обрано до комісії спортсменів World Athletics, в складі якої бігунка є єдиною представницею України): яка діяльність відбувається в рамках комісії і чи є якісь конкретні речі, які ти хочеш реалізувати перебуваючи у складі комісії?
Туди мене лише обрали і ще не було особистої зустрічі і я дуже чекаю на це, тому побачимо. Я ще не дуже розумію як все функціонує, але навчать і розберусь! Будемо покращувати життя атлетів.
Є декілька ідей, але подивимося, чи зможемо їх реалізувати, поки що не хочу їх розкривати наперед.
Ну і плюс до всього я хочу перейняти досвід і перенести його в українську комісію атлетів, бо наразі вона не дуже якісно як на мене працює і мені хочеться, щоб всі атлети знали про існування такої комісії і щоб ми дійсно могли допомагати у вирішенні якихось спірних питань і щоб до нас прислухалися.
