Ще декілька років тому Жорстка Атлетика обіцяла, що обов’язково поспілкується з Ігорем Гелетієм після його переможного марафону. І ось, ми з радістю виконуємо свою обіцянку! Минулими вихідними Білоцерківський марафон за традицією приймав Чемпіонат України з марафонського бігу. І саме Ігор забрав чемпіонський титул з ювелірним результатом – 2:13:00, що є особистим рекордом для спортсмена та путівкою на Чемпіонат Європи-2022 у Мюнхені.
А ще це лише другий марафон Ігоря, хоча за його плечима ох, як багато заслуг, і він точно не збирається на цьому спинятися. Про мотивацію, цілі на майбутнє та секрети спортивного довголіття читайте далі.
Ігоре, розкажи про рівень твоєї задоволеності результатом?
Я задоволений десь на відсотків 98. У ході тренувань я розумів, на що готовий, і, чесно кажучи, я розраховував десь на 2:12 за умови, що все складеться як має бути.
Думав, що ми з Віталіком (прим. ред. – Віталій Шафар, срібний призер, 2:14:16) будемо боротися до самого фінішу, тому що він до цього гарно стартував по сезону. Однак, я трохи раніше відірвався.
Хотілося і результат показати, і перемогти, і відібратися на Чемпіонат Європи – все вдалося, тож якщо брати в цілому, я задоволений. Якби ще було 2:12:58 чи 12:12:59, я був би задоволений на всі 100.
Справді? Були думки, що ти зумисне біжиш на “красивий результат”!
Ні-ні! Я навіть більше того: так “піднажав”, щоб вибігти з 2:13-ти і мені навіть здалося, що я вибіг, бо я бачив, як секунди йшли на фініші 56,57… І навіть є фото, де я вже стрічку розірвав і там 58 було на секундомірі. А потім врешті в протоколі вийшло 13 рівно. Але не біда! Загалом все склалося!
Розкажи детальніше про свій шлях до цього марафону, яким він був?
Весняний сезон у мене не задався, ми готувалися на 10 кілометрів, але там не вдалося. Потім я на півмарафоні травмувався і біля місяця не міг нормально бігати, і вже серйозно запереживав за підготовку на осінній марафон. Але пощастило, все пройшло і я серйозно почав готуватися на цей марафон. Врешті повноцінна підготовка вийшла до трьох місяців. В принципі нікуди не їздив, особливо і можливості не було, всю підготовку провів в Києві. Але так як я за містом живу, то мені нормально було там тренуватися в принципі.
Оце так витримка! Розкажи тоді про свою мотивацію, де її черпаєш?
Олімпійські Ігри пройшли, на них мені не вдалося відібратися. Я біг свій попередній марафон якраз на відборі 2019-го року. Тоді вийшло 2:13:15, посів третє місце. Тоді ми почали першу половину трохи швидше, мене сильно “вставило”. Цьогоріч у мене вийшло рівніше без провалів. Тож поки головним завданням був результат і відбір на Чемпіонат Європи. А далі вже планую підійти у кращій формі на відбір на Олімпіаду-2024.
І це по суті твій другий марафон! Не рахуючи того “тренувального забігу” у Москві у 2013-му. Як тобі ця дистанція?
Так, це по суті як другий марафон. Дистанція мені подобається. Сам марафон неважко здолати, головне – пройти підготовку, коли ти виконав об’єм роботи, ти знаєш,що готовий. Стіни не було, звісно, важко, та коли ти знаєш для чого воно тобі, то не стоїть питання іншим чином.
А що щодо передмарафонської дієти і харчування по дистанції?
Дієту я фактично не робив, лише виключив з раціону за тиждень до старту на декілька днів рис, макарони і тому подібне. А потім почав нормально харчуватися. На дистанції на 25, 30 і десь 35-му випив гелі. Також пив ізотонік по дистанції.
Твої слова подяки!
Вдячний за допомогу тренеру Сергію Івановичу Романчуку, за підтримку друзів і Державній прикордонній службі, яка допомагає спортсменам. Збірна України сьогодні є, завтра немає, десь ти трохи не в формі, то випадаєш. А тут дають шанс виправитися. Якби не прикордонна служба, яка допомагає мені вже 20 років, я б мабуть уже і не тренувався.
Ти вже тривалий час у спорті! Наскільки нам відомо, то більше 25-ти років. Розкажи нашим читачам, у чому секрет твого спортивного довголіття?
В л/а прийшов здається у 1994році. Мені пощастило із тренерами. Ніколи не форсували підготовку, все робили поступово і плавно. В дитячому віці багато робили силову, але в міру. І в першого, і в другого тренера. Я завжди старався вкладати в результат не тільки всі сили на тренуваннях, але і у відновлення після. Краще харчування, вітаміни, сауна, завжди спав обідом і ввечрі старався лягти раніше. Я не просто займався спортом, я завжди жив ним!
Головне фото: В’ячеслав Хмельницький
