Після Чемпіонату Європи у Торуні, чисті стрибки Ярослави Магучіх не змогли залишити байдужими вболівальників легкої атлетики.
Їй знадобилось всього п’ять стрибків для перемоги, де п’ятий, висотою 2.00 метри – став її переможним. Але і на цьому юний талант не зупинився. Азарт спортсменки розігрався не на жарт! І після всіх своїх чистих спроб вона зазіхнула на висоту 2.07 метри, що є рекордною висотою ЧЄ в приміщенні, але до цієї висоти, ну трііііішечки не вистачило.
Крім того, ця перемога стала першою за всю історію незалежної України у жіночих стрибках у висоту на Чемпіонатах Європи в приміщенні.
Як у такому молодому віці приїжджати на дорослий Чемпіонат Європи, так холоднокровно виходити на сектор і всіх перемагати? Як це в тебе вдається?
За це дякую моєму тренеру – Тетяні Володимирівні, тому що вона мене налаштовувала вести себе спокійно. В дитинстві, я дуже хвилювалась, дивилась на всіх, а на дорослих змаганнях вже відчуваю себе врівноваженішою.
По-перше, це досвід. Я брала і беру участь у багатьох комерційних стартах з дорослими, і звичайно це дало свої плоди. На ЧЄ я виходила вже більш спокійнішою і все брала з першої спроби, тому це не дало мені приводу для хвилювань.
Ти задоволена результатом?
Звичайно, тому що це показує, що я стабільно стрибаю 2.00 метри, і це не може не радувати мене. Тому я рада, хоч і хотілось підкорити вищу висоту.
Спроба 2.07 метри не далась мені, але була дуже близька,тож працюємо далі і у літньому сезоні будемо стрибати ще вище.
Ірина Геращенко у своєму інтерв’ю сказала, що у секторі була метушня, що там відбувалось? Якимсь чином це впливало на тебе?
Трішки це впливає, але я намагюсь на це не звертати уваги. Коли нас вивели вперше у сектор, на доріжках проходив фінал 60 метрів з/б, ми не могли нормально відміряти свої розбіги. Потім, після того як бар’єри прибрали, ми все ж змогли відміряти і потім знов стартував фінал вже гладкої 60-метрівки.
Тому звичайно, це відволікало, так само як і низка нагороджень, які були проведені паралельно у цей час. Взагалі, кожен раз ти спокійно лежиш або готуєшся до спроби, а тут: стоїш і чекаєш то нагородження то ще щось.
І це складно. Для Ірини ще складність полягала у тому, що в неї потрійний розбіг, а в мене він менший.
Які тепер плани?
Тепер 11 березня ми їдемо на тренувальний збір до Португалії і починаємо підготовку до Олімпійських Ігор.
Фото: GettyImages